Постанова № 72900300, 22.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 березня 2018 року

м.Харків

справа № 637/1124/17

провадження № 22-ц/790/1555/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Колтунової А.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі – філія ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» «Шевченківське підприємство житлово-комунального господарства» та ОСОБА_3 обласне комунальне підприємство «Дирекція розвитку інфраструктури території»

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до філії ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» «Шевченківське підприємство житлово-комунального господарства», ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» про стягнення середнього заробітку в зв’язку з затримкою виплат при звільненні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» на заочне рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2017 року, постановлене під головуванням судді Тордія Е.Н., в залі суду в смт Шевченкове Харківської області, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» та філії ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» «Шевченківське підприємство житлово-комунального господарства». З урахуванням додаткових пояснень до позовної заяви, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18 196,60 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» в особі філії ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» «Шевченківське підприємство житлово-комунального господарства» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 18 196,60 грн., стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 обласне комунальне підприємство «Дирекція розвитку інфраструктури території» просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково у розмірі визначеної суми – 9 301,60 грн.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права; вказує, що зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку, який за 2 місяці 8 днів становить 11 147,46 грн., при цьому суд, задовольняючи позов, стягнув 18 196,60 грн. Разом з тим, відповідно до довідки-розрахунку заборгованість за затримку по виплаті заробітної плати складає 9 301,60 грн. Вважає, що філія ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» «Шевченківське підприємство житлово-комунального господарства» не є юридичною особою та не може бути відповідачем у вказаній справі.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а судове рішення – без змін. Вказувала, що позовні вимоги задоволено у межах її вимог з урахуванням додаткових пояснень до позовної заяви, а залучення до справи як співвідповідачів ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» в особі філії ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» «Шевченківське підприємство житлово-комунального господарства» - суперечить закону та вимогам Цивільного кодексу України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні з позивачкою не був своєчасно проведений повний розрахунок по заробітній платі, що є підставою для стягнення середнього заробітку в зв’язку з затримкою виплат при звільненні у розмірі 18 196,60 грн.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може.

Судом встановлено, що наказом №1-к-26 від 1 серпня 2006 року ОСОБА_1 була зарахованадо ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» в особі філії ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» «Шевченківське підприємство житлово-комунального господарства» оператором диспетчерської служби.

Наказом №129-к від 24 липня 2017 року позивач звільнена з даної посади за скороченням штату (а.с.3).

З розрахунку, наданого головним бухгалтером ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» в особі філії ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» «Шевченківське підприємство житлово-комунального господарства», вбачається, що середній заробіток за час затримки при звільненні ОСОБА_1 за період з 25.07.2017 року по 30.09.2017 року, складає 9 301,60 грн. з яких: 23,354 грн. – середньогодинна заробітна плата за відпрацьований час, 400 год. – відпрацьовані години (а.с.70).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, які належать працівнику при звільненні, проводиться в день звільнення, при цьому про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Здійснення розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п.8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Зважаючи на зазначене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів в період затримки.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 18 196,60 грн., - не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що заявлена позивачкою сума для стягнення середнього заробітку в зв’язку з затримкою виплат при звільненні, не доведена належним чином а її розрахунок суперечить вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та безпідставно дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно стягнув суму на користь позивачки з філії ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» «Шевченківське підприємство житлово-комунального господарства», яка не є юридичною особою.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідають обставинам справи та вимогам закону.

У зв’язку з чим рішення суду підлягає скасуванню.

Позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а стягненню на користь позивачки підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9 301,60 грн. Вказана сума має бути стягнута з відповідача ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території», яке є належним відповідачем у справі, була залучена до участі у справі і визнає суму середнього заробітку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме на 51%, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 326,40 грн. (51% від 640 грн.).

Разом з тим, апеляційна скарга ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» - задоволена у повному обсязі. Тому сплачений відповідачем судовий збір при поданні апеляційної скарги у розмірі 960 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету.

Оскільки поверненню апелянту підлягає судовий збір у розмірі 960 грн., а стягненню за рішенням суду – 326,40 грн., стягненню із Державної казначейської служби України на користь апелянта підлягає сплачений судовий збір у розмірі 633,60 грн. (960-326,40).

Керуючись ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» – задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2017 року – скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні – 9 301,60 грн.

Стягнути із Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» сплачений судовий збір у розмірі 633,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

ОСОБА_4