Постанова № 72898255, 21.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/401/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 14 грудня 2017 року (прийняту суддею Чишієм С.С. о 12:18 год. у м. Любомль; повний текст виготовлений 19.12.2017 р.) в адміністративній справі № 163/2884/17, провадження № 2-а/163/119/17 за позовом ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року директор ТОВ «Волиньавтомотосервіс» ОСОБА_2 звернулася до Любомльського районного суду Волинської області із вказаним позовом та просила: визнати протиправною і скасувати постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС в справі про порушення митних правил від 25.10.2017 за № 3558/20500/2017, якою її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України (далі – МК України), і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 128 791,44 грн.

Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що оскаржувана постанова прийнята за відсутності доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні правопорушення, без урахування всіх обставин справи та з порушенням порядку її прийняття.

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 14 грудня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Волинська митниця ДФС, яка вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, не надано належної оцінки наданим митницею доказам та неповно з’ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом, 01.06.2017 на Волинську митницю з ДФС України надійшла інформація литовських митних органів про митне оформлення експорту автомобіля «Фіат Добло», номер кузова НОМЕР_1.

Згідно експортної митної декларації Литовської Республіки №14LTSG3000EK003547 від 10.06.2014 автомобіль «Фіат Дукато», кузов № НОМЕР_1, був проданий компанією «UAB ERatas» громадянину ОСОБА_3 за ціною 10300 литовський литів, що згідно курсу на день митного оформлення становило 162051,53 грн.

Сума митних платежів при такій вартості становить 51856,49 грн.

Митне оформлення вказаного транспортного засобу здійснене 15.06.2014 за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 205060000/2014/012148, відповідно до якої відправником товару виступала панамська фірма «Kingholm technics Inc», одержувачем підприємство «Волиньавтомотосервіс», керівником якого на цю дату згідно податкової декларації виступала ОСОБА_2 Декларування транспортного засобу проводила працівник ПП «А-7» ОСОБА_4, відповідальною за фінансове врегулювання особою було підприємство «Волиньавтомотосервіс».

Відповідно до інвойсу № 3244 від 11.06.2014 та вантажної митної декларації №205060000/2014/012148 вартість автомобіля заявлено в розмірі 1728 Євро, що згідно курсу НБУ становило 27417,78 грн.

Митну вартість визначено в сумі 27893,78 грн, митних платежів нараховано і сплачено в сумі 8926,01 грн.

З огляду на різницю у вартості транспортного засобу, заявлену і прийняту під час митного оформлення, стосовно литовської експортної митної декларації різниця розміру митних платежів становить 42930,48 грн.

28.09.2017 інспектор Волинської митниці ДФС ОСОБА_5 за ознаками ст. 485 МК України склав щодо ОСОБА_2 протокол про порушення митних правил, у якому зазначив, що ОСОБА_2 як директор підприємства «Волиньавтомотосервіс» під час митного оформлення 15.06.2014 автомобіля «Фіат Дукато», номер кузова № ZFA24400007776499, через декларанта ПП «А-7» ОСОБА_4 вчинила дії спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному розмірі митних платежів у загальному розмірі 42930,48 грн, а саме: заявила в митній декларації № 205060000/2014/012148 неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару; неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості самого товару; надала з цією метою документи, що містять такі відомості. При цьому до митного оформлення було подано товарно-супровідні документи, за якими відправником автомобіля була панамська фірма «Kingholm technics Inc», а вартість транспортного засобу становить 1728 євро. З отриманої від литовських митних органів інформації митниця встановила, що автомобіль був проданий компанією «UAB ERatas» громадянину ОСОБА_3 за 10300 литовських литів.

Розглянувши вказаний протокол, 25.10.2017 заступник начальника Волинської митниці ОСОБА_6 виніс оскаржувану постанову, якою визнав ОСОБА_2 винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, і наклав на неї стягнення у виді 300% несплаченої суми митних платежів або 128791,44 грн штрафу.

Вважаючи зазначену постанову неправомірною, ОСОБА_2 оскаржила її до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що у справі про порушення митних правил, і під час розгляду цього позову не доведено, що одержані від литовських митних органів митні документи мають переважне доказове значення порівняно з документами, поданими до митного оформлення автомобіля «Фіат Дукато».

Наявність в діях позивача передбаченого ст. 485 МК України складу порушення митних правил не доведена, відтак з цих підстав заявлені нею вимоги суд вважає обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Вжиті у ст. 485 МК України поняття «заявлення в митній декларації», «надання документів», «несплата митних платежів у строк, встановлений законом» з огляду на їх семантичне значення свідчать про разову дію, а тому не дають підстав вважати відповідні правопорушення триваючими. Відтак на такі склади порушення митних правил не поширюються положення ст. 467 МК України щодо строку накладення стягнення з моменту виявлення правопорушення.

У цій справі провадження не могло бути розпочате відповідно до положень пункту 7 статті 247 КУпАП, оскільки з часу заявлення відомостей в митній декларації пройшло понад шість місяців.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на таке.

Статтею 485 МК України передбачена адміністративна відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги.

Зі змісту цієї норми випливає, що склад порушення, передбаченого ст. 485 МК України обумовлює наявність в діях особи особливої мети – ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.

Відповідно до частини першої ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 486 МК України, щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно ст. 489 МК України зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини п’ятої ст. 334 МК України з метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

Порядок переміщення транспортного засобу через митний кордон врегульовано Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118 (далі – Правила).

Відповідно до пункту 7 Правил власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред’являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД (у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності).

Судом встановлено, що матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією ст. 485 МК України і про те, що позивачу було відомо про обставини продажу автомобіля компанією «UAB ERatas» громадянину ОСОБА_3.

Враховуючи встановлені в справі обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача в оскаржуваній постанові про те, що позивач заявив в митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містили недостовірні відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, що призвело до ухилення від сплати митних платежів є безпідставним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Згідно частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною першою статті 487 МК України визначено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього кодексу, а в частині, що не регулюється ним, – відповідно до законодавства про адміністративні правопорушення.

У відповідності до пункту першого частини першої статті 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або припинення провадження у справі про порушення митних правил є відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил, а згідно пункту третього частини першої статті 531 МК України такою підставою є невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність події адміністративного правопорушення та про відсутність в діях позивача ознак порушення митних правил (адміністративного правопорушення), передбаченого статті 485 Митного кодексу України, а також про невідповідність висновків, що містяться в оскаржуваній постанові фактичним обставинам справи, що згідно пунктів першого, третього частини першої статті 531 МК України є підставою для скасування оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно частини першої статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 – 481, 485 цього Кодексу, – не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що вжиті у ст. 485 МК України поняття «заявлення в митній декларації», «надання документів», «несплата митних платежів у строк, встановлений законом» з огляду на їх семантичне значення свідчать про разову дію, а тому не дають підстав вважати відповідні правопорушення триваючими. Відтак на такі склади порушення митних правил не поширюються положення ст.467 МК України щодо строку накладення стягнення з моменту виявлення правопорушення.

У цій справі провадження не могло бути розпочате відповідно до положень пункту 7 ст. 247 КУпАП, оскільки з часу заявлення відомостей в митній декларації збігло понад шість місяців.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 14 грудня 2017 року в адміністративній справі № 163/2884/17, провадження № 2-а/163/119/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_7 судді ОСОБА_8 ОСОБА_9