Постанова № 72898083, 14.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/10881/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Дідик Н.С.

представник позивача: ОСОБА_1

представник відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 відділу м. Мукачеве на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (головуючий суддя Рейті С.І., м. Ужгород) за адміністративним позовом ОСОБА_3 об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до ОСОБА_2 відділу м. Мукачеве про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2016 року позивач ОСОБА_3 об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_2 відділу м.Мукачеве, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог ( а.с. 70-72) просила стягнути з відповідача податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в сумі 15 769,50 грн. (в тому числі, основний платіж 10061,96 грн., пеня 5707,54 грн.).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що станом на час розгляду справи за відповідачем рахується залишок заборгованості перед бюджетом по платежу «земельний податок з юридичних осіб» у розмірі 15 769,50 грн. (основний платіж 10 061,96 грн., пеня 5 707,54 грн.).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з розрахункових рахунків Квартирно експлуатаційного відділу міста Мукачеве (Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Берегівська-Об’їздна, 1А код 08439994) кошти у сумі 15 769,50 грн. (п’ятнадцять тисяч сімсот шістдесят дев’ять гривень п’ятдесят копійок) на погашення суми податкового боргу у розмірі 15769,50 грн. по земельному податку.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач – ОСОБА_2 відділ м. Мукачеве, вважає дану постанову постановленою з неповним з’ясуванням обставин справи, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зокрема зазначає, що ОСОБА_2 відділ м. Мукачеве є органом державної військової влади на місцях в системі Збройних Сил України, уповноважений державою виконувати відповідні функції у відносинах, що виникають з його діяльності.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015 року, внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема плату за землю віднесено до місцевих податків та включено до складу податку на майно.

ОСОБА_2 відділ м. Мукачеве, як структурний підрозділ Міністерства оборони України був звільнений від сплати земельного податку до прийняття Закону № 71-VIII від 28. 12.2015 року, після чого виник обов’язок щодо нарахування та сплати земельного податку за земельні ділянки, розташовані на землях оборони, на загальних підставах.

Відповідач покликається на те, що нормами Податкового кодексу України надано право місцевим радам установлювати своїм рішенням місцеві податки і збори у тому числі плату за землю. Відповідно до ст. 21 Бюджетного Кодексу Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують показники бюджету та/або збільшують витрати бюджету) офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та зборів (пп. 12.3.4. ПКУ). Якщо цю норму законодавства не дотримано, то норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Своїм рішенням від 22.01.2015 року за № 1050 ОСОБА_3 міська рада повідомляла про прийняте положення про місцеві податки і збори, в якому вказані пільги не сплачуються.

Відповідно до законодавства України, власником земельних ділянок, закріплених за суб’єктами, що перебувають у сфері управління Міноборони, є держава в особі Кабінету Міністрів України, оскільки згідно ст.116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України є вищим органом в системі органів виконавчої влади, якому надано повноваження з управління об’єктами державної власності. Землі оборони знаходяться в Міністерстві оборони в користуванні, оскільки згідно з Положенням про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1080 Міноборони відповідно до поставлених на нього завдань має забезпечити використання земельних ділянок. Згідно з наказами Міністра оборони України №483 від 22.12.1997року та №795 від 22.11.2011року. Квартирно-експлуатаційні відділи здійснюють облік усіх земель, наданих для потреб МО України, що здійснюється згідно з керівництвом по обліку земель, в квартино-експлуатаційній службі Збройних сил України та здійснює відомчий контроль за використанням та охороною земель, наданих в користування Збройних Сил України. З огляду на зазначене ОСОБА_2 відділ м. Мукачеве не є належним відповідачем у даній справі та вважає, що податковий борг за користування землею повинен стягуватись із Міністерства оборони України як із користувача земель оборони.

Крім того апелянт зауважує, що зміни до ст.282 ПК України, згідно якого відсутній пункт про надання пільг зі сплати земельного податку військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, були прийняті в кінці грудня, в рік, що передує плановому бюджетному періоду на 2016 рік (початок планування бюджетного періоду на 2016 рік розпочинається в 2015 році), які в свою чергу впливають на збільшення витрат з Державного бюджету України (затвердженого Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік»), а також обмежують фінансування Збройних Сил України та військових формувань повинна вступити з 1 січня 2016 року, а враховуючи норму Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» - з моменту закінчення особливого періоду в державі. Тому, на думку відповідача, стягнення земельного податку та пені з установи, що фінансується з Державного бюджету України, є неправомірним.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що КЕВ м. Мукачеве (код 08439994) зареєстрований як юридична особа за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Берегівська-Об’їздна, буд.1 А, що підтверджується копією ОСОБА_4 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Відповідачем було подано податкові декларації та самостійно задекларовано до сплати податкове зобов’язання по земельному податку, а саме:

- податкову декларацію № НОМЕР_1 від 16.02.2015 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2015 рік із самостійно задекларованою сумою, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 392 782,77 грн. (по 32 732,00 грн. за січень-листопад, 32 731,77 за грудень) (самостійно задекларована сума грошового зобов’язання не сплачена в повному обсязі);

- уточнюючу податкову декларацію № НОМЕР_2 від 08.04.2015 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2015 рік, у відповідності до якої зменшено загальну суму податкового зобов’язання із земельного податку на 2015 рік у розмірі 359 563,31 (на 32 687,59 грн. за лютий-листопад, на 32 687,41 грн. за грудень);

- податкову декларацію № НОМЕР_3 від 17.02.2016 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2016 рік із самостійно задекларованою сумою, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 763,61 грн. (по 63,63 грн. за січень-листопад, 63,68 за грудень)

- уточнюючу податкову декларацію № НОМЕР_4 від 25.01.2017 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), якою платник зменшив зобов’язання по вказаному податку за січень 2015 року у розмірі 32687,59, та задекларував зобов’язання за вказаний період у розмірі 41,10 грн..

Згідно із пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов’язання, на суму податкового боргу нарахована пеня у розмірі 15814,68 грн. (платником сплачено та/або зменшено пені в розмірі 10107,14 грн.), несплаченою залишається пеня в сумі 5707,54 грн.).

Станом на час розгляду справи за відповідачем рахується залишок заборгованості перед бюджетом по платежу «земельний податок з юридичних осіб» у розмірі 15769,50 грн., ( основний платіж- 10061,96 грн., пеня - 5707,54 грн.).

У зв’язку з несплатою узгоджених сум відповідачу на підставі п.59.1. ст..59 Податкового кодексу України, було виставлено податкову вимогу №42-25 від 26.03.2015 року про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов’язаннями.

За наведених підстав та у зв’язку із несплатою відповідачем таких грошових зобов’язань по земельному податку з юридичних осіб та пені у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена до стягнення сума заборгованості є узгодженою та являється несплаченим у встановлені строки податковим боргом відповідача перед бюджетом, що підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За правилами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов’язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).

Згідно п.129.1.1. ст.129 ПК України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків - від першого робочого дня. наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов’язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

За правилами пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, факт узгодження податкового зобов’язання має наслідком обов’язок платника податку сплатити таке зобов’язання у встановлений законом строк. Невиконання обов’язку зі сплати узгодженого податкового зобов’язання призводить до набуття таким зобов’язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна сума грошового зобов’язання по земельному податку самостійно задекларована позивачем у поданих ним деклараціях, а тому вважається узгодженою та не підлягає оскарженню.

З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов’язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлялася податкова вимога від 26.03.2015 року № 42-25 та отримана представником відповідача за довіреністю 20.05.2015 року, колегія суддів приходить до висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача залишку заборгованості із земельного податку у розмірі 15769,50 грн., в т. ч. пеня в сумі 5707,54 грн.. Податковий борг відповідача підтверджений матеріалами справи, зокрема податковими деклараціями з плати за землю та обліковими картками платника податків.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та відсутність у нього матеріальних ресурсів для сплати спірних податкових зобов’язань не спростовують зазначених висновків суду першої інстанцій, адже відсутність або обмежене фінансування відповідно до податкового законодавства не є підставою для звільнення платника від обов’язку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Безпідставними є й твердження відповідача з посиланням на Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» про звільнення його від сплати земельного податку до закінчення особливого періоду, оскільки нормами даного Закону передбачено зупинення на час особливого періоду дії нормативно-правових актів, які скорочують чисельність, обмежують комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, та жодним чином не поширюється на відносини з питань сплати податків і зборів, врегульованих нормами Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає також безпідставними та не бере до уваги покликання апелянта на те, що він є неналежним відповідачем у справі та на необхідність залучення Міністерства оборони України як належного відповідача або співвідповідача, оскільки ОСОБА_2 відділ міста Мукачеве є суб’єктом господарської діяльності у Збройних Силах України, перебуває на обліку в ОСОБА_3 об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області як платник податків та самостійно подавав контролюючому органу декларації з земельного податку, що має наслідком виконання платником визначених податкових зобов’язань.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись, ч. 3 ст. 243, ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відділу м. Мукачеве залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 807/2142/16 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_4 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 21.03.2018 року.