Рішення № 72897256, 13.03.2018, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1/18

Номер провадження 2/556/102/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.03.2018 дата розгляду справи

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі

головуючої судді Іванків О.В.,

секретаря Кньовець Н.П.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача – Державного підприємства

«Володимирецьке лісове господарство»

Рівненського обласного управління лісового

та мисливського господарства – ОСОБА_4,

представника відповідача - Державного агентства

лісових ресурсів України – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, до відповідачів Державного підприємства «Володимирецьке лісове господарство» Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства (34380, с.Антонівка Володимирецького району, вул.Партизанська, 23, код 00992757), Державне агентство лісових ресурсів України (01601, м.Київ, вул.Г.Руставелі, 9-а, код 37507901) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що його звільнення з посади директора ДП «Володимирецьке лісове господарство» було проведено з грубими та істотними порушеннями вимог чинного трудового законодавства, не уповноваженою на це посадовою особою. Просив задовольнити позов, визнати нечинним та скасувати наказ Державного агентства лісових ресурсів №473-к від 28.11.2017 року про його звільнення, поновити позивача на посаді та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденної заробітної плати 2488,47 грн. в день.

В судовому засіданні позивач та його представники підтримали позовні вимоги, надали пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача – Державного агентства лісових ресурсів – надав відзив на позовну заяву, а також письмові пояснення, в судовому засіданні заперечив проти позову та пояснив, що позивача було звільнено у зв’язку із закінченням строку контракту. Таке звільнення, а також питання продовження контракту з керівником підприємства є виключною компетенцією агентства. При звільненні було дотримано вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача – Державного підприємства «Володимирецьке лісове господарство» - заперечив проти позову, у відзиві та поясненнях вказував, що позивачем необґрунтовано проведено розрахунок сум заробітної плати, які підлягають стягненню за час вимушеного прогулу, просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Судом встановлено, що 14.10.2014 року з позивачем ОСОБА_1 було укладено контракт як з керівником державного підприємства – директором ДП «Володимирецьке лісове господарство», строком на два роки (а.с.44-54).

18 жовтня 2016 року вказаний контракт було продовжено на один рік, до 30 листопада 2017 року (а.с.55-59).

Наказом №473-к від 28.11.2017 року було припинено трудовий договір з ОСОБА_1 та звільнено його з посади директора державного підприємства «Володимирецьке лісове господарство» з 30.11.2017 року у зв’язку із закінченням терміну дії контракту за пунктом 2 частини першої ст.36 КЗпП (а.с.8), про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці позивача (а.с.9).

Твердження позивача про те, що в жовтні 2016 року він звертався до Державного агентства з лісових ресурсів із заявою про продовження строку дії контракту на тих же умовах, що був укладений попередній контракт, тому вважав його продовженим на два роки, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Зокрема, текст додаткової угоди, укладеної 18 жовтня 2016 року на продовження контракту від 14.10.2014 року (а.с.58), яка власноручно підписана позивачем, містить однозначну вказівку на дату, до якої продовжено контракт – до 30 листопада 2017 року. Підписавши дану додаткову угоду, позивач тим самим погодився з її умовами, про що свідчить, зокрема і та обставина, що в період з 18 жовтня 2016 року по час свого звільнення, ОСОБА_1 продовжив роботу на посаді директора підприємства, і умов додаткової угоди не оспорював.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на порушення при його звільненні положень вимог ст.ст.22, 42 КЗпП України, ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з огляду на таке.

Так, положення ст.42 КЗпП України не можуть бути застосовані до даного спору, оскільки дана норма трудового законодавства врегульовує переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. В той же час, будь-якого скорочення чисельності чи штату працюючих на ДП «Володимирецьке лісове господарство» не відбувалось, і підставою звільнення ОСОБА_1 є не скорочення чисельності, а закінчення строку дії контракту.

Позивачем також не надано доказів порушення його трудових прав при прийнятті на роботу чи звільненні з роботи, необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу, будь-якого прямого або непрямого обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання. З огляду на це, суд не вбачає в діях відповідачів порушення вимог ст.22 КЗпП України.

Також не можуть бути враховані судом посилання позивача на ту обставину, що в його трудовій книжці відсутні записи про прийняття на роботу за контрактом.

Зокрема, у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58, до трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Таким чином, внесення до трудової книжки інших відомостей чинним законодавством не передбачено. Крім того, ведення трудової книжки позивача здійснювалось підлеглими йому працівниками кадрової служби ДП «Володимирецьке лісове господарство».

З приводу звільнення ОСОБА_1 без його згоди, що на думку позивача, порушує вимоги ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд прийшов до наступних висновків.

Як вбачається із документів, наданих позивачем, зокрема довідки МСЕК серії РВН №135302 та копії пенсійного посвідчення (а.с.12) ОСОБА_1 є інвалідом 3-ої групи. Вказана інвалідність встановлена з 25.09.2008 року довічно.

Таким чином, на час укладення контракту в 2014 році, а також на час його продовження в 2016 році, позивач ОСОБА_1, вже будучи інвалідом, дав згоду на укладення особливої форми трудового договору – контракту, тим самим погодившись на певні обмеження, пов’язані з цим. Про добровільний характер укладення контракту, на думку суду, свідчать, зокрема, підписані ОСОБА_1 контракти та його власноручні заяви про укладення та продовження контрактів (а.с.44-59).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку що звільнення позивача з посади директора державного підприємства у зв’язку із закінченням строку дії контракту не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує прав позивача, однак таке звільнення повинно здійснюватись у повній відповідності до вимог чинного законодавства та з дотриманням встановленого порядку.

Разом з тим, при винесенні оскаржуваного наказу та звільненні позивача із займаної посади відповідачем – Державним агентством лісових ресурсів – допущено інші порушення вимог чинного законодавства про працю, на які вказав позивач, і які знайшли своє підтвердження при судовому розгляді справи.

Так, відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. Працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, та дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як вбачається з ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.

У відповідності до ст.6 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», уповноважені органи управління призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних унітарних підприємств, у яких не утворено наглядову раду, установ, організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та в яких не утворено наглядову раду, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог;

Порядок застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності, врегульовано Положенням, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №203 від 19.03.1993 року з наступними змінами та доповненнями, а також наказом Міністерства аграрної політики України №201 від 21.03.2001 року «Про Порядок укладання, переукладання, продовження терміну дії та розірвання контрактів з керівниками державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінагрополітики», оскільки Державне агентство з лісових ресурсів відноситься до сфери управління Мінагрополітики, як це вбачається з п.1 Положення про агентство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №521 від 08.10.2014 року.

Аналіз змісту ст.ст.21, 23 КЗпП та підзаконних нормативних актів засвідчує, що на осіб, з якими укладено контракт, поширюються вимоги, права, обов’язки та гарантії, передбачені чинним законодавством, а також і додаткові умови, визначені контрактом.

Про наведене свідчить, зокрема п.19 Положення, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №203 від 19.03.1993 року з наступними змінами та доповненнями, з якого вбачається, що на керівника підприємства, який уклав контракт відповідно до цього Положення, повністю поширюються пільги та компенсації, встановлені чинним законодавством у разі вивільнення.

У відповідності до пунктів 4, 6 та 7 Порядку погодження з ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №818 від 09.10.2013 року, пропозиція щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади керівника підприємства, яке зареєстроване на території району, погоджується з головою райдержадміністрації. Повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства разом з карткою погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства не пізніше 5 днів після її надходження надсилається керівникові центрального органу виконавчої влади, які додаються до особової справи кандидата на посаду за місцем роботи. У разі вмотивованої відмови голови місцевої держадміністрації у погодженні пропозиції щодо призначення на посаду керівника підприємства керівник центрального органу виконавчої влади повторно подає у п'ятиденний строк пропозиції щодо призначення на посаду керівника підприємства. У разі повторної відмови голови місцевої держадміністрації у погодженні призначення на посаду керівника підприємства керівник центрального органу виконавчої влади вносить у 10-денний строк пропозицію щодо погодження призначення на посаду керівника підприємства на розгляд Кабінету Міністрів України за участю ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим, голів місцевих держадміністрацій.

Разом з тим, вказаний порядок погодження при звільненні ОСОБА_1 не був дотриманий.

Зокрема, судом встановлено, що 03 жовтня 2017 року листом №4276/01-26/17 голови Володимирецької районної державної адміністрації погоджено продовження контракту з ОСОБА_1 (а.с.162-163).

03.11.2017 року Володимирецькою РДА отримано лист начальника Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства №05-1268 від 01.11.2017 року про надання погодження на розірвання контракту з ОСОБА_1 (а.с.160)

У відповідь на вказаний лист, 06.11.2017 року, тобто у встановлений Порядком строк, листом №4836/01-37/17 голова Володимирецької РДА відмовив у погодженні розірвання контракту з ОСОБА_1, що підтверджується листом та книгою реєстрації вихідної кореспонденції Володимирецької РДА (а.с.158-159).

Повторно, 16.11.2017 року до Володимирецької РДА надійшов лист заступника голови Державного агентства лісових ресурсів №10-28/9063-17 від 13.11.2017 року із пропозицією про погодження розірвання контракту з ОСОБА_1 (а.с.155-157).

17.11.2017 року за вихідним №4992/01-26/17 голова Володимирецької РДА повторно відмовив у погодженні розірвання контракту з ОСОБА_1, що підтверджується листом та книгою реєстрації вихідної кореспонденції Володимирецької РДА (а.с.153-154).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Володимирецькою районною державною адміністрацією повторно відмовлено у погодженні звільнення керівника державного підприємства – позивача ОСОБА_1

Таким чином, для дотримання порядку звільнення позивача ОСОБА_1, відповідач повинен був звернутись із відповідним клопотанням до Кабінету Міністрів України, однак таке погодження не було отримано.

Твердження представника відповідача про те, що вказані вище листи голови Володимирецької районної державної адміністрації Держлісагентством не отримані, не підтверджуються доказами і не спростовують висновків суду.

Також суд вважає безпідставним клопотання представника відповідача про відхилення наданих позивачем доказів у відповідності до ч.9 ст.83 ЦПК України, оскільки надані суду листи голови Володимирецької районної державної адміністрації від 03.10.2017 року №4276/01-26/17, від 06.11.2017 року №4836/01-37/17 та від 17.11.2017 року №4992/01-26/17 були в розпорядженні сторони відповідача, і обов’язку їх повторного направлення чинне процесуальне законодавство не передбачає.

Таким чином, в ході судового розгляду справи встановлено, що посилання в наказі про звільнення ОСОБА_1 на ту обставину, що голова Володимирецької районної державної адміністрації не надіслав погодження на розірвання контракту, не відповідає фактичним обставинам справи.

З приводу наявності повноважень на звільнення позивача ОСОБА_1 у заступника голови Державного агентства лісових ресурсів, яким видано оспорюваний наказ №473-к від 28 листопада 2017 року, судом встановлено наступне.

Як вбачається з п.10, пп.18) п.11, п.12 Положення про Державне агентство лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №521 від 08.10.2014 року, Держлісагентство очолює ОСОБА_6, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра аграрної політики та продовольства.

ОСОБА_6 агентства утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, виконує в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери управління Держлісагентства.

ОСОБА_6 Держлісагентства має двох заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра аграрної політики та продовольства.

У відповідності до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наданого представником відповідача наказу №449 від 02.12.2016 року про розподіл обов’язків та додатку до нього вбачається, що заступник голови агентства виконує обов’язки першого заступника голови агентства у разі його відсутності. В той же час, вказаним наказом не передбачено, що заступник голови агентства вправі виконувати обов’язки голови агентства у разі його відсутності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на час звільнення позивача ОСОБА_1 заступник голови Державного агентства лісових ресурсів України не був наділений повноваженнями голови агентства, оскільки такі повноваження не були покладені на нього у встановленому порядок уповноваженим державним органом або посадовою особою.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п.2) ч.1 ст.36 КЗпП України у зв’язку із закінченням строку контракту, проведено з істотним порушенням встановленого порядку та не уповноваженою на це посадовою особою, у зв’язку з чим наказ №473-к від 28.11.2017 року є незаконним і підлягає скасуванню, а позивач – поновленню, і в цій частині позов підлягає задоволенню.

При цьому, поновлення позивача не порушує дискрецію відповідача щодо укладення або розірвання контракту з керівником державного підприємства, оскільки реалізація виключних (дискреційних) повноважень не може здійснюватись з порушенням вимог чинного законодавства.

Також слід частково задовольнити вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, як це передбачено ч.2 ст.235 КЗпП України. При визначенні періоду за який слід провести стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу суд виходить з того, що позивач був звільнений з роботи з 30 листопада 2017 року, і станом на день постановлення судом рішення – 13 березня 2018 року минуло 69 робочих днів.

Визначаючи розмір середньомісячної та середньоденної заробітної плати позивача за період, що передував його звільненню, суд приймає до уваги, що у відповідності до роз’яснень, викладених у п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”, у разі стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв’язку із незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року.

У відповідності до пп. б) п.4. розділу 3 вказаного вище Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються -одноразові виплати(компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Згідно довідок про дохід за період з 01.01.2017 року по 30.11.2017 року, наданих позивачем до матеріалів справи, сукупний дохід ОСОБА_1 за жовтень 2017 року становить - 50 804, 00 грн.. за листопад 2017 року становить - 56 200, 32 грн.

Проте, вказані суми коштів містять не лише нарахування передбачені п.З розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, а також включають в себе одноразові виплати.

Зокрема протягом жовтня 2017 року позивачу було нараховано 12 964. 00 грн. основнихвиплат, та 37 840, 00 грн. одноразових, котрі не включаються до розрахунку суми середнього заробітку, також протягом листопада 2017 року позивачу було нараховано 15 804, 31грн. основних виплат, та 40 396. 01 грн. одноразових виплат, які також не включаються до розрахунку суми середнього заробітку.

Доводи позивача про необхідність включення до розрахунку середньоденної заробітної плати сум одноразових допомог та інших виплат не приймаються судом до уваги, оскільки суперечать вимогам чинного законодавства, в т.ч. і положенням Колективного договору ДП Володимирецьке лісове господарство».

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить:

(12 964, 00 + 15 804, 31)грн./(21+22)робочих дні = 28 768, 31 грн./43 р.д. = 669, 03 (шістсот шістдесят дев’ять гривень 03 коп.).

З урахуванням викладеного, до стягнення за час вимушеного прогулу належить: 669,03 дні х 69 грн. = 46163,10 грн.

Також підлягає стягненню з відповідачів в дохід держави судовий збір по справі, у відповідності до вимог ст.ст.4, ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», з розрахунку 704,8 грн. х 3 = 2114,4 грн., в рівних частках з кожного з відповідачів.

Рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць, підлягає негайному виконанню, як це передбачено ч.7 ст.235 КЗпП України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.258, 263-266, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати наказ Державного агентства лісових ресурсів України №473-к від 28 листопада 2017 року «Про припинення трудового договору та звільнення з посади ОСОБА_1С.» незаконним та скасувати його.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий 02.02.2013 р. Володимирецьким РС УДМС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, на посаді директора Державного підприємства «Володимирецьке лісове господарство» Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Стягнути з Державного підприємства «Володимирецьке лісове господарство» Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства (34380, с.Антонівка Володимирецького району, вул.Партизанська, 23, код 00992757), в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий 02.02.2013 р. Володимирецьким РС УДМС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 46163 (сорок шість тисяч сто шістдесят три) гривні 10 коп.

Стягнути з Державного агентства лісових ресурсів України (01601, м.Київ, вул.Г.Руставелі, 9-а, код 37507901) в користь держави судовий збір по справі в сумі 1057 (одна тисяча п»ятдесят сім) грн. 20 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Володимирецьке лісове господарство» Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства (34380, с.Антонівка Володимирецького району, вул.Партизанська, 23, код 00992757) в користь держави судовий збір по справі в сумі в користь держави судовий збір по справі в сумі 1057 (одна тисяча п»ятдесят сім) грн. 20 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць в сумі 14049 (чотирнадцять тисяч сорок дев»ять) грн. 63 коп. допустити до негайного виконання.

Повний текст рішення буде проголошено 16 березня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.15.5) розділу Х111 Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд Рівненської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча:

Повний текст рішення проголошено 16 березня 2018 року