Постанова № 72897895, 19.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/884/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Яворського І.О., Онишкевича Т.В.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу cекретаря Єзупільської селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області ОСОБА_2 на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року прийняту суддею Струтинським Р.Р. в місті Івано-Франківську об 11 годин 12 хвилин 17 секунд у справі № 352/2335/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_3 до секретаря Єзупільської селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області ОСОБА_2 про оскарження бездіяльності посадової особи, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом про оскарження бездіяльності секретаря (посадової особи місцевого органу виконавчої влади – Єзупільської селищної ради).

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 14.10.2011 року звернулася до відповідача для засвідчення підпису на клопотанні про отримання проїзного документа дитини для виїзду за кордон. На звернення від 15.10.2017 року щодо вчинення нотаріальної дії або винесення постанови отримала відповідь, що нею не дотримано вимог складання запиту на інформацію та клопотання про отримання проїзного документа дитини для виїзду за кордон містить недостовірні дані і не правильно оформлено посвідчувальний напис. Вважає, що у відповідності до Закону України «Про нотаріат», уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування у населених пунктах, де не має нотаріусів, засвідчують справжність підпису на документах, що не було зроблено стороною відповідача.

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено. Суд виходив з того, що позивач звернувшись до відповідача для засвідчення підпису на клопотанні про отримання проїзного документа дитини для виїзду за кордон, оплатила держмито на рахунок селищної ради для вчинення нотаріальної дії. Проте, їй було відмовлено, коли відповідно до п. 5 ст. 37 ЗУ «Про нотаріат», у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють нотаріальні дії, зокрема, засвідчують справжність підпису на документі.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, в якій вказується на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги покликання маються на те, що судом першої інстанції не повно досліджені докази та в неповній мірі встановлені обставини справи, оскільки судове рішення мотивоване доводами позивача та проігноровано заперечення сторони відповідача. Дійсно мало місце отримання клопотання 14.10.2011 року і усно було повідомлено, що нею як посадовою особою подібні документи ще не засвідчувались, а в подальшому було виявлено неточності в документі щодо року народження батька дитини. На пропозицію усунути неточності, позивач забрала документи.

Пізніше на письмове звернення, було надано відповідь про усунення недоліків, проте жодної відмови не було.

Тільки 27.12.2011 року після усунення недоліків, було засвідчено справжність підпису на документі.

Судом не враховано, що на виконання наказу Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року № 22/5 про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних міських Рад народних депутатів України, нею при встановленні особи батька дитини була виявлена вказана вище розбіжність.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, учасника справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що згідно листа – відповіді № 333 від 20.10.2011 року, позивачу відмовлено у задоволенні її заяви та повідомлено, що нею не дотримано вимог складання запиту на інформацію та клопотання на отримання проїзного документа дитини для виїзду за кордон містить недостовірні дані і не правильно оформлено посвідчувальний напис.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про нотаріат» посадові особи органів місцевого самоврядування засвідчують справжність підпису на документі.

Відповідно до ст. 42 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.

Враховуючи вище наведені положення та звертаючи увагу на те, що в матеріалах справи міститься підтвердження оплати нотаріальних дій (а.с. 5), а також сам факт звернення з необхідними документами 14.10.2011 року стороною відповідача визнано, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 того, в нормі ст. 49 ЗУ «Про нотаріат» міститься вичерпний перелік підстав для відмови посадовою особою органу місцевого самоврядування у вчиненні нотаріальної дії, проте суд виходячи з обставин справи не вбачає жодної із неведених у статті підстави, яка необхідна для прийняття відмови по вчиненню даної нотаріальної дії.

Щодо тверджень відповідача про наявність помилок в документі то такі не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи, а сам факт звернення позивача з проханням вчинити відповідні нотаріальні дії, як було зазначено вище, стороною відповідача не оспорюється.

Також колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що посадові особи органів місцевого самоврядування зобов’язані сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів роз’яснювати права і обов’язки і попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу cекретаря Єзупільської селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року у справі № 352/2335/15-а - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 21.03.2018 року.