Постанова № 72899127, 15.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1879/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

15 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (повний текст якої складено 22 грудня 2017 року в м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Липовецького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

у жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Липовецького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про визнання протиправними дії відповідача щодо вчинення актового запису №13 від 05 грудня 1994 року про встановлення батьківства та зобов'язання відповідача анулювати актовий запис №13 від 05 грудня 1994 року про встановлення батьківства.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила про те, що судом першої інстанції не надано оцінку п. 23 Інструкції «Про порядок реєстрації актів громадського стану в Україні», затвердженого наказом Міністерством юстиції України №22//5 від 29 грудня 1984 року (Інструкція №22/5), оскільки ОСОБА_4 зачата в іншому шлюбі, та з моменту розірвання такого до народження дитини минуло лише 3 місяці та 5 днів, а не 10 місяців, відтак реєстрація її народження мала бути здійснена в тому ж порядку, що й реєстрація народження дитини, батьки якої перебувають у шлюбі, а саме батьками мали бути зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Також, зазначила про те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано положення п. 20 Інструкції №22/5, оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на час встановлення батьківства та реєстрації народження перебували у шлюбі, тобто реєстрація шлюбу передувала реєстрації народження та встановлення батьківства, тоді як п. 20 Інструкції №22/5 містить чітку умову, якщо батьки дитини не перебувають у шлюбі між собою.

У судовому засіданні позивач та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Проте, 22 лютого 2018 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №2399 надійшла заява відповідача в якій останній просить суд розгляд справи провести без їх участі.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до актового запису про укладення шлюбу №7 від 11 лютого 1994 року, зробленого відділом запису актів громадянського стану Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, укладено шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_7. Проте рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 20 липня 1994 року даний шлюб розірвано, про що 05 серпня 1994 року відділом запису актів громадянського стану Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області зроблено актовий запис №74.

05 грудня 1994 року відділом запису актів громадянського стану Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області зроблено актовий запис №92 про одруження ОСОБА_9 та ОСОБА_7.

Також, 05 грудня 1994 року відділом запису актів громадянського стану Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області зроблено актовий запис №13 про встановлення батьківства ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, над дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (після встановлення батьківства ОСОБА_4).

У подальшому, рішенням Липовецького районного (міського) народного суду від 24 липня 2002 року, вирішено розірвати шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, який був зареєстрований 05 грудня 1994 року і відділом реєстрації актів громадянського стану Липовецького району Вінницької області зроблено актовий запис про розірвання шлюбу №128 від 27 листопада 2002 року.

03 січня 2017 року Липовецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області видано Свідоцтво Серії НОМЕР_1 про смерть ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3.

Листом приватного нотаріуса Кобзар С.В. Липовецького районного нотаріального округу від 03.07.2017 року №319/02-14, позивачці повідомлено про те, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9, звернулись спадкоємець 1 черги - дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та вона ОСОБА_2 - сестра, спадкоємець 2 черги. Оскільки позивачка є спадкоємицею 2 черги, підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на її ім'я відсутні.

За таких обставин, ОСОБА_2 29 вересня 2017 року звернулась до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Липовецького РУЮ із заявою про скасування актового запису про встановлення батьківства від 05.12.1994 року № 13, на що отримала відповідь в якій зазначено про те, що оскаржуваний актовий запис складений з дотриманням вимог чинного законодавства на той час. Також зазначено про те, що відповідно до пп. 4.4. п. IV Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, актовий запис цивільного стану може бути анульований на підставі рішення суду.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року №2398-VI (Закон №2398).

Згідно із ст. 2 Закону №2398 актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

Державній реєстрації відповідно до вказаного вище Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Частиною 1 ст. 3 Закону №2398 визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Згідно із ст. 6 Закону №2398 відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

При цьому, ст. 9 Закону №2398 визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Так, актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Інформація, що міститься в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

В свою чергу, ч. 1 ст. 22 Закону №2398 визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

При цьому, заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Частиною 5 ст. 9 Закону №2398 встановлено, що правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Так, Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793 було затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (Правила).

Пунктом 4.4. Правил визначено, що актовий запис цивільного стану може бути анульований на підставі:

- рішення суду;

- висновку районного, районного у містах, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції, складеного у випадках, передбачених статтею 39 Сімейного кодексу України, за заявою заінтересованої особи;

- висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі про анулювання поновленого або повторно складеного актового запису цивільного стану;

- висновку дипломатичного представництва або консульської установи України про анулювання первинного актового запису цивільного стану.

При цьому, вирішуючи питання щодо правомірності дій органу реєстрації під час складання оскаржуваного актового запису про народження та встановлення батьківства колегія суддів враховує норми законодавства чинних станом на час вчинення таких дій.

Так, ч. 1 ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України визначено, що походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи запису актів громадянського стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Кодексу про шлюб та сім'ю України, якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини - за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду. В разі смерті матері, визнання матері недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також при неможливості встановити місце її проживання, запис про батька дитини провадиться за заявою батька.

Крім того, п. 20 Інструкції №22/5 визначено, що батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі реєстрації актів про народження за заявою будь-кого з них.

Згідно з п. 23 Інструкції №22/5 відповідно до статтей 167-168 Кодексу про шлюб та сім'ю України, якщо дитина народилась після смерті особи, яка перебувала з матір'ю новонародженого в шлюбі, в запису акта і в свідоцтві про народження померлий громадян може бути вказаний батьком дитини за умови, коли з дня його смерті до народження дитини минуло не більше 10 місяців.

Реєстрація народження дитини, зачатої в шлюбі, але народженої після розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним, якщо з дня розірвання шлюбу чи визнання його недійсним до дня народження дитини минуло не більше 10 місяців, провадиться в тому ж порядку, що й реєстрація народження дитини, батьки якої перебувають у шлюбі.

У графі «Для відміток» зазначається, де і коли було зареєстровано розірвання шлюбу, або коли і яким судом було винесено рішення про визнання шлюбу недійсним, або коли помер батько дитини.

Пунктом 116 Інструкції №22/5 визначено, що реєстрація встановлення батьківства провадиться в органах реєстрації актів громадського стану за місцем проживання одного з батьків або за місцем постановлення рішення суду про встановлення батьківства.

У разі встановлення батьківства, якщо батьки уклали шлюб після народження дитини і при реєстрації шлюбу мати прийняла прізвище чоловіка, в запису акта про народження дитини провадиться виправлення прізвища матері (п. 125 Інструкції №22/5).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05 грудня 1994 року відділом запису актів громадянського стану Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області зроблено актовий запис №92 про одруження ОСОБА_9 та ОСОБА_7. У цей же день, 05.12.1994 року відділом запису актів громадянського стану Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області зроблено актовий запис №13 про встановлення батьківства ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, над дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (після встановлення батьківства ОСОБА_4), на підставі спільної заяви батьків від 05.12.1994 року, про що зазначено у пункті 15 актового запису.

Також, 05.12.1994 року відділом запису актів громадянського стану Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області зроблено актовий запис №128 про народження ОСОБА_4, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2, у графі батько дитини вказано ОСОБА_9.

При цьому, в матеріалах справи міститься копія спільної заяви про встановлення батьківства ОСОБА_9 батьком дитини ОСОБА_4 від ІНФОРМАЦІЯ_2.

Враховуючи викладене вище, дата народження дитини та дата реєстрації народження можуть не відповідати один одній, а подання спільної заяви батьків про визнання батьківства в разі не перебування в шлюбі слід розуміти так, що така заява має бути подана батьками дитини в разі коли станом на дату народження дитини, батьки не перебували в шлюбі.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду №К/9901/1357/18 від 31 січня 2018 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги щодо недотримання відповідачем Інструкції про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні № 22/5 спростовуються наведеними вище нормами законодавства та встановленими у справі обставинами.

Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на п. 23 Інструкції №22/5, оскільки у даній нормі визначено порядок реєстрації народження дитини батько якої помер.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 березня 2018 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Сапальова Т.В.