Ухвала суду № 72903971, 20.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/2098/18

Номер провадження 11-сс/775/126/2018

Єдиний унікальний номер: 219/2098/18

№ 11-сс/775/126/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті в складі:

головуючого Смірнової В.В.,

суддів Круподері Д.О., Половінкіна Б.О.,

секретаря Радковського Д.І.

прокурора Бакуменка А.М.,

підозрюваного ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області у місті Бахмуті судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2018 року, якою застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, росіянина, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, військовослужбовця, солдата, який перебуває на посаді сапера третього інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерної роти охорони військової частини А1736, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий,

підозрюваного у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України. Визначена застава у розмірі 35240 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Військовою прокуратурою Донецького гарнізону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017051100000500 від 18 листопада 2017 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України.

Органом досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем військової частини А1736, діючи в порушення вимог ст.ст.11, 16, 49, 127, 128, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від виконання обов’язків військової служби, 29 травня 2016 року у денний час, самовільно, без отримання відповідного дозволу командування, залишив розташування полігону «Олешківські Піски» військової частини А1736, який на той час дислокувався у с. Раденськ Херсонської області, направився до місця свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_5, та без поважних причин був відсутній на військовій службі, проводячи час на власний розсуд.

7 березня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 Кримінального кодексу України, - у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до останнього більш м’який запобіжний захід. Вважає, що ухвала є незаконною та необґрунтованою з тих підстав, що стороною обвинувачення не доведено обґрунтованість підозри за ч. 4 ст. 407 КК України.

Заслухавши доповідача, підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який прохав у задоволенні апеляційної скарги відмовити, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 177, 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності такі обставини: чи має на меті підозрюваний, обвинувачений переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан його здоров’я, міцність соціальних зв’язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного проживання або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання ним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення він підозрюється, обвинувачується, а також вагомість наявних доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Частиною 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язується встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України – самовільне залишення місця служби (крім строкової служби), вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Як роз’яснено у листі Міноборони України від 01.10.2015 р. № 322/2/8417 особливий період розпочався з дня набрання чинності Законом України № 1126-VII від 17 березня 2014 року «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», яким затверджено відповідний Указ виконуючого обов’язки Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року, тобто з 17 березня 2014 року. і триватиме до набрання чинності законом України, яким буде затверджено Указ Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України.

З огляду на вищевикладене, злочини, вчинені після набрання чинності зазначеним вище Указом президента, є такими, що вчинені під час особливого періоду.

Отже доводи апеляційної скарги про недоведеність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, оскільки в Україні немає особливого періоду є хибними.

Також встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція ч.4 ст. 407 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, раніше судимий за ч. 4 ст. 407 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України. до покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні строком на 7 місяців, вирок не виконувався у заявку з повторним самовільним залишенням військової частини. 31 січня 2018 року Нікольським відділенням Волновахського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області направлено до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України. ОСОБА_1 не одружений, за місцем проходження військової служби характеризується задовільно.

Слідчий суддя вірно зазначив, що стороною обвинувачення надані докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним правопорушення; що існують ризики, передбачені пунктами першим, четвертим, п’ятим статті 177 КПК України, на які вказує прокурор; неможливість застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 194, 405, 407 ч. 3, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2018 року, якою застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді