Рішення № 72897321, 19.03.2018, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/237/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н

19.03.2018 року Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Шуляка А.С.

при секретарі Дацишин Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Здолбунів цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором б/н від 03 березня 2010 року у розмірі 11540,95 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаного договору відповідач отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Станом на 31 грудня 2015 року відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 11540 грн. 95 коп., з яких 743 грн. 38 коп. заборгованість за кредитом, 6921 грн. 81 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 2850 грн. 00 коп. заборгованість за пенею, 500 грн. 00 коп. фіксована частина штрафу та 525 грн. 76 коп. процентна складова штрафу за порушення грошового зобов'язання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить задовільнити їх.

Представник відповідача позов не визнав повністю та пояснив суду, що відповідачці кредит не видавався. Крім того, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували поданий ним розрахунок заборгованості.

Просить суд в позові відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено, 03 березня 2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом подання останньою анкети-заяви на відкриття рахунку і встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, відповідно до якого відповідач отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

При укладенні цього договору сторони керувалися положенням частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, відповідно до якого договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Подавши відповідну заяву відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами, Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає укладений між нею та позивачем договір про надання банківських послуг.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

ПАТ КБ "ПриватБанк" свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 6.5 Умов позичальник зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 6.6 Умов клієнт зобов’язаний у разі невиконання зобов’язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов’язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) та оплатити Винагороду Банку.

Пунктом 8.6 Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 120 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 гривень + 5% від суми позову.

З наданого суду розрахунку заборгованості за договором, укладеним з відповідачем 03.03.2010 року, вбачається, що відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконує, в результаті чого станом на 31 грудня 20165 року виникла прострочена заборгованість у розмірі 11540 грн. 95 коп., з яких 743 грн. 38 коп. заборгованість за кредитом, 6921 грн. 81 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 2850 грн. 00 коп. заборгованість за пенею, 500 грн. 00 коп. фіксована частина штрафу та 525 грн. 76 коп. процентна складова штрафу за порушення грошового зобов'язання..

Аналізуючи зміст наданого позивачем розрахунку суд погоджується з розміром вказаної у ньому заборгованості за тілом кредиту, що становить 743 грн. 38 коп., заборгованості за процентами, яка становить 6921 грн. 81 коп. та заборгованості за пенею в сумі 2850 грн. 00 коп.

Разом з тим, згідно розрахунку, до заборгованості включено 500 грн. 00 коп. фіксованої частини штрафу та 525 грн. 76 коп. процентної складової штрафу за порушення грошового зобов'язання, вирішуючи питання щодо стягнення яких, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Ураховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція міститься у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, зважаючи на яку з метою захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб під час здійснення завдань цивільного судочинства у відповідності до Конституції України суд вважає, що вимога у частині стягнення штрафів не ґрунтується на законі, а тому в цій частині вимог позивачу слід відмовити.

Що стосується посилання представника відповідача на те, що відповідачка кредит не отримувала, то ним не подано суду жодних доказів на підтвердження даної обставини, а також не подано доказів, які б спростовували поданий позивачем розрахунок заборгованості.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по кредиту, відсотках та пені на загальну суму 10515 грн. 19 коп. є обґрунтованими та позов підлягає частковому задоволенню.

Також з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 82, 263, 265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитному договору № б/н від 03 березня 2010 року, яка станом на 31 грудня 2015 року становить 10515 (десять тисяч пятсот п'ятнадцять) грн. 19 коп. та складається з: заборгованості за кредитом в сумі 743 грн. 38 коп, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 6921 грн. 81 коп., заборгованості за пенею та комісією в сумі 2850 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. в рахунок погашення судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову.

Публічному акціонерному товариству КБ «ПриватБанк» в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 500,00 грн. (фіксована частина) та штрафу в сумі 525 грн. 76 коп. (процентна складова) відмовити.

Рішення може бути оскарженим в апеляційний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається в апеляційний суд Рівненської області через Здолбунівський районний суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя