Постанова № 72899556, 21.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/793/16

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

21 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2016 року, залишеною без змін ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 року та Вищого адміністративного суду України від 17.10.2017 року, адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі ГУ ДФС України) та Державної фіскальної служби України далі (ДФС України) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення ДФС України про відмову, щодо нарахування одноразової грошової допомоги, в зв'язку із втратою чинності Закону України "Про міліцію"; зобов'язано ГУ ДФС у Хмельницькій області та ДФС України здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року №565-XII, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850, чинними на момент встановлення інвалідності, виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

28.12.2016 року ГУ ДФС України у Хмельницькій області подало до Хмельницького окружного адміністративного суду заяву про роз'яснення постанови суду від 03.06.2016 року мотивовану тим, що управлінню з резолютивної частини постанови незрозуміло яким чином має бути здійснено нарахування одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки в ст.23 Закону України "Про міліцію" та в Порядку № 2850 по різному врегульовано питання стосовно розрахунку одноразової грошової допомоги в частині визначення ступеня втрати працездатності.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2017 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нову ухвалу, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участю до суду не надали.

За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент виникнення вказаних правовдносин), якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Норма ст. 170 КАС України (яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції), закріплена в ст. 254 КАС України (редакція, якої діє на даний час), відповідно до якої за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз’яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим вищевказані правові норми не містять.

Так, в п. 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення» в адміністративній справі зазначено, що в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.

За загальними нормами права, роз'яснення судом ухваленого ним рішення здійснюється насамперед з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

У заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.

Верховний Суд України в своїй ухвалі від 13.07.2016р. (справа № 21-452іп16) вказав, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду-це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Виходячи із наведеного, невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, з приводу яких виникають суперечки щодо його розуміння та під час виконання та які позбавляють зацікавлених осіб можливості його реалізації; роз'яснено може бути судове рішення, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини.

Разом з тим, зі змісту заяви про роз'яснення рішення суду вбачається, що заявник не наводить жодних обставин щодо нечіткості названого судового рішення, його неясності або незрозумілості.

Натомість ГУ ДФС України у Хмельницькій області просить роз'яснити як повинен здійснюватись перерахунок та виплата грошової допомоги ОСОБА_2, зокрема з врахуванням ступеня втрати працездатності чи без такого.

Таким чином, відповідач фактично просить роз'яснити порядок виконання судового рішення, що не входить до повноважень суду в порядку передбаченому ч.1 ст.170 КАС (в редакції до 15.12.2017).

За змістом ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ГУ ДФС України в Хмельницькій області про роз'яснення постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2016 року, оскільки обставини, на які посилається заявник не є підставами для роз'яснення судового рішення.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвали суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4