Рішення № 72902276, 21.03.2018, Дружківський міський суд Донецької області

ЄУН 229/2327/17

Номер провадження 2/229/8/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Петрова Є.В.,

при секретарі Цукаревій К.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи Євсєєвої Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Дружківської міської ради про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

21 червня 2017 року позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м.Дружківка Донецької області, звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Дружківки Донецької області, про розірвання шлюбу, який було зареєстровано 04 березня 2000 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Дружківського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис за №45. Позивач мотивувала свої вимоги тим, що спільне життя між сторонами не склалося, в сім'ї з серпня 2016 року часто виникали сварки, що призвело д втрати між подружжям взаєморозуміння, любові та поваги один до одного. Фактично припинили шлюбні відносини у грудні 2016 року і одночасно припинили сумісне ведення господарства. Позивачка вважає, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливі. Просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем. Також просить стягнути з відповідача на її користь судовий збір сплачений нею за подання позову до суду в сумі 640,00 грн. та витрати на юридичні послуги в розмірі 500,00 грн.

Від шлюбу подружжя має малолітніх дітей: сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5. Позивач просить залишити дітей проживати разом із нею.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з підстав викладених в позові, просить позов задовольнити в повному обсязі, розірвати шлюб із відповідачем, синів залишити проживати разом із нею, стягнути з відповідача на її користь судові витрати. Також вона надала позитивну характеристику з місця роботи та довідку про доходи.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнає, просив суд, у разі розірвання шлюбу, дітей залишити проживати разом із ним.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Дружківської міської ради Євсєєва Ю.М. в судове засідання прибула, повідомила суду, що орган опіки та піклування Дружківської міської ради вважає за доцільним визначити місце проживання з матір'ю ОСОБА_5, який наразі проживає із батьком.

Суд, вислухавши пояснення сторін, представника органу опіки та представника третьої особи, оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, суд дійшов до таких висновків.

Суд неоднарозово зупиняв провадження по справі: надавав строк для примирення, у зв`язку з відрядженням відповідача по справі. У зв`язку з цим, суд не задовольнив клопотання відповідача про надання строку для примирення, яке він заявив в судовому засіданні 21 березня 2018 року, оскільки позивач категорично заперечувала, і було достатньо часу, з моменту подання позову, для примирення сторін.

Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов'язані з розірванням шлюбу.

У відповідності до вимог ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу Українишлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно достатті 110 цього Кодексу. За правилами, встановленими ч. 2ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі зареєстрували шлюб 04 березня 2000 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Дружківського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис за № 45 /а.с. 7/.

Від шлюбу у сторін є малолітній та неповнолітній син: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, актовий запис № 184 зроблено відділом реєстрації актів цивільного стану Дружківського міського управління юстиції Донецької області, (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 30 січня 2008 року) /а.с. 9/, який з часу припинення сімейних стосунків між сторонами по теперішній час перебуває на утриманні та вихованні відповідача;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, актовий запис № 302, зроблено відділом реєстрації актів цивільного стану Дружківського міського управління юстиції Донецької області (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 16 липня 2010 року /а.с. 8/, який перебуває на утриманні та вихованні відповідача.

Судом встановлено, що мати бачиться з дітьми, продовжує виконувати виконувати всі обов`язки щодо догляду та вихованню дітей, бажає щоб вони проживали разом з нею.

З грудня 2016 року подружжя мешкає окремо один від одного, спільного господарства не веде, спільним побутом не пов'язано.

Враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу, суд вважає встановленим, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, збереження сім'ї та поновлення шлюбних відносин неможливо, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі подружжя, після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті права сторін, не буде порушено прав та інтересів малолітньої дитини.

Враховуючи вищеназвані обставини, суд приходить до висновку, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує формально, сторони не бажають проживати разом, а тому підлягає розірванню. Суд вважає не можливим примусити позивача або відповідача зберігати шлюб.

Що стосується вимоги про проживання дітей разом з матір`ю.

Судом установлено, що від шлюбу сторони мають двох дітей: малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, та неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Сини проживають разом з батьком, мати бажає, щоб вони проживали з нею. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцятироків, визначається нею самою.

За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

За змістом статті 32 ЦК України неповнолітня особа це особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти місяців.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції, згідно з якою Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

В судовому засіданні, яке відбулось 29 червня 2017 року, суд опитав неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який виявив бажання проживати разом з батьком. Під час судового засідання 21 березня 2018 року, позивач по справі визнала, що її син ОСОБА_2, не змінив своєї думки і бажає проживати разом з батьком, а не з нею. З огляду на це та керуючись ч.3 ст. 160 СК України, суд вважає, що місце проживання ОСОБА_4 визначено їм самостійно - з його батьком. Судом не встановлено виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дітини разом з батьком.

Що стосується малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5. Згідно ч.1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Таким чином, тільки з досягненням віку десяти років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Тому суд, зважаючи на вік дитини, не опитивув її в судовому засіданні, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування Дружківської міської ради (далі по тексту - орган опіки). Оскільки, представник органу опіки в судовому засіданні пояснив, що опитування дитині відбувалось в присутності фахівців з виховання дитини і було зроблено все, для того, щоб малолітня дитина не відчувала психологічний тиск.

Згідно наданого висновку, органом опіки було досліджено умови проживання батьків і їх характеристику. Відбулась бесіда з малолітнім ОСОБА_5. В ході бесіди дитині були задані питання: "З ким він проживає? Чи спілкується він з мамою? Чи хоче з нею спілкуватись?" . З відповідей дитини було з`ясовано, що хлопчик проживає з батьком, мама до нього приходить, забирає його зі школи, робить з ним уроки, водить на секцію карате. Хлопчик хоче жити з мамою, спілкуватись з нею, однак бувати у неї вдома може не часто, оскільки зустрічі відбуваються тільки з дозволу батька. Органом опіки було зроблено висновок, що доцільним визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 73-74).

Судом установлено, що мати дітей має постійне місце проживання, постійне місце роботи та джерело існування, вона створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дітей (а.с. 70-74).

Суд не встановив виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дітини разом з матір'ю.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 з матір'ю ОСОБА_1 та відсутність правових підстав, передбачених нормами матеріального права, для розлучення дітини зі своєю матір'ю.

Відповідно до положень частини 1 статті 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку із реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Позивачка по справі, наполягала на залишенні прізвища, яким іменувалась у шлюбі, відповідач заперечень проти цього не мав. Тому суд вважає за можливе залишити позивачу після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Суд вважає, що причини, що спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу, суд вважає встановленим, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, збереження сім'ї та поновлення шлюбних відносин неможливо, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі подружжя, після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті права сторін та їх малолітніх дітей.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено частково, тому витрати по сплаті судового збору понесені позивачем підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в сумі 426 грн. 67 коп.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До матеріалів справи надано на доказ оплати юридичних послуг позивачем у розмірі 500, 00 грн. від 20 червня 2017 року (а.с.10). Суд вважає, що, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати на правову допомогу в сумі 333 грн. 34 коп.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити частково.

Шлюб, зареєстрований 04 березня 2000 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Дружківського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис за № 45, між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою м. Дружківка Донецької області, громадянкою України та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем м.Дружківка Донецької області, громадянином України, розірвати.

Визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 з матір'ю - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після розірвання шлюбу позивачці залишити прізвище - ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, РНОКППФО НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, РНОКППФО НОМЕР_2, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 426 (чотириста двадцять шість) грн. 67 коп. та витрати по оплаті юридичних послуг в сумі 333 (триста тридцять три) грн. 34 коп.

В решті позову відмовити.

Копію рішення направити до Дружківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому запису про шлюб.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом тридяти днів після проголошення рішення.

В разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є. В. Петров

Повний текст рішення складено 22 березня 2018 року