Постанова № 72898007, 20.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 рокум. Львів№ 876/11687/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Дідик Н.C.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

суддя (судді) в суді першої інстанції – ОСОБА_2,

час ухвалення рішення – 10:19:48 год.,

місце ухвалення рішення – м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення – 23.10.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, яким просив: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 01.08.2017 року № 2088 «Про грубі порушення законності та службової дисципліни, допущені старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1, та покарання винних» в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України за п. 6 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 01.08.2017 року № 187о/с «По особовому складу» про звільнення його зі служби в Національній поліції України за п. 6 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України); поновити його на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 патрульної поліції ОСОБА_3 відділення поліції Чортківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 02.08.2017 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що з матеріалів службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 порушив п. 2 Розділу ІІ «Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.04.2016 року № 326, внаслідок встановлення позаслужбових стосунків із громадянами, що в подальшому призвело до виникнення надзвичайної події, яка негативно вплинула на авторитет органів поліції, а відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про Національну поліцію» рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. Таким чином, позивач здійснив порушення, яке негативно вплинуло на репутацію органів поліції, образ працівника поліції в громадському суспільстві піддався засудженню та обговоренню в засобах масової інформації, репутація отримала неприємну характеристику, що підтверджується відповідними документами, які знаходяться у матеріалах справи. Враховуючи факт вчинення позивачем зазначеного порушення, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно видав оскаржені накази, згідно яких позивача звільнено зі служби в Національній поліції України за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Відтак, з огляду на зазначене вище, на думку суду, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ. При цьому, звільнення позивача зі служби в поліції відбулось саме у зв'язку з порушенням позивачем службової дисципліни, що підтверджено результатами службового розслідування. Проведення такого розслідування та встановлення обставин законодавцем віднесено до компетенції відповідача. Допущене позивачем грубе порушення службової дисципліни, яке виразилося у підтриманні позаслужбових та неділових стосунків з цивільними особами, що призвело до надзвичайної події, є несумісним з можливістю подальшого проходження позивачем служби в органах Національної поліції України. При цьому, на думку суду, визначення виду дисциплінарного стягнення є виключною компетенцією особи, якій законом надано право притягувати до дисциплінарної відповідальності. Відтак, виходячи з фактичних обставин скоєного проступку та особи порушника, начальник може застосувати до нього будь-яке стягнення на власний розсуд. Суд відхилив твердження позивача про те, що дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку, оскільки відповідно до ст. 219 Кримінального процесуального кодексу України, перебіг строку у зазначеному провадженні розпочався 31.07.2017 з дня повідомлення позивачу про підозру, що підтверджується особистим підписом позивача у цьому повідомленні, а оскаржені накази відповідач видав 01.08.2017 року, тобто в межах строку, визначеного Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України». Також суд відхилив твердження позивача про те, що на момент прийняття оскаржуваних наказів не було вироку суду про визнання його винним у кримінальному правопорушенні, а, отже, і не було підстав для його звільнення з посади, оскільки, як зазначалося вище, він звільнений за порушення службової дисципліни внаслідок позаслужбових та неділових стосунків з цивільними особами, що призвело до надзвичайної події, а не у зв'язку із засудженням за кримінальне правопорушення. Кваліфікація дій позивача у рамках кримінального провадження, на думку суду, не має відношення до встановлення вини позивача у порушенні службової дисципліни. Крім того, безпідставним є твердження позивача про те, що він був позбавлений права надати пояснення при проведенні службового розслідування, чи здійснити інші дії для запобігання дисциплінарного звільнення, оскільки ОСОБА_1 у повідомленні про звільнення від 01.08.2017 року зазначено, що він ознайомився та погодився із зазначеною інформацією, що підтверджується його підписом. За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач видав оскаржені накази у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що факти, викладені в повідомленні про підозру, нічим не доведені, є особистою думкою представників сторони обвинувачення, у матеріалах службового розслідування відсутні дані, які б підтверджували факти, що викладені в ньому. В ході службового розслідування він був позбавлений права давати пояснення з приводу вчиненого позивачем, на думку відповідача, дисциплінарного проступку. Усі проступки, які він вчинив за твердженням відповідача, згідно з оскарженим наказом та висновком, мали місце до 14.09.2016 року, тобто з дня їх вчинення, на час видання відповідного наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, пройшло більше 10 місяців. Також відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку кримінального провадження, дисциплінарне стягнення може бути накладене не пізніше одного місяця з дня закінчення кримінального провадження. Крім того, відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ одним із видів дисциплінарного стягнення є «звільнення з органів внутрішніх справ», а згідно з оскарженим наказом відповідача на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України за п. 6 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», тобто до нього застосовано стягнення, яке не передбачене чинними нормативно-правовими актами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 року до 01.08.2017 року проходив службу в Головному управлінні Національній поліції в Тернопільській області, що підтверджується записами у його трудовій книжці. Останньою посадою була посада інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 патрульної поліції ОСОБА_3 відділення поліції Чортківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 01.08.2017 року № 187 о/с «По особовому складу» позивача було звільнено із зазначеної посади з 01.08.2017 року за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Зазначений наказ був винесений на виконання наказу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 01.08.2017 року № 2088 «Про грубі порушення законності та службової дисципліни, допущені старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1, та покарання винних», відповідно до якого за грубе порушення службової дисципліни, свідоме ігнорування вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, вимог Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Національної поліції України щодо необхідності неухильного дотримання законності та службової дисципліни, ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Національній поліції за п. 6 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність зазначених наказів відповідача з таких підстав.

31.07.2017 року до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшло подання із Тернопільського управління департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про те, що Прокуратурою Тернопільської області в рамках кримінального провадження від 25.05.2016 року № 42016210000000045 повідомлено про підозру інспектору сектору реагування патрульної поліції №4 патрульної поліції ОСОБА_3 відділення поліції Чортківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 204 Кримінального кодексу України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 31.07.2017 № 2086 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактами, викладеними у зазначеному поданні.

За результатами службового розслідування був складений висновок від 31.07.2017 року, у якому встановлено, що службові особи Головного управління Національної поліції в Тернопільській області – інспектори Борщівського відділення поліції Чортківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1, старший лейтенант поліції ОСОБА_3 та колишній співробітник поліції ОСОБА_4 організували збут громадянам незаконно виготовлених алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку на території Борщівського району Тернопільської області по ціні 25-35 грн. за одну пляшку об’ємом 0,5 л, про що свідчать зафіксовані в ході досудового розслідування факти збуту вказаними особами незаконно виготовлених алкогольних напоїв. Слідчим Прокуратури Тернопільської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні від 25.05.2016 року № 42016210000000045 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 365 Кримінального кодексу України, за фактом перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, збуду незаконно виготовлених алкогольних напоїв, маркованих підробленими марками акцизного податку. Вказаним висновком уповноважені особи, які проводили службове розслідування, дійшли висновку, що за грубе порушення службової дисципліни, свідоме ігнорування вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, вимог Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Національної поліції України щодо необхідності неухильного дотримання законності та службової дисципліни, ОСОБА_1 необхідно звільнити зі служби в Національній поліції України.

Також 29.11.2016 року на виконання ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Базан Л.Т. від 28.11.2016, слідчий Прокуратури Тернопільської області провів обшуки у рамках зазначеного вище кримінального провадження в нежилих приміщеннях Борщівського ВП Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Борщів, вул. І.Франка, 10, з метою відшукання і вилучення незаконно виготовлених алкогольних напоїв, підроблених марок акцизного податку, сировини тощо. В ході проведення розслідування встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 організували збут громадянам незаконно виготовлених алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку на території Борщівського району Тернопільської області по ціні 25-35 грн. за одну пляшку об’ємом 0,5 л, про що свідчать зафіксовані в ході досудового розслідування факти збуту зазначеними особами незаконно виготовлених алкогольних напоїв.

За результатами службового розслідування Головне управління Національної поліції в Тернопільській області винесло оскаржені накази від 01.08.2017 року № 2088 та від 01.08.2017 року № 187о/с, зміст яких описано вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Згідно з ст. 19 цього Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 цього Закону передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до п. 9 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23.12.2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, службова дисципліна – це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно з ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов’язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об’єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об’єднань та інших юридичних осіб; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок – це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з ст. 13 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Також згідно з ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ регулюється «Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073.

Відповідно до п. 2.1 цієї Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі – особи РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов’язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Пунктами 8.1, 8.3 цієї Інструкції встановлено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв’язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім’я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді – з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв’язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов’язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом’якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Вивчивши та оцінивши надані відповідачем матеріали зазначеного вище службового розслідування, колегія суддів дійшла висновку, що воно було проведене на підставі та в порядку, встановленими Дисциплінарним статутом і вказаною Інструкцією, вина ОСОБА_1 у вчиненні грубого порушення вимог законодавства та службової дисципліни встановлена і доведена в повному обсязі.

Також колегія суддів враховує, що у спірному випадку підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, суть якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. При цьому, обставинами, які підтверджують чи спростовуються факт вчинення такого проступку, є фактичні дані, які свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв’язку між ними.

На думку колегії суддів, дисциплінарний проступок допущений позивачем внаслідок особистої недисциплінованості та недотримання вимог законодавства, присяги працівника поліції та посадових обов’язків, що призвело до підриву авторитету, формування негативної думки про поліцію та дискредитації звання працівника поліції.

Також відповідно до змісту положень ст. ст. 5, 14 Дисциплінарного статуту накладенню дисциплінарного стягнення має передувати доведення вини працівника у вчиненні дисциплінарного проступку. А як зазначено вище, вина позивача належним чином встановлена і підтверджена під час проведення службового розслідування.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, приймаючи оскаржувані накази про звільнення ОСОБА_1 зі служби в національній поліції, діяло у відповідності та в межах повноважень, в порядку та у спосіб, встановлені законодавством, а також застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного стягнення є співмірним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Доводи позивача про те, що відповідачем пропущений строк накладення стягнення, колегія суддів вважає безпідставними з таких підстав.

Відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

Як встановив суд, про нові факти скоєння ОСОБА_5 порушень дисципліни відповідачу стало відомо лише із подання Тернопільського управління департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та проведеного за вказаними в ньому фактами службового розслідування. А позивач не надав суду жодних доказів того,що відповідачу було відомо саме про ці факти раніше.

При цьому, в разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на положення ст. 219 Крмінального процесуального кодексу України, оскільки даною правовою нормою регулюються положення щодо строків, у які має бути закінчено досудове розслідування, проте ст. 16 Дисциплінарного статуту передбачено, що строк кримінального провадження в будь-якому разі не включається до строку накладення дисциплінарного стягнення і жодних виключень чи обмежень щодо застосування строку кримінального провадження вказана стаття не містить (зокрема, щодо врахування лише строку після повідомлення про підозру, як зазначає про це апелянт).

Твердження позивача про те, що до нього було застосовано дисциплінарне стягнення, не передбачене законом, а саме, що ст. 12 Дисциплінарного статуту передбачено звільнення з органів внутрішніх справ, а не звільнення зі служби в національній поліції, на думку колегії суддів, є безпідставним, оскільки до позивача було застосоване дисциплінарне стягнення, безпосередньо передбачене п. 6 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а, як зазначено вище, відповідно до Закону України від 23.12.2015 року № 901-VIII до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України поширено на поліцейських. Таким чином, враховуючи, що на працівників поліції розповсюджуються положення Дисциплінарного статуту, накладене на позивача стягнення відповідає одному з видів стягнень, передбачених зазначеним статутом.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 01.08.2017 року № 2088 «Про грубі порушення законності та службової дисципліни, допущені старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1, та покарання винних» в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України є правомірним та обґрунтованим і відсутні підстави для його скасування.

Відповідно не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу відповідача від 01.08.2017 року № 187о/с «По особовому складу» про звільнення його зі служби в Національній поліції України за п. 6 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), поновлення його на посаді та стягнення на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, оскільки зазначені вимоги є похідними від вимоги про скасування наказу від 01.08.2017 року № 2088.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі № 819/1397/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи – протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8