Рішення № 72901348, 23.02.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8208/16-ц

провадження № 2/753/1689/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Шклянки М.П.

при секретарях Москаленко А.П., Галян Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» до ОСОБА_2, третя особа: ПАТ «Позняки-Жил-Буд» про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, за участю третьої особи, про стягнення заборгованості за користування житлово-комунальними послугами, мотивуючи вимоги тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1. Позивач ТОВ «Рада 2» є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує даний будинок. Відповідач, отримуючи житлово-комунальні послуги, не належним чином сплачував позивачу їх вартість, внаслідок чого, станом на грудень 2015 року утворилась заборгованість, яка становить 24 727,37 грн. - основного боргу, 17 738,80 грн. - інфляційної складової боргу, 2 286,68 грн. - 3%-річних, які позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати.

03.10.2016 р. представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог в порядку ст. ст. 27, 31 ЦПК України, зменшивши позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 3 479,36 грн. інфляційної складової боргу, 1 365,79 грн. - 3% річних та суму судового збору 1 378,00грн.

10.11.2016 р. представником позивача подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та стягнення з відповідача за період з 03.08.2012 р. по листопад 2015 р. на користь позивача 4 272,41 грн. основного боргу за житлово-комунальні послуги, 17 886,64 грн. - інфляційної складової боргу, 2 027,11 грн. - 3% річних та суму судового збору.

10.02.2017 р. представник позивача звернувся в Дарницький районний суд м. Києва із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначив що у зв"язку з подачею заяви про видачу судового наказу було здійснено перерахунок заборгованості, відповідно до якого станом на 10.02.2017 р. відповідає має перед позивачем за період з 03.06.2012 р. по 30.04.2014 р. наступну заборгованість: 11 991,43 грн. - сума інфляційних нарахувань, 1 254,65 грн. -3% річних, які і просить стягнути з відповідача, а також судовий збір.

22.03.2017 р. в порядку ст. 31 ЦПК України представни позивача збільшив заявлені позовні вимоги, в яких вказав, що станом на 20.03.2017 року відповідає має перед позивачем за період з 03.08.2012 р. по 31.03.2014 р. наступну заборгованість: 8 199,83 грн. - сума основного боргу, 14 272,78 грн. - сума інфляційних нарахувань, та 1 384,28 грн. - 3% річних, а всього на загальну суму 23 856,89 грн.

31.05.2017 р. в судовому засіданні представником позивача було зменшено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків та 3% річних за період з 01.04.2014 р. по 30.04.2015 р., оскільки вказані суми були присуджені до стягнення з відповідача виданим судовим наказом від 14.08.2015 р. Таким чином представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 03.08.2012 р. по 30.11.2015 р. в розмірі 8 199,82 грн., 14 963,31 грн. - інфляційних збитків, 1 510,86 грн. - 3% річних, та суму судового збору - 1 378,00 грн.

21.12.2017 року остаточно зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ "Рада 2" 8 199,92 грн. основного боргу, 12 894,45 грн. - інфляційних нарахувань, 1 206,26 грн. - 3% річних та судовий збір.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував, вважаючи їх необгрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню посилаючись на те. що між відповідачем та позивачем не було підписано договору про надання житлово-комунальних послуг, то у разі неналежного виконання відповідачем зобов"язань за відповідною квитанцією із сплати комунальних послуг за відповідний місяць, позовна давність за вимогами позивача про стягнення даних коштів визначається за кожною окремою квитанцією і повинна обчислюватися з 21 числа наступного місяця за звітним, так як згідно квитанцій оплата за звітний період повинна бути здійснена до 20 числа наступного місяця. У зв"язку із зазначеним просив суд застосувати строки позовної давності до заявлених позовних вимог та відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення уточнених позовних вимог також заперечував.

Представник третьої особи ПАТ «Позняки-Жил-Буд» до суду не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів сторонами по справі встановив наступні факти та правовідносини.

У відповідності до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, законом визначено обов'язок споживача оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично надані йому і ним спожиті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Як встановлено судом, трикімнатна квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 03.08.2012 р. (а. с. 10 -11).

За період проживання відповідача у вказаній квартирі позивачем, як обслуговуючою організацією, в період з 03.08.2012 року по 30.11.2015 р. надавались житлово-комунальні послуги, однак, відповідач отримуючи житлово-комунальні послуги, не регулярно сплачувала позивачу їх вартість, в результаті чого утворилась заборгованість, яка становить 22 300,52 грн.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та обов'язком оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Доводи відповідача щодо відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин не можуть бути прийняті судом, оскільки сама по собі відсутність між сторонами оформлених договірних відносин не звільняє відповідача як споживача послуг від обов'язку оплатити фактично спожиті ним послуги.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Позивач в свою чергу через неналежне виконання відповідачем свої зобов'язань, заявляє вимогу про стягнення штрафних санкцій з відповідача, а саме: інфляційної складової боргу та 3%-річних.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Згідно наданого представником позивача розрахунку вбачається, що інфляційна складова боргу становить 12 894,45 грн., 3%-річних з простроченої суми складають 1 206,26 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій є законними.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Встановлено, що 05.06.2015 р. позивачем було подано до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з квітня 2014 по квітень 2015 року, яку задоволено та видано судовий наказ від 14.09.2015 р. Отже, виходячи з положень ст. 264 ЦК України є підстави вважати, що строк позовної давності перервано.

За таких обставин, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з січня 2013 року по квітень 2013 року включно в розмірі 4 315,00 грн., а також у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, інфляційну складову боргу за весь період просточення з січня 2013 року по лютий 2018 р. в розмірі 5 744,98 грн. та 3% річних - 663,00 грн.

Також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесенні останнім судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

Керуючись ст..ст.10, 11, 77, 81, 209, 259, 265, 268, 354, 355ЦПК України, на підставі ст.ст. 67, 162 ЖК України, ст. 526, 625 ЦК України, п.5, ч.3, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» до ОСОБА_2, третя особа: ПАТ «Позняки-Жил-Буд» про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт: серія НОМЕР_1, вид.Оболонським РУ ГУ МВС України 07.02.2002 року, зареєстр. АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» (02068,м.Київ, вул.А.Ахматової,3, МФО 380377, ЄДРПОУ 32070519) суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в розмірі 10723 (десять тисяч сімсот двадцять три) грн. 44 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» суму судового збору в розмірі 1378 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Дарницький районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку оголошення вступної та резолютивної частини, вказаний строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Суддя: