Постанова № 72898225, 22.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/11987/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Носа С. П.;

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Мацьків М. С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 14 листопада 2017 року (головуючий суддя - Гладіч Н.І., смт. Любешів) за адміністративним позовом Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Камінь-Каширське об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі – Камінь-Каширське ОУПФУ) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області) ОСОБА_1 щодо винесення постанови ВП № 54879270 від 11 жовтня 2017 року про відкриття виконавчого провадження; скасування постанови ВП № 54879270 від 11 жовтня 2017 року про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 14 листопад 2017 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Камінь-Каширське ОУПФУ подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що державним виконавцем при прийнятті спірного рішення не враховано положення п.3 ч.5 ст.27 Закону «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-19), згідно якого виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Виконання даної постанови здійснюється Державною казначейською службою України в порядку, встановленому цим Законом. Крім того, вказує, що у кошторисі Камінь-Каширського ОУПФУ не передбачені кошти на сплату виконавчого збору в розмірі 12 800 грн. Тому просить скасувати постанову Любешівського районного суду Волинської області від 14 листопада 2017 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 11 жовтня 2017 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Турчинським В.Є. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54879270 за виконавчим листом № 162/2117/14-а, виданий 23 березня 2015 року Любешівським районним судом Волинської області.

Вказаним виконавчим листом зобов'язано УПФУ у Любешівському районі Волинської області у період з 15 червня по 02 серпня 2014 року включно здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 відповідно до статті 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на радіоактивно забрудненій території у зоні гарантованого добровільного відселення. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області у період з 15 червня по 02 серпня 2014 року включно здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 відповідно до статті 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю як потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком. Перерахунок та виплату додаткової пенсії здійснити, виходячи з положень частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, з врахуванням виплачених їй сум.

Вказаною постановою головного державного виконавця боржнику надано строк 10 робочих днів для виконання рішення суду. Разом з тим, у цій же постанові постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 12800 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час винесення оспорюваної постанови ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області рішення суду боржником не виконано, виплата пенсії ОСОБА_2 не здійснена.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно ст.1 Закону № 1404-19, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст.18 цього Закону, виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.63 цього ж Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність та наступного робочого дня повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Пунктом дев’ятим частиною першої статті 39 Закону № 1404-19 передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частинами п’ятою та шостою статті 26 Закону № 1404-19 визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Так, відповідно до ст. 27 Закону № 1404-19, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, у редакції наказу Міністерства юстиції України № 2832/5 від 29.09.2016, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам по справі, колегія суддів зазначає, що виконавчий лист містить вимогу щодо зобов`язання вчинити певні дії, а не стягнення. Тому виконання вказаного виконавчого листа здійснюється у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», а не Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

З оспорюваного рішення вбачається, що таке було винесено на підставі виконавчого листа саме немайнового зобов`язального характеру, яким не вирішено питання про стягнення коштів (періодичних платежів) у певній сумі, або за певний конкретний період. Тому на спірні правовідносини не поширюється заборона щодо стягнення виконавчого збору, яка встановлена ч.5 ст.27 Закону № 1404-19.

Покликання апелянта на відсутність коштів, як на причину невиконання покладеного на нього обов'язку по проведенню перерахунку та виплати пенсії, суд не бере до уваги, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків, що узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення в справах “Кечко проти України”, “Бурдов проти Росії”).

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки оспорювана постанова винесена з підстав, у межах та у спосіб, що передбачені Законом № 1404-19.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 14 листопада 2017 року по справі № 162/986/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення) шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5