Постанова № 72899685, 20.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

іменем України

"20" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 817/1284/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Шведюк М.М.,

представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" листопада 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Комшелюк Т.О. в м.Рівному, у справі за позовом Приватного підприємства "Рівнеенергопотенціал" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.11.2017р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 22.06.2017 №0006351201 в повному обсязі. Присуджено на користь позивача ОСОБА_2 підприємство " Рівнеенергопотеціал" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 1600грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області звернулось до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 27.08.2010р. здійснено державну реєстрацію ПП "Рівнеенергопотенціал" (код ЄДРПОУ 37246002) за номером запису 1 608 102 0000 007273 (а.с.30-33).

31.12.2016р. позивач подав відповідачу звітну декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року з додатками (далі – декларація з ПДВ за грудень 2016 року).

Як вбачається з декларації з ПДВ за грудень 2016 року, в рядку 18.1 сума, яка сплачується до бюджету – не проставлена (а.с.59, 60).

19.02.2017р. позивачем був надісланий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2016 року, який отриманий контролюючим органом 19.02.2017р. о 15:46:23, реєстраційний номер документу НОМЕР_1, що підтверджується копією квитанції №2 (далі – уточнюючий розрахунок з ПДВ за грудень 2016 року) (а. с.16-23).

В рядку 18.1 вказаного уточнюючого розрахунку з ПДВ за грудень 2016 року "позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету», позивачем проставлено 31194грн. (а.с.17).

19.02.2017р. ПП "Рівнеенергопотенціал" було надіслано відповідачу звітну декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року з додатками, які отримані останнім 19.02.2017р. о 18:12:52, реєстраційний номер документа НОМЕР_2, що підтверджується копією квитанції №2 (далі – декларація з ПДВ за січень 2017 року) (а.с.24-29).

В рядку 20.1 декларації з ПДВ за січень 2017 року "сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації (рядок 19-рядок 19.1), яка: зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість" зазначена сума 32130грн. (а.с.25).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ГУ ДФС у Рівненській області проводилася камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2017 року ПП "Рівнеенергопотенціал", про що складено відповідний акт перевірки №371/17-00-12-01/37246002 від 29.05.2017р. (далі - акт перевірки) (а.с.12-14).

Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем порядку ведення податкового обліку.

А саме, ПП "Рівнеенергопотенціал" порушено п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України: у декларації з податку на додану вартість від 19.02.2017р. №9023641498 за січень 2017 року завищено суму від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на 32130грн.

За результати перевірки зменшується сума від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу на додану вартість на 32130грн. та збільшується сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 32130грн.

На підставі вказаного акта перевірки, ГУ ДФС у Рівненській області винесено податкове повідомлення-рішення від 22.06.2017р. №0006351201, згідно якого сума від'ємного значення, яка заявлена в рахунок зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість та перевищує суму такого боргу, становить 32130грн. (а.с.7).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку. Однак, рішенням Державної фіскальної служби України від 18.08.2017р. №18324/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 22.06.2017р. №0006351201 залишене без змін, а скарга позивача – без задоволення (а.с.8-11).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ПП "Рівнеенергопотенціал" не порушено пп."а" п.50.1 ст.50, п.п."а" п.200.4 ст.200 ПК України, в частині порядку ведення обліку та внесення змін до декларацій з податку на додану вартість та правомірно зараховано 32120грн. у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Підпунктом 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі – ПК України) передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1. ст.36 ПК України).

Згідно з п.49.1 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 200.1 та пунктом 200.2 статті 200 Податного кодексу України зазначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У відповідності до п.п."а" п.200.4 ст.200 цього Кодексу, при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Згідно з п.50.1 ст.50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Враховуючи вимоги пп."а" п.50.1 ст.50 ПК України, який зобов'язує платника податків сплатити суму недоплати грошового зобов'язання при подачі уточнюючого розрахунку, як суму податкового боргу, яким є узгоджене грошове зобов’язання за грудень 2016 року та не сплачене на момент уточнення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції виходив з того, що визначене грошове зобов'язання в уточнюючому розрахунку з ПДВ за грудень 2016 року від 19.02.2017р. є грошовим зобов'язанням минулого податкового періоду, а саме грудня 2016 року.

Згідно з п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У зв’язку із самостійно виявленими помилками в декларації з ПДВ за грудень 2016 року, 19.02.2017р. ПП "Рівнеенергопотенціал" був надісланий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, який отриманий контролюючим органом 19.02.2017р., реєстраційний номер документу НОМЕР_1, що підтверджується квитанцією.

На виконання приписів пп."а" п.50.1 ст.50 ПК України, позивач разом із надісланням уточнюючого розрахунку з ПДВ за грудень 2016 року сплатив штраф.

Отже, посилання контролюючого органу на те, що позивачем порушено пп."а" п.50.1 ст.50 ПК України та не сплачені податкові зобов'язання у розмірі 31194грн. є безпідставними, оскільки, як зазначалося вище, вказані податкові зобов’язання погашені за рахунок зменшення суми від'ємного значення, що правомірно відображено у звітній новій декларації з ПДВ за січень 2017 року.

Разом з тим, твердження відповідача щодо виникнення у позивача грошового зобов'язання у лютому 2017 року відповідно до вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016р., є також безпідставним, оскільки порядком передбачено послідовність заповнення і подання податкової звітності, однак не встановлюється період визначення грошового зобов'язання.

Оскільки оскаржену постанову винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли призвести до зміни чи скасування зазначеної постанови.

Доводи, наведені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Рівненській області, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" листопада 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Б.С. Моніч

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "22" березня 2018 р.