Постанова № 72898974, 22.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 623/2770/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Спаскіна О.А. , Сіренко О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області (м. Ізюм, Харківська область) від 11.01.2018 року (10:26:55 год., повний текст рішення складено 19.01.2018 року) (суддя Бєссонова Т.Д.) по справі № 623/2770/17

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області третя особа Управління соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1Й.) звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з адміністративним позовом до ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі по тексту – відповідач, Ізюмське ОУПФ України Харківської області), третя особа: Управління соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації (далі по тексту – УСЗН Борівської РДА), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо неповернення ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії за віком за Списком №2 за період з 28.02.2016 року по 24.04.2017 року та зобов’язати Ізюмське об’єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області нарахувати та повернути ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії за віком за Списком № 2 за період з 28.02.2016 року по 24.04.2017 року.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.01.2018 року по справі № 623/2770/17 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області, третя особа: Управління соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні відмовлено повністю.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.01.2018 року по справі № 623/2770/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилаючись на положення ч. ч. 1, 2 ст. 45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, п. 15 постани Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» , зазначив, що відповідачем неправомірно припинено виплату пенсії ОСОБА_1.

Представник третьої особи, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У надісланому клопотанні розгляд справи просив провести без участі представника третьої особи.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неприбуття жодного з учасників справи в судове засідання, хоча вони були належним повідомлені про дату, час і місце судового засідання, можливість вирішити справу на підставі наявних доказів, колегія суддів, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.02.2015 року перебуває на обліку в ОСОБА_2 об'єднаному управлінні ПФУ Харківської області та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.13).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: копії паспорту громадянина України (а.с.8), копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с.10), копії пенсійного посвідчення (а.с.13), копії довідки від 21.11.2014 року № НОМЕР_1 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а.с.11), копії довідки від 21.04.2017 року № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.12) ОСОБА_3 перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції міста Донецьк.

Відповідно до протоколу №1 від 06 липня 2016 року рішенням комісії Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам дію довідки № НОМЕР_1 від 21 листопада 2014 року скасовано на підставі п.3 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», у зв’язку з тривалою відсутністю (понад 60 днів) за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця проживання.

ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 19.08.2017 року № 143/Д-14 ОСОБА_1 повідомлено про те, що виплату пенсії припинено з 01.03.2016 року відповідно до обміну інформацією з органами соціального захисту населення, оскільки не підтверджено фактичне місце проживання. Рішенням Районної комісії щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб, яке закріплено у Протоколі №16 від 15.05.2017 року, ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії згідно з п.18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", з дати звернення про поновлення виплати пенсії, тобто з 24.04.2017 року (а.с.17).

Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

20.10.2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” № 1706-VІІ (набрав чинності з 22.11.2014 року, далі по тексту – Закон України № 1706-VІІ), відповідно до ст.1 якого внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

У відповідності до ст. 4 Закону України № 1706-VІІ, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту – Закону № 1058-IV).

За правилами, встановленими ч.1 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені в статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

У відповідності до ч.1 ст.4 Закону № 1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з ч.2 ст.45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.47 Закону № 1058-IV).

Положеннями ст.49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

З огляду на вищенаведену норму права, колегія суддів вказує, що припинення виплати пенсії здійснюється або на підставі рішення органу Пенсійного фонду, або на підставі рішення суду.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ані відповідачем, ані судом рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 не приймалося.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з листа відповідача від 19.08.2017 року № 143/Д-14, фактичною підставою для припинення виплати пенсії позивачу слугувала інформація від органів соціального захисту населення, оскільки не підтверджено фактичне місце проживання.

Разом з тим, закон не передбачає такої підстави для припинення виплати пенсії особі, як інформація від органів соціального захисту населення.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено “Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до п.1.5 якого заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Пунктом 2.8 вказаного Порядку встановлено, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Беручи до уваги вищенаведені норми Порядку та встановлену під час судового розгляду справи безпідставність бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії позивачу, з урахуванням приписів ч.2 ст.49 Закону № 1058-IV, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.01.2018 року по справі № 623/2770/17 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

У відповідності до ч. ч. 1, 6, 7 ст. 139 КАС України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII, який діє з 15.12.2017 року), при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем згідно з квитанцією № 34_12 від 06.11.2017 року сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 640,00 грн. (а.с. 2) та за подання апеляційної скарги в розмірі 960,00 грн. згідно з квитанцією № 14_12 від 06.02.2018 року (а.с.103).

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем при подачі адміністративного позову та апеляційної скарги було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1600, 00 гривень, відповідно до положень ст. 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Керуючись ст.249, 311, 315, 316, 317, 321, 325, 326, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.01.2018 по справі № 623/2770/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо невиплати ОСОБА_1 суми пенсії за віком за Списком № 2 за період з 28.02.2016 року по 24.04.2017 року.

Зобов’язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму невиплаченої пенсії за віком за Списком № 2 за період з 28.02.2016 року по 24.04.2017 року.

В іншій частині адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (просп. Незалежності, 2, м. Ізюм, Харківська області, 64309, код ЄДРПОУ 40387920) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_3) судові витрати у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп..

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6