Ухвала суду № 72898411, 21.03.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2321/16-к

Номер провадження 1-кп/623/42/2018

У Х В А Л А

іменем України

21 березня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гуренко М.О.,

за участю прокурора Квітчатого К.В.,

секретаря Лисенко О.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу по кримінальному провадженню №12016220000000764 за обвинуваченням ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.309, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України -,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в Ізюмському міськрайонному суді Харківської області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_2

У судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України не змінилися.

22 січня 2018 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області обвинуваченому ОСОБА_2, було змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник підтримали дане клопотання.

Заслухавши думку учасників судового провадження суд, встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченого главою 18 цього кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_2 згідно обвинувальних актів вчинив кримінальні првопорушення, передбачені ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, що віднесено до категорії тяжких злочинів, та ч.1 ст.263, ч.2 ст.309 КК України, однин з яких є тяжким злочином, матеріали даного кримінального провадження не досліджені.

Суд при розгляді питання про запобіжні заходи враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Відповідно до листа від ВССУ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 судді, суду слід мати на увазі, що перелік обставин, які слід враховувати при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, не є вичерпним та підлягає розширеному тлумаченню з огляду на фактичні обставини, встановлені у кримінальному провадженні.

Так у справі «Орловський проти України» (рішення від 02.04.2015 р., §75), Європейський суд вкотре висловив позицію, що «відповідно до пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного періоду часу саме лише існування обґрунтованої підозри не виправдовує позбавлення свободи, і суди мають наводити інші підстави для продовження тримання під вартою.

В той же час суд вважає, що думка прокурора, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт в судовому засіданні не встановлено заслуговує на увагу.

Керуючись ст. 23, 177, 331, 369-372 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк 60 днів стосовно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до 21 травня 2018 року включно.

Продовжити дію покладених на обвинуваченого ОСОБА_2 обов’язків прибувати до суду за першою вимогою; заборонити цілодобово залишати житло за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Московська 14а, без дозволу суду; заборонити спілкування зі свідками та потерпілими по вказаному кримінальному провадженню; носити електронний засіб контролю.

Копію ухвали для виконання та відома направити до Ізюмського ВП ГУНП України в Харківській області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя М.О. Гуренко