Ухвала суду № 72898843, 22.03.2018, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/558/18

Провадження № 1-кс/626/132/2018

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

22 березня 2018 року м. Красноград

Слідчий суддя Красноградського районного суду Харківської області Дудченко В.О., при секретарі Зінченко Л.В., за участю прокурора Алехіної К.О., підозрюваного ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Красноградського ВП ГУ НП України в Харківській області ОСОБА_2, погодженого з начальником Красноградського відділу Первомайської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, громадянин України, не працюючий, що має професійно-технічну освіту, раніше судимий: 5 липня 2017 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, будучи раніше засудженим за вчинення умисного злочину, вірних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову обвинувачується у скоєнні нового умисного злочину за наступних обставин.

Так, 13.02.2018 року, близько 22.00 год. ОСОБА_1, з іншими особами, знаходячись в с.Дичково Магдалинівського району Дніпропетровської області уклали злочину змову щодо незаконного заволодіння транспортним засобом на території м. Красноград Харківської області. Після цього ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, по корисливим мотивам, з метою особистого збагачення, повторно, на автомобілі останнього марки ВАЗ 2101 з с. Дичково Магдалинівського району Дніпропетровської області направились до м. Красноград Харківської області. Прибувши до м. Красноград Харківської області, відповідно до попередньо обумовленого плану з розподілом ролей, ОСОБА_5 на вищевказаному автомобілі зупинився поблизу території Благовіщенського храму за адресою: Харківська область м. Красноград вул. Благовіщенська, буд. 95, де залишився чекати в автомобілі на ОСОБА_4 та ОСОБА_1, а останні вийшли із автомобіля та пішки направились по м. Красноград Харківської області в пошуках автомобіля з метою подальшого заволодіння ним. Так, в ході реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 прибули до території Красноградської ЦРЛ, розташованої за адресою: Харківська область м. Красноград вул. Шиндлера, буд. 87, де виявили в незачиненому ангарі для утримання транспорту автомобіль марки ВАЗ 2110, держ. реєстраційний номер НОМЕР_1, з номером кузову - VIN - ХТА21104050805065, що належить ОСОБА_6 Вирішивши незаконно заволодіти саме даним автомобілем, відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_4 проник до вищевказаного ангару з метою відкриття автомобіля та запуску його двигуна для подальшого заволодіння, а ОСОБА_1 залишився на відстані від ангару з метою подання знаку щодо необхідності залишення місця події ОСОБА_4 в разі появи сторонніх осіб. Коли ОСОБА_4 шляхом підбору ключа відчинив водійські дверцята вищевказаного автомобіля та здійснив запуск його двигуна, то на даному автомобілі разом з ОСОБА_1 залишили територію Красноградської ЦРЛ та направились на ньому до с. Личково Магдалинівського району Дніпропетровської області, де розпорядились ним на власний розсуд, продавши його невстановленій особі, чим завдали потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду.

Окрім того 11.03.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5, уклавши злочинну змову, щодо незаконного заволодіння транспортним засобом на громадському транспорті прибули до м. Красноград Харківської області. Прибувши до м. Красноград Харківської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, діючи, повторно, за попередньою змовою, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, по корисливим мотивам, з метою особистого збагачення почали ходити до м. Красноград Харківської області в пошуках автомобіля для подальшого заволодіння ним. Під час пошуку такого автомобіля ОСОБА_5 добровільно відмовився від вчинення злочину та на залізничному транспорті направився до місця свого мешкання, після чого ОСОБА_1 самостійно продовжив реалізацію свого злочинного умислу. Так, 12.03.2018, близько 03.00 год. на узбіччі автодороги, поруч з домоволодінням, розташованим за адресою: Харківська область м. Красноград вул. Транспортна, буд. 53, ОСОБА_1 помітив автомобіль марки ВАЗ 21053, реєстр, номер НОМЕР_2 з номером кузову-VIN-XTA 21053011917623, що належить ОСОБА_7. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_1, шляхом зламу внутрішнього замка на водійських дверцятах, проник до зазначеного автомобіля та за допомогою викрутки, яку помістив та замку запалення, здійснив запуск двигуна даного автомобіля, на якому направився до с. Дичкове Магдалинівського району Дніпропетровської області, де розпорядився ним на власний розсуд, продавши ОСОБА_8, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 майнової шкоди.

22 березня 2018 року ОСОБА_1, відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.289 КК України.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні даного злочину підтверджується зібраними в ході здійснення досудового розслідування доказами, а саме показаннями ОСОБА_8, який повідомив, що 13.03.2018 ОСОБА_1 продав йому автомобіль ВАЗ 21053, реєстр, номер НОМЕР_2 з номером кузову

-VIN - ХТА 21053011917623, протоколом огляду місця події - огляд та вилучення вищевказаного автомобіля у ОСОБА_8, показаннями ОСОБА_5, який надав підтверджуючі свідчення щодо факту незаконного заволодіння автомобілем ВАЗ 2110, держ. реєстраційний номер НОМЕР_1, з номером кузову - VIN - ХТА21104050805065 спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1, а також щодо факту незаконного заволодіння останнім автомобілем ВАЗ 21053, реєстр, номер НОМЕР_2 з номером кузову - VIN - ХТА 21053011917623, протоколом огляду місця події - огляд території, що прилягає до домоволодіння, в якому мешкає ОСОБА_1, під час якого останній добровільно видав предмети з викраденого ним автомобіля марки ВАЗ 21053, реєстр, номер НОМЕР_2, показаннями ОСОБА_1, в яких він зізнався у вчинених злочинах.

Сторона обвинувачення вбачає наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_1, перебуваючи на волі, переховуватися від органів досудового розслідування, прокуратури та суду з метою уникнення покарання за вчинені злочини, враховуючи, що останній проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5 території, яка знаходиться не під юрисдикцією органу, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, незаконно впливати на ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_8, з тією метою, щоб останні не надавали свідчень, які б підтверджували його причетність до вчинення злочинів, знищити або сховати речовий доказ у кримінальному провадженні, який наразі не встановлено, а саме автомобіль ВАЗ 2110, держ. реєстраційний номер НОМЕР_1, з номером кузову - VIN - ХТА21104050805065, вчинити інший злочин, на що вказує факт вчинення ним злочину, передбаченого ст. 289 КК України на території Новомосковського району Дніпропетровської області та здійснення досудового розслідування щодо нього СВ Новомосковським ВП ГУ НП в Харківській області за № 12018040350000529 від 11.03.2018, а також той факт, що зазначені злочини ОСОБА_1 вчиняв в період випробувального терміну, встановленого Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкі злочини, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої, ніде не працює та не навчається, враховуючи значну суспільну небезпечність вчинених ним злочинів, факт вчинення злочинів в період випробування, слідчий і звернувся до суду з відповідним клопотанням.

Перевіривши надані суду матеріали кримінального провадження, дослідивши докази по даних матеріалах, оцінивши в сукупності всі обставини, заслухавши думку прокурора, який підтримав вказане клопотання, пославшись на доводи та факти викладені в клопотанні слідчого, думку самого підозрюваного, який просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, вважаю, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду клопотання було встановлено вагомість наявних доказів, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчинені кількох корисливих, тяжких злочинів за ч.2 ст.289 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, строком до 8 років. Окрім того, ОСОБА_1 раніше судимий, за умисний тяжкий корисний злочин. У вчинені даних двох епізодів злочинної діяльності обвинувачується в період іспитового терміну за вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05.07.2017 року за ч.3 ст.185 КК України. Крім того, відповідно до інформації, наявної в матеріалах справи в провадженні СВ Новомосковським ВП ГУ НП в Дніпропетровської області мається кримінальне провадження за № 12018040350000529 від 11.03.2018р. за ч.1 ст.289 КК України, як пояснив сам ОСОБА_9 незаконне заволодіння даним транспортним засобом зробив саме він разом з іншими особами.

За вчинення даних злочинів передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої.

Також в ході розгляду клопотання було встановлено, що ОСОБА_1 постійного заробітку не має, не працює, міцних соціальних зв’язків також не має, офіційна реєстрація в Магдалинівському районі Дніпропетровської області, але фактично за місцем реєстрації не мешкає, що може його спонукати до переховування від органів слідства та суду.

Крім того, суд вбачає певні ризики, що ОСОБА_1, перебуваючи на свободі може незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки органом слідства повне коло свідків та потерпілих ще не встановлено.

З огляду на вищевикладене є достатньо підстав вважати, що існують передбачені статтею 177 КПК України ризики, на які вказує слідчий та прокурор, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.

Як зазначено в статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно вплинути на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Водночас, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув’язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв’язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

З огляду на викладене, суд дійшов до переконливого висновку, що клопотання слідчого необхідно задовольнити, а щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, з урахуванням поведінки підозрюваного, характеру скоєного та його особи не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків, а також забезпеченню спробам переховування від суду, впливу на свідків та перешкоджання встановлення істини у справі, а тому у такому разі не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід обчислювати з моменту фактичного затримання в залі суду після оголошення ухвали суду.

Поряд з цим, положеннями ч.3 ст.183 КПК України передбачено, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

За змістом ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на вище зазначене та з урахуванням суспільної небезпечності скоєного ОСОБА_1, суд застосовує її у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням певних обов’язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, що складає 140960грн.(80х1762грн).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193-197, 205, 485-488, 492 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СВ Красноградського ВП ГУ НП України в Харківській області ОСОБА_2 – задовольнити.

Застосувати у відношенні підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань №27 строком на 60 (шістдесят) днів, починаючи 16-00 год. 22 березня 2018 року до 16-00год. 20 травня 2018 року включно.

Ухвала щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення, в зв’язку з чим ОСОБА_1 необхідно взяти під варту в залі суду.

Для тримання під вартою обвинувачений ОСОБА_1 підлягає направленню до установи виконання покарань.

Копію ухвали про обрання запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її проголошення.

Визначити стосовно ОСОБА_1 суму застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 140.960(сто сорок тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (банк отримувач - ДКС України, код отримувача ЄДРПОУ - 26281249, код банк отримувач (МФО) – 820172, рахунок отримувача 37318098006674, отримувач коштів ТУ ДСА України в Харківській області, призначення платежу - запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії даної ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1, з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) носити електронний засіб контролю.

Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово прокуратуру і суддю Красноградського районного суду Харківської області.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснити ОСОБА_1, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Також роз'яснити ОСОБА_1, що у разі звільнення з під варти в разі внесення застави, останній негайно повинен повідомити про це слідчого та прокурора і з’явитися до слідчого для встановлення електронного засобу контролю.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду протягом 5 діб з дня її оголошення.

Слідчий суддя

Красноградського районного суду ОСОБА_10