Постанова № 72899391, 13.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2130/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

13 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (прийняту у м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 20.11.2017 звернувся із адміністративним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену в листі від 06.11.2017 за №Т-19324/0-9832/6-17, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту) та зобов’язати відповідача надати зазначений дозвіл. Крім того, позивач просив зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в частині зобов’язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та винести окрему ухвалу з приводу порушення вимог закону при розгляді його клопотання.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2017 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену в листі від 06.11.2017 №Т-19324/0-9832/6-17, у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Зобов’язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 04.10.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 320 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те що спірна земельна ділянка включена у передбаченому законом порядку до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються земельні торги у формі аукціону, що виключає можливість відчуження цієї земельної ділянки її розпорядником до завершення торгів.

Позивач 13.02.2018 подав відзив апеляційну скаргу вказавши, що земельна ділянка, на яку він виявив намір отримати дозвіл не є сформованою, їй не присвоєно кадастровий номер, вона не має межі та площі, про неї інформація не включена до ДЗК України, вона не є об’єктом цивільних прав. Крім того, позивач вказав, що відмова відповідача у формі листа є протиправно та необґрунтовано оскільки не містить жодної обґрунтованої підстави, що передбачені ст. 118 ЗК України, для відмови у наданні такого дозволу .

Відповідачем 16. 02.2018 надано суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу де вказано, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Позивач заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

04.10.2017 ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області. До клопотання позивач додав викопіювання з кадастрової карти, копії паспорту громадянина України, ідентифікаційного коду, довідку сільської ради про наявність рішення щодо передачі земельної ділянки

06.11.2017 за наслідком розгляду вказаного клопотання дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивачу наданий не був, водночас ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надало відповідь листом №Т-19324/0-9832/6-17, в якому зроблено посилання на ч. 3 ст. 136 ЗК України та повідомлено, що земельна ділянка, яку ОСОБА_2 бажає отримати, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не надав належних і допустимих доказів правомірності відмови Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, викладеної у листі від 06.11.2017 за №Т-19324/0-9832/6-17, у зв'язку з чим, вважав оскаржену відмову протиправною.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 33 ЗК України передбачено, що громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 121 ЗК України зазначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

За змістом ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У такому клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положенням ч. 7 ст. 118 ЗК України вказано, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, чітко визначені порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

Згідно п. 8 цього ж Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, в оскаржуваному листі відповідача не міститься аргументованої підстави ненадання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою, як і не міститься категоричної форми про відмову. За результатами розгляду клопотання позивачу, всупереч наведеним нормам, направлено лише лист "Щодо розгляду клопотання", без прийняття будь-якого рішення.

Згідно вказаного листа "Щодо розгляду клопотання" 06.11.2017 за №Т-19324/0-9832/6-17 земельна ділянка, яку ОСОБА_2 бажає отримати, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах.

Статтею 134 ЗК України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 136 ЗК України, організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Згідно переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди яких може бути реалізовано на земельних торгах, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.11.2017 № 183, такий містить дані про місце розташування земельної ділянки (Вапнярська селищна рада Томашпільського району), її цільове призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) та площа (9,3000 га).

При цьому, у вказаному переліку, як і у самому наказі, відсутні передбачені абз. 2 ч. 1 ст. 136 ЗК України дані, а саме: кадастровий номер такої земельної ділянки та умови продажу земельних ділянок.

Таким чином, суд І інстанції вірно відхилив посилання відповідача на положення ч. 3 ст. 136 ЗК України, згідно якої земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою 04.10.2017, тоді як наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області "Про внесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до переліку права оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах" прийнято 03.11.2017, тобто вже після звернення позивача із вказаним клопотанням.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога позивача про визнання протиправною відмови ГУ Держгеокадастру, що викладена в листі від 06.11.2017 за №Т-19324/0-9832/6-17 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту), підлягає задоволенню.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 березня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6