Постанова № 72898849, 12.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: О.О.Кукоба

12 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/616/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради Полтавської області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 (суддя О.О. Кукоба), по справі № 816/616/17

за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області

до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області треті особи Державна архітектурно-будівельна інспекція України , Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про скасування реєстрації декларації,

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2017 року Кременчуцька міська рада Полтавської області (далі – позивач) звернулась до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області (далі – відповідач), треті особи – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1М.), Державна архітектурно-будівельна інспекція України, в якому просили скасувати реєстрацію декларації про готовність об’єкта до експлуатації – будівництво магазину роздрібної торгівлі продовольчих товарів по вул. Київській, 63-Г в м. Кременчуці Полтавської області, зареєстровану Департаментом державної-будівельної інспекції у Полтавській області від 02.02.2015 року за № ПТ 142150330673.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року провадження у справі закрито.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги доводи суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням VII сесії VI скликання позивача від 31.05.2011 "Про розміщення малих архітектурних форм в м. Кременчуці" ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на розміщення стаціонарної малої архітектурної форми - двох зблокованих торговельних павільйонів для реалізації продовольчих товарів першої необхідності по вул. Київській, в районі житлового будинку №63, на земельній ділянці площею 92 кв.м., та в п. 2 зобов'язано у десятиденний строк укласти договір особистого строкового сервітуту.

Рішенням ХІІ сесії VI скликання позивача від 01.11.2011 "Про внесення змін до деяких рішень міської ради" до вище зазначеного рішення внесені зміни, та визначено строк дії дозволу на розміщення стаціонарної малої архітектурної форми - п'ять років та встановлено плату за договором особистого строкового сервітуту у розмірі 5% від грошової оцінки землі щорічно.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_1 12.12.2011 року було укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту, строком на п'ять років та зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Кременчуці Полтавської області 29.12.2011 за №531040004000504.

14.06.2016 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до Кременчуцького міського голови із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у м. Кременчуці для експлуатації та обслуговування магазину роздрібної торгівлі продовольчих товарів по вул. Київській, 63-Г, площею 105 кв.м, та додала копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації; копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно - магазин роздрібної торгівлі продовольчих товарів.

В доданій третьою особою декларації, у розділі 111 зазначено - договір оренди землі, зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Кременчуці Полтавської області за №531040004000504 від 29.12.2011 року. Декларація про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області 02.02.2015 за №ПТ №142150330673, та на її підставі третьою особою оформлено право власності на нерухоме майно - магазин роздрібної торгівлі продовольчих товарів по вул. Київській, 63-Г у м. Кременчуці Полтавської області.

Судом першої інстанції, закривши провадження у справі, застосувавши положення ст. 157 КАС України, зроблено висновок, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму; на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, викладеною в рішеннях Верховного Суду України від 03.11.2015 року по справі № 21-2054а15, та від 24.01.2017 року по справі № 21-1559а16.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що предметом даного спору є правомірність набуття ФОП ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, а саме магазин роздрібної торгівлі продовольчих товарів по вул. Київській, 63-Г у м. Кременчуці Полтавської області, на підставі спірної декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а не правомірність дій Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області щодо реєстрації вказаної декларації.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Колегія суддів вважає, що закривши провадження по справі, суд першої інстанції діяв в межах закону, оскільки справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В свої апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суб’єктний склад спірних відносин та предмет позовних вимог свідчать про публічно-правовий характер даного спору, який виник та пов’язаний зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій у зв’язку з виконанням повноважень та завдань, покладених на нього законом.

Колегія суддів вважає, що вказані пояснення не мають значення для вирішення даного питання, оскільки доводи наведені в апеляційній скарзі, та посилання позивача на Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 року № 294, та на Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, відповідно до якого правомірність дій Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації – не є предметом спору.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судом першої інстанції було дотримано норми процесуального права, а саме ст.157 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), тому ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

В силу приписів ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 по справі № 816/616/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 22.03.2018.