Рішення № 72903920, 19.03.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/8017/17

2/243/130/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Сидоренко І.О.

при секретарі Рудь Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №11 м. Слов’янська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, що належить на праві часткової власності та вселення в квартиру, -

В С Т А Н О В И В:

До Слов’янського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення в квартиру. Дана позовна заява мотивована тим, що рішенням суду від 11.03.2016 року за позивачем визнано право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_3, яка померла 15.06.2014 року. 26.05.2016 року право власності позивача було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте відповідач не дає позивачеві реалізувати своє право власності і перешкоджає в користуванні квартирою та на дає ключі від вхідних дверей.

У зв’язку з чим просить суд зобов’язати відповідача не чинити їй перешкоди в користуванні квартирою №23 в будинку №59 по вул. Островського в м. Святогірську, вселити її в цю квартиру та передати їй ключі від вхідних дверей.

У судове засідання позивач ОСОБА_1, та її представник, ОСОБА_4, не з’явилися, однак до суду надали заяви, в яких просили справу слухати за їх відсутності, просили суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, в зв'язку з чим суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, дійшов до висновку, про можливість ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду від 11.03.2016 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 35,0 кв.м, житловою площею 18 кв.м, що складається з однієї кімнати, в порядку спадкування після ОСОБА_3, яка померла 15.06.2014 року.

Право власності позивача на вказану частку спірної квартири підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.06.2016 року.

Під правом власності ч.1 ст.316 ЦК України визначає право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Як передбачено ч.ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч.1 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч.2).

Із змісту ст. 391 ЦК України випливає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями ст. 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч.1).

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (ч.2).

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (ч.3).

Згідно з роз’ясненнями Верховного Суду України, що викладені у п.14 постанови Пленуму «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995р., квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійним виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Крім того, за нормами міжнародного права, зокрема ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як у громадських інтересах і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи з цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники у здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Згідно з ст.155 ЖК України власника квартири не може бути позбавлено права користування жилим приміщенням крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно з листом Слов’янського ВП ГУНП в Донецькій області від 09.03.2017 року ОСОБА_1 зверталась до відділу поліції з заявою щодо неправомірних дій щодо неї з боку ОСОБА_2, та їй було запропоновано для вирішення спору звернутися до суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач створює перешкоди позивачу у користуванні житловою площею в належній їй на праві власності 1/4 частці квартири, та вважає необхідним задовольнити її позов про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення її у квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача надати позивачеві ключі від квартири.

При цьому суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач в судове засідання не з’явилася, не скористалася своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надала належних доказів, які спростовують доводи позивача.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову ОСОБА_1

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн., що підтверджено відповідним платіжним дорученням.

Керуючись ст.ст. 4, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, ст.ст. 150, 167 ЖК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, що належить на праві часткової власності та вселення в квартиру - задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні однокімнатною квартирою №23 в будинку №59 по вулиці Островського м. Святогірська Донецької області, передати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_2 та вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_5