Постанова № 72900379, 22.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 638/18071/17 Головуючий суддя І інстанції Хайкін В.М.

Провадження № 22-ц/790/1478/18 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: спори, що виникають із тррудових правовідносин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Котелевець А.В., Яцини В.Б.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 638/18071/17 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров’я «Обласна клінічна лікарня – центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2017 року (ОСОБА_2М.),-

встановив:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов’язати відповідача виконати остаточний розрахунок компенсації за невикористану відпустку та стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 9600 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2017 року позовну заяву залишено без руху, надано п’ять днів для усунення недоліків позову.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, просив ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції. В обґрунтування скарги зазначив, що на виконання вимог ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2017 року ним було подано уточнений позов, в якому усунуто всі зазначені в ухвалі недоліки, а тому відсутні підстави для повернення позовної заяви.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом зазначеної норми особа, яка звертається до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, повинна дотриматися встановленого цивільним процесуальним кодексом порядку, в тому числі щодо форми, змісту позовної заяви, скарги, тощо.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України, в редакції, яка була чинною на час звернення до суду з позовом, позовна заява подається в письмовій формі та повинна містити: 1) найменування суду до якого подається заява; 2) ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, надано п’ять днів для усунення недоліків позову, оскільки заявником не зазначено зміст позовних вимог, обставини, якими позивач їх обґрунтовує, доказів, що підтверджують кожну обставину, ціну позову щодо вимог майнового характеру, не сплачено судовий збір.

На виконання вимог, викладених у вказаній ухвалі, 20 грудня 2012 року ОСОБА_1 надав до суду уточнену позовну заяву та документ, що підтверджує звільнення його від сплати судового збору.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суддя виходив із того, що позовну заяву було подано ОСОБА_1 без дотримання вимог п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, не сплачено судовий збір, у встановлений строк заявник усунув не всі недоліки, зокрема, не зазначив ціну позову, а тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України позов підлягає визнанню неподаним та поверненню.

Проте погодитись з таким висновком не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України в редакції, яка була чинною на час постановлення ухвали, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Отже, зазначення позивачем ціни позову має важливе процесуальне значення для визначення розміру судового збору, який підлягає сплаті до державного бюджету під час звернення до суду з позовом.

Оскільки разом з уточненим позовом ОСОБА_1 було надано до суду довідку МСЕК, з якої вбачається що він є інвалідом 2 групи, а тому відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору, зазначення позивачем ціни позову процесуального значення не має і такий недолік не є підставою для його повернення.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Отже, визнаючи позов неподаним та повертаючи його заявнику, суд послався на недолік, який є формальним та не може бути підставою для обмеження передбаченого Конституцією України права звернення до суду.

З огляду на викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 379, 382-384 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2017 року скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров’я «Обласна клінічна лікарня – центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» направити для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 22 березня 2018 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

ОСОБА_3