Постанова № 72898490, 21.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/50/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-

судді в 1-й інстанції - Лучко О.О., Гундяк В.Д., Могила А.Б.,

час ухвалення рішення - 21.11.2017 року, 16:20 год.,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 27.11.2017 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Державної казначейської служби України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчого листа №2а-1116/2010 виданого 17 березня 2016 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області та зобов'язати Державну казначейську службу України вчинити дії, спрямовані на виконання вказаного виконавчого листа, а саме: виплатити позивачу 49421,32 грн. заборгованості.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчого листа №2а-1116/2010, виданого Галицьким районним судом 17 березня 2016 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що виконавчий лист №2а-1116/2010 від 17 березня 2016 року, виданий Галицьким районним судом Івано-Франківської області про стягнення коштів у розмірі 49421,32 грн. на користь позивача, надійшов від органів ДВС відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 03 вересня 2014 року, та зареєстрований в органах Казначейства 12 серпня 2016 року і взятий з цієї дати на облік до виконання. Вказав, що відповідно до абз.2 пп.1 п.9 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України та п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українит №845 від 03 серпня 2011 року, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Перерахування коштів стягувачу відбувається виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває значна кількість виконавчих документів та обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданим судовим рішенням. Виконання рішення суду поза чергою є неможливим, оскільки призведе до перевищення повноважень працівників Казначейства та порушення принципу рівності стягувачів перед законом. Відповідачем систематично направляються листи до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України із пропозицією про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України» у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040. Таким чином, відповідачем вжито всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання виконавчого листа, виданого по справі № 2а-1116/2010. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, клопотання про розгляд справи за їх участі не подавали, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 05 лютого 1993 року та йому призначено державну та додаткову пенсії.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2010 року визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області неправомірними та зобов`язано його нарахувати та виплатити позивачу основну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2010 року у відповідності до ст.54, ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням виплачених сум.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області нараховувати і виплачувати в користь ОСОБА_1 згідно зі ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» основну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 23 травня 2010 року з врахуванням виплачених сум.

17 березня 2016 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист № 2а-1116/2010, на підставі якого старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВСГУЮ в Івано-Франківській області винесено постанову №50601366 про відкриття виконавчого провадження.

На виконання постанови суду Галицьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснено нарахування суми пенсії ОСОБА_1 за період з 23 травня 2010 року по 22 липня 2011 року в розмірі 49421,32 грн.

Листом ГТУЮ в Івано-Франківській області № Г19/01-33 від 03 травня 2017 року позивача повідомлено, що 25 травня 2016 року виконавчий лист №2а-1116/2010 від 16 серпня 2012 року внесено до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, в порядку «першої черги» задоволення вимог заявників відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №440 від 03 вересня 2014 року. Даний лист зареєстрований у Реєстрі Рішень під № 51238849.

12 серпня 2016 року виконавчий лист №2а-1116/2010 від 16 серпня 2012 року з пакетом документів передано через Головне управління державного казначейства в Івано-Франківській області до Державної казначейської служби України на виконання.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчого листа №2а-1116/2010, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів про надання Мінфіну пропозицій щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України» протягом 10 днів з дня надходження виконавчого листа №2а-1116/2010 від 16 серпня 2012 року (в період з 13 серпня 2016 року по 22 серпня 2016 року) у зв'язку з неможливістю здійснення безспірного списання коштів через їх недостатність. Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсійних виплатах у розмірі 49421,32 грн., то такі не підлягають задоволенню, оскільки відповідні виплати можуть бути здійснені лише в порядку черговості відповідно до Реєстру Рішень, виконання яких гарантується державою.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05 червня 2012 року встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених ч.1 ст.1 Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання.

Відповідно до ч.1 ст.2 вищезазначеного Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з ч.2 та ч.4 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до п.3 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили (тобто до 01 січня 2013 року), боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

З метою реалізації п.3 розд.II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

П.2 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою передбачено, що боржник - це зазначений у рішенні суду або виконавчому документі суб'єкт, який повинен сплатити кошти або вчинити інші дії майнового характеру щодо особи, на користь чи в інтересах якої ухвалено це рішення.

Згідно з п.3 та п.4 вищезазначеного Порядку рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Заявник подає до органу державної виконавчої служби: заяву про виконання рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірену його копію); копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку у паспорті або до паспорта яких внесені дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків) та копію паспорта громадянина.

П.8 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою передбачено, що рішення розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості: перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника тощо.

Відповідно до п.13 вищезазначеного Порядку передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом. Передача органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, рішень зобов'язального характеру здійснюється після отримання від боржника, його правонаступника або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, документів про здійснення нарахування виплат за таким рішенням.

Згідно з п.14 та п.15 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, передаються рішення, які надійшли до 1 числа місяця, що настав за звітним періодом. Відповідальна особа додає до рішень, які передаються до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, реквізити для перерахування коштів заявнику. У разі часткового виконання рішення до нього додаються підтверджувальні документи.

До рішень зобов'язального характеру додаються оригінали документів про здійснення нарахування виплат за цим рішенням, підписані уповноваженою особою боржника, його правонаступника або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, і завірені гербовою печаткою.

Передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання. Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості та передаються органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в паперовому та електронному.

П.19 вищезазначеного Порядку передбачено, що бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до п.20 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою передбачено, що погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 3 серпня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в березні 2016 року звернувся до відділу примусового виконання рішень ДВС України в Івано-Франківській області із заявою про виконання рішення суду. 23 березня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВСГУЮ в Івано-Франківській області винесено постанову №50601366 про відкриття виконавчого провадження.

На здійснення примусового виконання виконавчого листа №2а-1116/2010, виданого Галицьким районним судом від 17 березня 2016 року, в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області нарахувати і виплатити позивачу пенсію з врахуванням виплачених сум, Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області внесено до Реєстру Рішень, виконання яких гарантується державою, в порядку «першої черги» та передано до Головного державного казначейства в Івано-Франківській області на підставі акту приймання-передавання.

Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області направило документи щодо виконання зазначеного виконавчого листа до Державної казначейської служби України. Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету відкрито в установленому порядку відповідний рахунок.

Таким чином, з 12 серпня 2016 року на виконанні Державної казначейської служби України за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» знаходиться виконавчий лист, виданий Галицьким районним судом Івано-Франківської області по справі №2а-1116/2010, про стягнення коштів у сумі 49421,32 грн. на користь ОСОБА_1, який надійшов від органів державної виконавчої служби.

На момент звернення ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про хід виконання виконавчого листа №2а-1116/2010, пройшло більше трьох місяців з дня надходження виконавчого листа, однак кошти позивачу не виплачені.

Необхідно зазначити, що погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845.

Згідно з п.2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до п.3 вищезазначеного Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

П.15 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників передбачено, що дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

Відповідно до п.47 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Згідно з п.48 вищезазначеного Порядку, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету відповідно до п.47 цього Порядку в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

П.49 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників передбачено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Матеріалами справи підтверджується, що виконавчий лист №2а-1116/2010 від 16 серпня 2012 року, виданий Галицьким районним судом Івано-Франківської області, 12 серпня 2016 року був зареєстрований в Реєстрі Рішень, виконання яких гарантується державою (перша черга задоволення вимог).

Згідно з витягом з Реєстру судових рішень від 31 жовтня 2017 року, даний виконавчий лист знаходиться в Реєстрі за черговістю надходженням виконавчих документів під №116050.

Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» по Програмі «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» передбачено 500,00 млн. грн. На виконанні Державної казначейської служби України знаходяться судові рішення про стягнення коштів у розмірі 891071241,36 грн., що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа, виданого по справі №2а-1116/2010.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта (відповідача) про те, що ним надано належні докази про направлення до Міністерства фінансів України листів із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України» у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040, оскільки адресовані Міністерству фінансів України з цього приводу листи, стосуються інших періодів і не є належними доказами своєчасного, протягом 10-денного терміну з дня надходження виконавчого листа на ім'я позивача, надання відповідачем пропозицій Мінфіну щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України».

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчого листа №2а-1116/2010, виданого Галицьким районним судом Івано-Франківської області 17 березня 2016 року, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів про надання ним до Мінфіну пропозицій щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України протягом 10 днів з дня надходження виконавчого листа за №2а-1116/2010, виданого 17 березня 2016 року, який надійшов до нього 12 серпня 2016 року (тобто в період з 13 серпня 2016 року по 22 серпня 2016 року) у зв'язку з неможливістю здійснення безспірного списання коштів через їх недостатність.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної казначейської служби України виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсійних виплатах в розмірі 49421,32 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на те, що відповідні виплати можуть бути здійснені лише в порядку черговості відповідно до Реєстру Рішень, виконання яких гарантується державою. Безспірне списання коштів відбувається із затримкою у зв'язку із наявністю сформованої черги з виконавчих документів, що перебувають на виконанні та надійшли раніше, а також через обмежені бюджетні асигнування для погашення заборгованості за поданими судовими рішеннями, а не через протиправні дії відповідача.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки такі не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.242, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі № 809/1330/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повне судове рішення складено 21 березня 2018 року.