Рішення № 72901209, 22.03.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9974/17

Провадження № 2/727/183/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Вальчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на самочинно збудований будинок та зведені надвірні споруди і будівлі, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на самочинно збудований будинок та зведені надвірні споруди і будівлі посилаючись на те, що ним 29.03.2017 року придбано земельну ділянку для ведення садівництва № 125, яка розташована у садівничому товаристві «Трикотажник» по вулиці Заставнянська м. Чернівці.

На вищезазначеній земельній ділянці ним побудовано садовий будинок літ. «Б» площею 79,10 кв.м., сарай літ. «В» площею 11,7 кв.м. та гараж літ. «Г» площею 15,9 кв.м. Дозвіл на виконання будівельних робіт у відповідності до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» він не отримував.

Під час проведення будівельних робіт дотримані архітектурні, будівельні, санітарні норми, права інших осіб даним будівництвом не порушені.

А тому просив визнати за ним право власності на садовий будинок літ. «Б» площею 79,10 кв.м., сарай літ. «В» площею 11,7 кв.м. та гараж літ. «Г» площею 15,9 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці № 125 по вулиці Заставнянська м. Чернівці.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав і в своїх поясненнях підтвердив обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_2 міської ради в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, вирішення спору залишив на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що 29.03.2017 року між ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0668 га, кадастровий номер 7310136300:24:001:1842, під номером № 125, яка розташована у садівничому товаристві «Трикотажник» по вулиці Заставнянська м. Чернівці. Цільове призначення земельної ділянки для ведення садівництва (а.с.6-7).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 30.03.2017 року (а.с.13) позивач є власником земельної ділянки площею 0,0668 га для ведення садівництва.

На вищезазначеній земельній ділянці позивач самочинно побудував садовий будинок літ. «Б» площею 79,10 кв.м., сарай літ. «В» площею 11,7 кв.м. та гараж літ. «Г» площею 15,9 кв.м. та 21.06.2017 року КВП «Трейд Кволіті енд Консалтінг» був виготовлений технічний паспорт на садовий (дачний) будинок (а.с.8-12).

Відносини пов’язані з набуттям права власності на новостворений (збудований) об’єкт нерухомого майна регулюються положеннями Цивільного кодексу України, зокрема статтею 331, законодавством у сфері містобудування, а також Земельним кодексом України.

На підставі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до Закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України», а саме п.4 самочинним будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку. Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (стаття 19 ЗК України, Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» визначено поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Одним із принципів земельного законодавства є принцип раціонального використання та охорони земель (ст.5 ЗК України).

Забезпечуючи реалізацію вказаного принципу, Земельний кодекс поділяє земельний фонд України, який складають усі землі країни в межах її території, за особливим правовим режимом та основним цільовим призначенням на категорії.

Відповідно до ст. 19 ЗК України закріплено такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з ч.1 ст.20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Абзац другий ч. 5 ст. 20 ЗК України встановлює обов'язок власників використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, однак право власності на зведені будівлі та споруди та право на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм та правил, а також за умови використання земельної ділянки за її призначенням.

Обов’язок власника земельної ділянки забезпечувати її використання за цільовим призначенням також регламентовано ст.91 ЗК України.

Судом встановлено, що цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер: 7310136300:24:001:1842, під номером 125, яка розташована у садівничому товаристві «Трикотажник» по вулиці Заставнянська м. Чернівці для ведення садівництва.

Згідно з ч.3 ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється у визначеному порядку за ініціативою власників.

Обов'язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (у випадку якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпорядній експертизі.

Статтею 21 ЗК України визначено, що встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування таких розпоряджень.

Позивачем цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер: 7310136300:24:001:1842, яка розташована у садівничому товаристві «Трикотажник» під номером 125 по вулиці Заставнянська м. Чернівці для ведення садівництва у встановленому порядку не змінено.

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними, а тому позов не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 20, 21, 91 ЗК України, ст.ст.328, 331, 375, 376 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на самочинно збудований будинок та зведені надвірні споруди і будівлі відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 26.03.2018 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: