Ухвала суду № 72900133, 22.03.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В..

Справа № 644/205/18

Провадження № 1-кп/644/376/18

22.03.2018

УХВАЛА

Іменем України

22 березня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:

колегії суддів: Головуючого судді Бугери О.В., суддів Саркісян О.А., Попової В.О.,

За участю секретаря Ілова А.В.,

Прокурора Личків Ю.В.,

Захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

Обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_4,

Заявника ОСОБА_6,

представника заявника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні направлений з Генеральної прокуратури України обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.02.2017 року №42017220000000149, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження смт. Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області, громадянина України, що зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкає за адресою АДРЕСА_1, обвинуваченого за ч.4 ст.368 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце народження м.Запоріжжя, громадянина України, що зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, мешкає за адресою АДРЕСА_2, обвинуваченого за ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2018 року до Орджонікідзевського районного суду м.Харкова надійшов відповідний обвинувальний акт.

Відповідно до вимог ст. 314 КПК України судом з’ясовано думку учасників процесу щодо можливості призначення справи до розгляду.

Прокурор просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю обвинувачених, захисників, прокурора, оскільки дана справа підсудна Орджонікідзевського районному суду м.Харкова, підстав для повернення обвинувального акту прокурору немає.

Захисники обвинувачених, обвинувачені проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту не заперечували.

Вислухавши думку учасників з означеного питання, встановлено наступне. Вимоги до обвинувального акту чітко регламентовані ст.291 КПК України та були дотримані. Підстав для прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, судом не вбачається.

Враховуючи думку учасників процесу суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Відповідно до вимог ст.315 КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду. З метою підготовки до судового розгляду суд визначає дату та місце проведення судового розгляду; з’ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; з’ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні, вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду. Також суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Судовий розгляд слід здійснювати у відкритому судовому засіданні, обмежень передбачених ст.27 КПК України судом не встановлено.

Розгляд справи повинен відбуватись за участю прокурора, захисників, обвинувачених.

Запобіжний захід обвинуваченим обраний у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 960 тис. грн кожному, яку ними внесено на відповідний рахунок Державного казначейства. Клопотань про його зміну, скасування учасниками провадження під час підготовчого розгляду справи не заявлялось.

Прокурором відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.315 КПК України заявлено клопотання про виклик свідків в судове засідання.

Захисники, обвинувачені проти задоволення зазначеного клопотання не заперечували.

Суд вважає за можливе зазначене клопотання задовольнити.

Окрім цього, в ході підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подано ряд скарг в порядку ч.2 ст.303 КПК України, оскільки одним із завдань кримінального провадження відповідно до вимог ст.2 КПК України є щоб для кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а ст.24 КПК України передбачено право кожного на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому процесуальним кодексом.

Так, просили визнати незаконними дії слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 щодо здійснення освідування ОСОБА_4 28.02.2017 року, під час якого у ОСОБА_4 зроблено змиви з долоней правої та лівої руки. В обґрунтування скарги посилались на те, що слідчим в ході проведення обшуку службового кабінету начальника відділу зовнішньої кооперації і комплектації ДП “Завод “Електроважмаш” було зроблено змиви зрук ОСОБА_4, тобто в порушення вимог ст.ст.241, 245 КПК України без винесення постанови прокурора.

Визнати незаконними дії слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 щодо проведення обшуку ОСОБА_4 28.02.2017 року, під час якого у ОСОБА_4 вилучено паперовий пакет коричневого кольору з надписом “Bateel”, мобільний телефон Iphone 7(А1660) imei: 359168073469175 із карткою мобільного оператора ПрАТ “МТС Україна”. В обґрунтування скарги посилались на те, що проведення обшуку особи можливо лише у випадку затримання особи, із врахуванням вимог ст.ст.223, 236 КПК України, про що складається протокол, а також відповідно до вимог ч.5 ст.236 КПК України під час проведення обшуку житла чи іншого володіння особи. В даному випадку, під час затримання ОСОБА_4 в порядку ст.208 КПК України будь-яких речей чи документів не вилучалось, одночасно з цим вилучення зазначених речей було проведено під час обшуку. Окрім того, під час проведення обшуку може бути проведений обшук особи, яка перебуває в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Під час здійснення обшуку ОСОБА_4 постанови про проведення його обшуку не вручалось.

Визнати незаконною постанову про доручення здійснення досудового розслідування від 20.02.2017 року винесену прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_8 та скасувати її. В обґрунтування посилались на те, що 16.02.2017 року до прокуратури Харківської області звернувся ОСОБА_9 із заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України та повідомив що відносно нього посадовими особами ДП “Завод “Електроважмаш”, а саме в.о.директора ОСОБА_10 та заступником директора ОСОБА_1 вимагаються неправомірна вигода в розмірі більше ніж 300 тисяч гривень. Оскільки ДП “Завод “Електроважмаш” є державним підприємством, є суб'єктом великого підприємництва, у статутному капіталі якого частку державної власності становить 100%, злочин вчинявся керівником та заступником відповідного суб'єкта, підслідність зазначеного злочину віднесено до Національного антикорупційного бюро України. Не зважаючи на вимоги ч.7 ст.214, ч.5 ст.36 КПК України, прокурором було прийнято постанову, якою доручено здійснення досудового розслідування слідчому управлінню ГУНП в Харківській області.

Прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_8 16.02.2017 року було прийнято заяву про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_9, а постановою від 20.02.2017 року було доручено здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження слідчим СУ ГУНП в Харківській області.

Визнати незаконною постанову про продовження строку досудового розслідування від 26.04.2017 року винесену першим заступником прокурора Харківської області Степановим А.Б., та скасувати її. В обґрунтування посилались на те, що в період з 28.03.2017 року по 28.04.2017 року у слідчих СУ ГУНП в Харківській області не було повноважень на здійснення досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, оскільки 28.03.2017 року прокурором Соломко Н.А. винесено постанову про визначення підслідності за Національним антикорупційний бюро України. Відомості були внесені до ЄРДР та провадження скеровано до САП. Не зважаючи на дані обставини старшим слідчим СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 в рамках провадження було внесено клопотання про продовження строку досудового розслідування, а прокурором строк продовжений до 28.06.2017 року.

28.03.2017 року прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальним органам поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури області ОСОБА_12 прийнято постанову про визначення підслідності за Національним антикорупційний бюро України.

28.04.2017 року заступником Генерального прокурора України керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13 прийнято постанову, якою скасовано постанову про визначення підслідності за Національним антикорупційним бюро України від 28.03.2017 року та визначено підслідність у провадженні за ГУ НП в Харківській області.

23.06.2017 року Генеральним прокурором України ОСОБА_14 було скасовано постанову заступника Генерального прокурора України керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13 від 28.04.2017 року та визначено підслідність за Національним антикорупційним бюро України.

Як вбачається із змісту клопотання та постанови на момент внесення відповідного клопотання про продовження строку досудового розслідування провадження обліковано за СУ ГУНП в Харківській області, інші відомості до ЄРДР не внесені та рішень про прийняття до провадження НАБУ не приймалось.

Визнати незаконним здійснення відбирання біологічних зразків у підозрюваних ОСОБА_4, ОСОБА_1 для проведення експертизи, а саме відбирання зразків голосу, здійснене детективом НАБУ ОСОБА_15. В обґрунтування клопотання зазначено, що детективом НАБУ ОСОБА_15 в порушення вимог ст.ст.18, 42, 241, 245 КПК України проведено слідчу дію — відбирання біологічних зразків для проведення експертизи. При цьому фактично слідчим проводилась слідча дія допит підозрюваних під час якого проводилась відеофіксація, в ході допиту підозрювані відмовились від дачі показань, але не зважаючи на обов'язок слідчого припинити проведення допиту, останній зобов'язував підозрюваних декілька разів та голосно повторювати анкетні дані, що фіксувалось та в подальшому стало предметом фоноскопічних експертних досліджень.

В судовому засіданні відповідні скарги були підтримані захисниками, обвинуваченими.

Прокурор проти задоволення поданих скарг заперечував, подав письмові заперечення, що долучені до матеріалів провадження. Вважав всі скарги сторони захисту безпідставними, необгрунтованими та невмотивованими, а також такими, що не підлягають розгляду та задоволенню під час підготовчого судового засідання. Зазначав, що доводи скарг є фактичними доводами щодо недопустимості доказу, рішення з приводу чого приймається судом при оцінці доказів в сукупності. Просив долучити подані стороною захисту скарги до матеріалів кримінальної справи в порядку, передбаченому ст. 317 КПК України для їх подальшого розгляду на відповідних стадіях судового провадження.

Що стосується незаконності дій слідчого під час проведення особистого обшуку ОСОБА_4 28.02.2017 року посилався на те, що обшук особи є невідкладною дією, яка проводиться на розсуд слідчого чи прокурора у випадку якщо вони дійдуть обґрунтованого висновку, що особи, які перебувають у житлі чи іншому володінні переховують при собі предмети або документи, які мають значення для справи, рішення слідчого було прийнято своєчасно і відповідно до приписів чинного кримінального процесуального законодавства. Сторона захисту на власний розсуд здійснює тлумачення приписів ч. 5 ст. 236 КПК України. Також, щодо визнання незаконними дій у зв’язку із проведенням освідування ОСОБА_4 під час обшуку 28.02.2017 року зазначав, що слідчим під час проведення санкціонованого ухвалою слідчого судді обшуку за допомогою медичної вати та розчину, вилучено хімічну речовину, яка містилася на руках обвинуваченого з метою фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення. Такі дії слідчого є законними, відповідають меті проведення слідчої дії - обшуку, а також проведені на підставі відповідної ухвали слідчого судді, а така слідча дія, як освідування особи взагалі не проводилася, у зв’язку із чим протоколи про її проведення не складалися та хімічна речовина, що була нанесена на грошові кошти та імітаційні засоби у вигляді банкнот і залишилась на руках обвинуваченого не є біологічним зразком людини в розумінні ст.245 КПК України. Щодо визнання незаконними дій прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_8, який 20.02.2017 доручив проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017220000000149 слідчим СУ ГУ НП в Харківській області посилався на те, що першим заступником прокурора Харківської області Степановим А.Б. 20.02.2018 року було визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні №42017220000000149, старшим якої визначено прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_8, то постанова про доручення проведення досудового розслідування від 20.02.2017 року винесена уповноваженою на це особою. З наявних станом на 20.02.2017 року матеріалів кримінального провадження вбачається, що жодної умови або підстави (ні за суб’єктною, ні за предметною ознакою) для здійснення подальшого досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення детективами НАБ України не було. Зокрема, ОСОБА_1 станом на 20.02.2017 року не був керівником суб’єкта великого підприємництва, а висловлена заявнику сума неправомірної вигоди не була більшою ніж 800 тис. грн., у зв’язку із чим постанова прокурора є обґрунтованою, вмотивованою та законною.чинним кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено можливості та порядку оскарження постанови про доручення проведення досудового розслідування, а тому суд не вправі скасовувати дану постанову, а може лише надати їй відповідну оцінку під час дослідження доказів з точки зору їх допустимості в ході судового розгляду.

Щодо незаконності дій першого заступника прокурора Харківської області Степанова А.В. під час винесення постанови про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017220000000149 та скасування постанови про продовження досудового розслідування від 26.04.2017 року зазанчав, що постанова від 28.03.2017 року прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_12 про визначення підслідності за детективами Національного антикорупційного бюро України є незаконною та необгрунтованою, оскільки винесена не уповноваженою на це особою і у подальшому з цих підстав 28.04.2017 року скасована заступником Генерального прокурора України - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13. Окрім цього, відомості про зміну підслідності у кримінальному провадженні на підставі постанови від 28.03.2017 року не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Враховуючи вишевикладені обставини досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017220000000149 на законних підставах продовжувало проводити СУ ГУ НП в Харківській області. Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов’язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування. Оскільки таке клопотання надійшло до першого заступника прокурора Харківської області Степанова А.В., який був не вправі вирішити спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України (згідно ч. 5 ст. 218 КПК України такий спір може бути вирішено лише Генеральним прокурором або його заступником), останнім було прийняте рішення відповідно до ч. 4 ст. 295, ст. 296 КПК України. У зв’язку з наведеним постанова про продовження строків досудового розслідування від 26.04.2017 є законною. Щодо визнання незаконними дій детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_15 під час відібрання біологічних зразків голосу в ході допиту підозрюваних ОСОБА_4 та ОСОБА_1 11.08.2017 року зазначав, що відібрання будь-яких зразків голосу і проведення експертизи не відбувалося, оскільки раніше під час досудового розслідування останні відмовилися надавати зразки свого голосу. Використання експертом умовно-вільних зразків голосу, отриманих, в тому числі під час слідчих дій в ході досудового розслідування, не заборонене чинним законодавством.

Вирішуючи питання за поданими скаргами суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 КПК України визначено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що можуть бути оскаржені в ході досудового провадження. Відповідно до вимог ч. 2 ст.303 КПК України визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. А також, відповідно до ч.3 даної норми під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.

Тобто, означений в поданих скаргах перелік рішень, дій та бездіяльності може бути предметом оскарження в ході підготовчого розгляду справи.

При цьому, правилами ст.ст.314-316 КПК України не передбачено особливого порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора у підготовчому провадженні, тому такий розгляд має відбуватися за загальними правилами, у звязку з чим суд керується положеннями ст. 307 КПК України, що узгоджується з положеннями ст. ст. 2,7-9, 17, 18 КПК України.

Зі змісту ст. 307 КПК України вбачається, що за наслідками розгляду скарги суд може прийняти одне з рішень: скасувати рішення слідчого чи прокурора; зобовязати припинити дію; зобовязати вчинити певну дію; відмовити у задоволенні скарги. Таким чином, до компетенції суду не віднесено задоволення скарги на дії (рішення, бездіяльність) слідчого, прокурора, здійснених на стадії досудового розслідування шляхом визнання їх незаконними. Тобто, скарги в частині визнання незаконними дії слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 щодо здійснення освідування ОСОБА_4 28.02.2017 року, визнання незаконними дії слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 щодо проведення обшуку ОСОБА_4 28.02.2017 року, визнання незаконним здійснення відбирання біологічних зразків у підозрюваних ОСОБА_4, ОСОБА_1 для проведення експертизи, а саме відбирання зразків голосу, здійснене детективом НАБУ ОСОБА_15 задоволенню не підлягають. Відповідно до вимог ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Відповідно до вимог ч. 2 даної статті у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими. Відповідно до вимог ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Враховуючи положення вимог ст.ст.89, 94 КПК України доводи скарг можуть враховуватись під час розгляду справи щодо допустимості доказу, отриманого на думку сторони захисту, із порушенням встановленої законом процедури. З огляду на наведені положення ст.307 КПК України суд може прийняти рішення за скаргою у вигляді скасування рішення прокурора, а саме про скасування постанови про доручення здійснення досудового розслідування від 20.02.2017 року винесену прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_8 та постанови про продовження строку досудового розслідування від 26.04.2017 року винесену першим заступником прокурора Харківської області Степановим А.Б.. Вирішуючи питання про обґрунтованість скарг в цій частині суд виходить з наступного. Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Відповідно до вимог ст.36 КПК України визначено повноваження прокурора, який здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, прокурор уповноважений в тому числі доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ч.1 ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відповідно до ч.7 зазначеної статті якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов’язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування. Відповідно до вимог ч.1 ст.216 КПК України слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування. П.1 ч.5 даної статті визначено, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 368 Кримінального кодексу України, якщо злочин вчинено керівником суб’єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків. Відповідно до вимог ч.1 ст.218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Частиною 5 даної статті визначено, що спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або його заступник. Прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_8 16.02.2017 року було прийнято заяву про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_9, а постановою від 20.02.2017 року було доручено здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження слідчим СУ ГУНП в Харківській області. Як вбачається з наведених доводів сторін захисту та обвинувачення питання підслідності було спірним та остаточно вирішено саме за постановою Генерального прокурора. А тому, суд не вбачає підстав для скасування постанови про доручення здійснення досудового розслідування від 20.02.2017 року винесену прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_8, тому скарга не підлягає задоволенню. Також суд не вбачає підстав для скасування постанови про продовження строку досудового розслідування від 26.04.2017 року винесеної першим заступником прокурора Харківської області Степановим А.Б.. Так, порядок продовження строку досудового розслідування регламентований ст.295 КПК України. При цьому визначено, термін в який подається клопотання, порядок вручення клопотання підозрюваному та його захиснику, обов’язок уповноваженого прокурора провести на його розгляд, та форма рішення. Як на обґрунтування своєї скарги сторона захисту посилалась на те, що прокурор, що приймав рішення про продовження строку досудового розслідування, є не уповноваженою особою, оскільки на момент прийняття такого рішення було визначено підслідність за іншим органом досудового розслідування. Для дослідження даного питання суду було надно копію клопотання про продовження строку досудового розслідування від 20.04.2017 року, копію супровідного листа слідчого до відповідного клопотання, безпосередньо постанова яка є предметом оскарження. Суд погоджується із доводами сторони обвинувачення, що прокурор дійсно зобов’язаний прийняти рішення за даним клопотанням, але при цьому слушними є доводи сторони захисту, що ст.295 КПК України не містить в собі обов’язку прокурора саме про прийняття рішення про задоволення клопотання. При цьому прокурор керується виключно нормами кримінально-процесуального закону. Для вирішення питання про обґрунтованість прийнятого прокурором рішення є необхідним дослідити матеріали провадження, в тому числі й ухвали слідчих суддів, на які міститься посилання в скарзі, й витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо внесення чи не внесення інформації про зміну підслідності, постанову про скасування постанови від 28.03.2017 року про зміну підслідності, дані які свідчать про наявність чи відсутність компетенції прокурора на прийняття відповідного рішення в рамках конкретного провадження ( постанови про визначення процесуального керівника, групи прокурорів). Відповідно до вимог ст.22, 23 КПК України загальними засадами кримінального провадження в тому числі є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та безпосередність дослідження показань, речей і документів. Відповідні засади полягають в тому, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Оскільки на даній стадії процесу такоє не є можливим дослідити оригінали вказаних доказів, тому зробити висновок щодо обґрунтованість чи необґрунтованість скарги на даній стадії провадження не є можливим. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне скаргу залишити без задоволення, доводи викладені в скарзі щодо відсутності відповідних процесуальних прав у прокурора для прийняття відповідного рішення будут предметом дослідження в ході судового розгляду провадження. Також, відповідно до вимог ч.3 ст.315 КПК України заявником ОСОБА_6, представником якого є адвокат ОСОБА_3, подано клопотання про скасування заходів забезпечення вжитих в ході досудового розслідування, а саме про скасування арешту грошових коштів. В обґрунтування клопотання зазначено, що в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42017220000000149 по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_4, старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук службового кабінету ОСОБА_4, в ході якого вилучено грошові кошти, які не мають жодного відношення до кримінального провадження, а саме 4100 доларів США, 17500 Євро, 288500 гривень, 171085 Євро, 154041 долар США, 426762 гривні. В подальшому ухвалою слідчого судді накладено арешт на грошові кошти, як на речові докази. Вважав, що арешт накладений на грошові кошти необґрунтовано. Він є власником зазначених грошових коштів, які були передані ОСОБА_4 на зберігання до підшукання ним собі житла в м.Харкові для придбання. Про передачу грошових коштів в сумі 188000 Євро, 700000 гривень, 158000 доларів було складено дві розписки від 18.02.2017 року та 25.02.2017 року, про надання послуг з пошуку нерухомості був складений договір від 23.01.2017 року. Про правомірність походження грошових коштів свідчать декларації про доходи за 2014, 2015, 2016 роки, розмір якого складає загалом 10173182, 94 гривні. Загальний обсяг надходжень грошових коштів Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 на поточному рахунку ПАТ «УкрСиббанк» складав за 2014 рік 4397638, 07 гривень, за 2015 рік – 11140471,94 гривні, за 2016 рік – 6344895,07 гривень. Окрім цього, кошти була вилучені всупереч ухвалі слідчого судді, оскільки було надано дозвіл на виявлення та вилучення лише грошових коштів, отриманих в якості неправомірної вигоди. Вважав, що він як власник майна при вирішенні питання повинен був бути повідомлений про рішення, що приймались. При вирішення цього питання було порушено вимоги ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України, тобто порушено його право власності. Також, посилався на те, що статтею 170 КПК України передбачено підстави для застосування арешту майна. Кошти, які були вилучені під час обшуку та належать йому особисто, не мають ознаки речових доказів, оскільки не були знаряддям злочину, не містять слідів вчинення кримінального правопорушення, не можуть бути використані, як доказ, не були об’єктами протиправних дій. Під час вилучення не було індивідуалізовано кошти за серіями та номерами, що виключає їх подальшу ідентифікацію, як речей, що містять на собі сліди кримінального правопорушення. Також, він не є підозрюваним в даному провадженні, кошти не одержані внаслідок вчинення злочину, не підпадають під спеціальну конфіскацію. Зважаючи на недопустимість всіх доказів по даному провадженню, оскільки досудове розслідування було розпочато та проводилось не належним органом з порушенням правил підслідності, арешт накладений слідчим суддею необґрунтовано, а тому підлягає скасуванню, а грошові кошти повинні бути повернуті власнику негайно. Оскільки кошти не є предметом неправомірної вигоди, не належать підозрюваним, не містять ознак речових доказів, не будуть мати жодного доказового значення у кримінальному провадженні, оскільки повинні визнаватись недопустимими, тому відсутня потреба в подальшому застосування арешту майна. Просили скасувати арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова Садовського К.С. від 03.03.2017 року, яке належить ОСОБА_6, зобов’язати детективів НАБУ негайно повернути вилучені під обшуку грошові кошти законному власнику ОСОБА_6. Заявник суду пояснив, що він дуже давно знайомий з ОСОБА_4, вони з одного міста Запоріжжя, у них добрі стосунки. Він прийняв рішення придбати житло в м.Харкові, для цього звернувся за допомогою до агента, який підшукував йому варіанти нерухомості, оглядав ці варіанти та фактично визначився. Звернувся до ОСОБА_4 з проханням про збереження у нього грошових коштів, які мав намір використовувати при придбанні нерухомості, та оскільки ОСОБА_4 працює на підприємстві де є охорона, він зазначив, що буде зберігати грошові кошти на роботі, склали розписки, які були у нього на руках. Про обшук в кабінеті ОСОБА_4 дізнався від його дружини, також дізнався, що були вилучені його особисті грошові кошти. Наполягав на тому, що ці гроші не мають жодного відношення до інкримінованого злочину, не належать ОСОБА_4, він має відповідний дохід, що підтверджує походження таких коштів, просив скасувати арешт та повернути його особисті грошові кошти. Зазначав, що одразу приблизно через декілька днів після вилучення коштів він звертався до суду із заявою про скасування арешту, але йому відмовили, оскільки проводилось досудове розслідування, він зачекав, досудове розслідування завершено, справа в суді, та будь яких даних про правомірність підстав перебування коштів в рамках провадження під арештом немає. Представник заявника доводи клопотання підтримав, просив його задовольнити. Прокурор проти задоволення клопотання про скасування арешту майна заперечував, посилався на те, що під час проведення обшуку 28.02.2017 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 27.02.2017 року було виявлено та вилучено речі та документи, а також грошові кошти. 03.03.2017 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова було задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу СУ ГУ НП в Харківській області про арешт майна, тимчасово вилученого в ході обшуку та накладено арешт в тому числі на грошові кошти у сумі 4100 доларів США, грошові кошти в сумі 17500 Євро, грошові кошти в сумі 288500 гривень, портфель чорного кольору з матеріалу, який нагадує шкіру з написом «Piguadro», в якому знаходяться грошові кошти в сумі 171085 Євро, 154041 долар США, 426762 гривень, мобільний телефон. В клопотанні про скасування арешту майна не наведено переконливих доводів про те, що потреба у застосуванні такого заходу забезпечення відпала, а тому арешт накладений обґрунтовано. Окрім того, арешт на майно накладений з метою збереження речових доказів, оскільки наявні підстави вважати, що арештоване майно відповідає критеріям ст.98 КПК України, та конфіскації майна, як виду покарання. Посилався на те, що на думку сторони обвинувачення вилучені грошові кошти не належать та ніколи не належали ОСОБА_6, який підтримує дружні стосунки з обвинуваченим ОСОБА_4, є заставодавцем по запобіжному заходу, а тому з високою долею ймовірності може в такий спосіб сприяти обвинуваченому у поверненні грошових коштів, які можливо будуть конфісковані. З незрозумілих причин обвинувачений ОСОБА_4 виступив по відношенню до ОСОБА_6 одночасно і ріелтером, і зберігачем за договором зберігання відповідно до ст.936 ЦК України, будучи при цьому посадовою особою ДП «Завод «Електроважмаш» і не маючи жодного відношення до цих сфер діяльності. Окрім того, грошові кошти нібито поклажодавця ОСОБА_6 були розміщені у різних місцях робочого кабінету ОСОБА_4, у різних шухлядах, на поверхні робочого столу, в портфелі, у різних валютах і розділені на суми, які не свідчать про те, що це кошти надані на зберігання однією особою. Також, звертав увагу на те, що під час обшуку було виявлено та вилучено грошові кошти в сукупності 188585 Євро, 158141 долар США, 715262 гривні, тоді як ОСОБА_6 посилався на передачу ОСОБА_4 сукупно 188000 Євро, 158000 доларів США та 700000 гривень. Також зазначав, що у разі підшукання ОСОБА_6 нерухомого майна необхідність фізично переміщувати готівку у м.Харків відсутня, оскільки в будь-якому випадку таку суму коштів потрібно конвертувати в національну валюту і перераховувати через банківську установу, як це передбачено Постановою Правління НБУ №210 від 06.06.2013 року «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» та ОСОБА_4 без наявної довіреності належної форми не зміг би вчинити таку операцію, в інтересах ОСОБА_6, а якщо б вчинив, то вона була б заблокована Державної службою фінансового моніторингу України, враховуючи що ОСОБА_4 є посадовою особою суб’єкта великого підприємництва, в якому частка держави перевищує 50%. Тобто, грошові кошти були вилучені згідно до правил ст.ст. 223, 233, 234, 235, 236 КПК України, під час обшуку на підставі відповідної ухвали слідчого судді. На відповідні вилучені грошові кошти накладено арешт слідчим суддею, грошові кошти є речовими доказами, постанова старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 у формі постанови від 01.03.2017 року не скасована і перебуває в матеріалах провадження. Також слідчим суддею враховано, що ч.4 ст.368 КК України, яка інкримінується ОСОБА_4, передбачає додаткове обов’язкове покарання у виді конфіскації майна. Питання допустимості доказів не може бути вирішено на стадії підготовчого судового розгляду відповідно до вимог ст.ст. 86-89 КПК України. Захисники обвинувачених, обвинувачені клопотання підтримали, вважали його обґрунтованим та не заперечували проти його задоволення. Обвинувачений ОСОБА_4 обставини викладені в клопотанні підтримав, зазначав, що кошти вилучені під час обшуку належать заявнику, розписки про передачу на зберігання перебували у ОСОБА_6, тому вони не були надані слідчому під час обшуку, окрім того, у нього навіть не запитували кому належать кошти, тому він не повідомляв, що це кошти заявника. Вирішуючи питання за поданим клопотанням про скасування арешту майна, суд зазначає наступне. Відповідно до вимог КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, зокрема, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. В ході проведення обшуку 28.02.2017 року службового кабінету обвинуваченого ОСОБА_16 було виявлено та вилучено грошові кошти, в тому числі грошові кошти на належність яких посилається заявник. Обшук проводився на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 27.02.2017 року. Ухвалою сідчого судді Киїського районного суду м.Харкова від 03.03.2017 року було накладено арешт на вилучене. При цьому, в ухвалі зазначено, що слідчий суддя посилався на обґрунтованість клопотання про накладання арешту майна з підстав відповідності зазначених грошових коштів критеріям ст.98 КПК України, а також з метою забезпечення можливості конфіскації майна. Як вбачається із змісту копії постанови від 01.03.2017 року зазначені грошові кошти були визнані речовими доказами в рамках відповідного провадження. Також із змісту витягу з ЄРДР від 08.11.2017 року вбачається, що НАБУ проводиться досудове розслідування кримінального провадження №52017000000000766 за попередньою кваліфікацією ч.5 ст.191 КК України за фабулою щодо заволодіння грошовими коштами та майном ДП «Завод Електроважмаш» в особливо великих розмірах шляхом проведення безтоварних фінансово-господарських операцій з придбання продукції та товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Металскраб», ПрАТ «Ферротрейдінг» та інших суб’єктів. Суд вважає, на цьому етапі кримінального провадження не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, а саме щодо відповідності КПК постанови слідчого про визнання речовими доказами грошових коштів, для встановлення вини чи її відсутності у обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, з метою з’ясування наявності підстав застосування в подальшому такого додаткового покарання, як конфіскація майна, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що в застосуванні цього заходу відпала потреба, чи арешт накладено необґрунтовано. Оцінюючи в сукупності надані заявником докази, враховуючи санкцію статті інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ухвал слідчого судді про обшук, накладання арешту та його мету, постанову про визнання речовими доказами, суд вважає, що клопотання на даній стадії процесу задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-315 КПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту щодо ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.4 ст.368 КК України, ОСОБА_4, обвинуваченого за ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України, на 14.00 годину 30 березня 2018 року у залі судових засідань Орджонікідзевського районного суду міста Харкова за адресою: місто Харків, проспект Архитектора Альошина, 7, зал судового засідання №1.

Судовий розгляд справи проводити у відкритому судовому засіданні за участі прокурора, захисників, обвинувачених.

Задовольнити клопотання прокурора. Викликати в судове засідання свідків відповідно до поданого прокурором переліку.

Скарги захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 порядку ч.3 ст.303 КПК України залишити без задоволення з мотивів наведених в мотивувальній частині ухвали.

Клопотання ОСОБА_6 про скасування арешту майна залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.В.Бугера

Члени колегії: суддя О.А. Саркісян

ОСОБА_17