Вирок № 72896093, 16.03.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/31/2018

Справа № 428/546/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Рочевої М.О.,

прокурора Доманчук А.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130370003302 від 05.11.2017 року у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, який має на утриманні неповнолітніх дітей – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2017 року приблизно об 11 годині ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, будучи в тверезому стані, керуючи, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ 681424 та посвідчення водія ВВТ 707582 автомобілем НОМЕР_1, зі швидкістю приблизно 30 км/год рухався по вул. 8-го Березня м. Сєвєродонецька з боку вул. Танкістів в напрямку перехрестя з вул. Шевченко, по другорядній дорозі відносно вул. Шевченко, яка на вказаному перехресті є головною дорогою, маючи намір перетнути перехрестя прямолінійно, та продовжити рух по вул. 8-го Березня.

В цей самий час ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, будучи в тверезому стані, керуючи, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 226230 та посвідчення водія ВВТ 482760 автомобілем НОМЕР_2, зі швидкістю приблизно 35 км/год рухався по вул. Шевченко м. Сєвєродонецька з боку вул. Енергетиків в напрямку перехрестя з вул. 8-го Березня, по головній дорозі відносно вул. 8-го Березня, маючи намір перетнути вказане перехрестя прямолінійно та продовжити рух по вул. Шевченко, при цьому маючи перевагу перед автомобілем НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 в переїзді перехрестя.

В цей же час пішохід ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, рухаючись по пішохідному тротуару, розташованому за межами проїжджої частини вул. Шевченко м. Сєвєродонецька, з боку бул. Дружби народів в напрямку перехрестя з вул. 8-го Березня, наблизився до вказаного перехрестя з боку б. 11 по вул. Шевченко, маючи намір перетнути його прямолінійно та продовжити рух по пішохідному тротуару вул. Шевченко.

Водій автомобілю НОМЕР_1 ОСОБА_2, продовжуючи рух свого автомобілю у вищевказаному напрямку та з вищевказаною швидкістю, в порушення вимог пунктів Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 16.11: «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.», виїхав на перехрестя вул. 8-го Березня та вул. Шевченко м. Сєвєродонецька, не надавши перевагу в русі автомобілю НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який в свою чергу також, рухаючись у вищевказаному напрямку з вищевказаною швидкістю, виїхав на вказане перехрестя, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів між передньої центральною частиною автомобіля ГАЗ 330202-414 СПГ та правою бічною частиною автомобіля VOLKSWAGEN - CADDY.

Після зіткнення автомобіля ГАЗ 330202-414 СПГ та автомобіля VOLKSWAGEN – CADDY, автомобіль ГАЗ 330202-414 СПГ змістився праворуч відносно свого руху по вул. Шевченко, та продовжив свій рух в некерованому стані вперед, виїхавши за праву межу проїжджої частини вул. Шевченко, зіткнувся з деревом на узбіччі. В свою чергу задню частину автомобілю VOLKSWAGEN – CADDY розгорнуло ліворуч та вперед відносно проїжджої частини по вул. Шевченко, та він, перебуваючи в некерованому стані, продовжив свій рух задньою частиною ліворуч та вперед, виїхав за межі проїжджих частин перехрестя в напрямку б. 11 по вул. Шевченко, та задньою поверхнею кузову скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, який в той час перебував на пішохідному тротуарі вул. Шевченко за межами проїжджої частини, після чого зіткнувся з деревом на узбіччі вул. 8-го Березня.

Внаслідок вищевказаної дорожньо – транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1, згідно висновку судово-медичної експертизи №3 від 05.01.2018 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого оскольчатого внутрисуставного перелому верхньої третини обох кісток лівої гомілки зі зміщенням кісткових фрагментів, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень, як небезпечних для життя та здоров’я в момент їх заподіяння, закритої черепно – мозкової травми, струсу головного мозку, множинних рвано – забійних ран голови, рваної рани спинки носу праворуч, закритого перелому кісток носу зі зміщенням, забою шийного відділу хребта, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я, у вигляді синців голови та обличчя, забійні рани кистей, правого колінного суглобу, забою лівого плечового суглобу, гематом обох очей, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Вищевказані тілесні пошкодження виникли внаслідок дії тупого предмета чи предметів, можливо при ударах о виступаючі частини автомобілю в момент дорожньо – транспортної пригоди, за давністю можуть відповідати 05.11.2017 року.

Згідно висновку автотехнічної експертизи № 19/113/9-1/310е від 18.12.2017 р.:

В дорожній ситуації, що склалася, водію автомобілю НОМЕР_1 ОСОБА_2 слід було керуватися технічними вимогами пункту 16.11 Правил дорожнього руху України.

В дорожній ситуації, що склалася, водію автомобілю НОМЕР_2 ОСОБА_5 слід було керуватися технічними вимогами пункту 12.3 Правил дорожнього руху України.

У даній дорожній ситуації водій автомобілю НОМЕР_1 ОСОБА_2, діючи відповідно до технічних вимог пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ГАЗ 330202-414 СПГ та наїзду на пішохода ОСОБА_1, для чого у нього не було перешкод технічного характеру.

У даній дорожній ситуації водій автомобілю НОМЕР_2 ОСОБА_5, не мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки.

З технічної точки зору, дії водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2, невідповідні технічним вимогам пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, знаходилися у причинному зв’язку зі створенням аварійної ситуації та настанням події розглянутого ДТП.

З технічної точки зору, в діях водія автомобілю НОМЕР_2 ОСОБА_5 невідповідностей технічним вимогам пунктів Правил дорожнього руху України, які б знаходилися у причинному зв’язку зі створенням аварійної ситуації та настанням події розглянутого ДТП не встановлено.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 05.11.2017 року приблизно об 11 годині він рухався на автомобілі «Volkswagen Caddy», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, зі швидкістю приблизно 30 км/год. по вул. 8 Березня м. Сєвєродонецька з боку вул. Танкістів в напрямку перехрестя з вул. Шевченко по другорядній дорозі, проте знака, який свідчить про те, що вказана дорога є другорядною він не бачив. Доїжджаючи до кінця огорожі він побачив, що з боку вул. Енергетиків в напрямку перехрестя з вул. 8 Березня рухається автомобіль «ГАЗ», він застосував екстрене гальмування, але його машину занесло, а автомобіль «ГАЗ» вдарив його передньою частиною в бокову частину автомобіля. Від удару його машину розвернуло та він продовжив свій рух в некерованому стані вперед, виїхавши за праву межу проїжджій частини по вул. Шевченко та зіткнувся з деревом на узбіччі. Прямого наїзду на пішохода він не здійснював, його автомобіль розвернуло після порушення ПДР. При цьому, потерпілого він побачив тільки після ДТП, він лежав на землі, та хтось йому надавав першу допомогу. Він неодноразово їздив до потерпілого в лікарню, також робив поштові перекази на його ім'я, але грошові кошти повернулися. Матеріальну шкоду він визнає у повному обсязі та відшкодував її. Моральну шкоду визнає в розмірі 35 тисяч гривень. В скоєному злочині він щиросердно кається.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 05.11.2017 року приблизно об 11 годині, він йшов по пішохідному переходу вул. Шевченко в бік вул. 8 Березня, та не доходячи до перехрестя вулиць Шевченка та 8 Березня на нього був скоєний наїзд, внаслідок якого він втратив свідомість. Ніяких машин він не бачив. Він прийшов до тями вже в кареті швидкої допомоги. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень в результаті ДТП у нього погіршився зір та він майже не чує на одне вухо. Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що потерпілий та прокурор також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_2 і потерпілий ОСОБА_1 правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз’яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він своїми необережними діями порушив Правила безпеки дорожнього руху, а саме п. 16.11 Правил дорожнього руху України, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, офіційно не працює, не є інвалідом, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, задовільно характеризується за місцем мешкання, вину визнав, щиро розкаявся, добровільно відшкодував завдані матеріальні збитки.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, добровільне відшкодування завданих матеріальних збитків. Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, враховуючи також думку потерпілого ОСОБА_1, який не наполягав на реальному позбавленні волі обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування основного покарання з іспитовим строком, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 обов’язки у відповідності з ч. 1 ст. 76 КК України.

З урахуванням конкретних обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_2 діючи всупереч до вимог пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, скоїв наїзд на потерпілого ОСОБА_1 та в результаті дорожньо-транспортної пригоди останньому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, а також враховуючи думку потерпілого, який наполегливо просив суд застосувати додаткове покарання до обвинуваченого, суд вважає необхідним при призначенні йому покарання, окрім основного, застосувати також покарання додаткове - у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов’язання до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Розглядаючи заявлений потерпілим ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2 А.В. цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, а саме понесених витрат на лікування у розмірі 14 430 грн. 73 коп., а також моральну шкоду, завдану злочином в розмірі 70 000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особі, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково чи відмовляє в ньому.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкода завдана не з її вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як вбачається з позову, потерпілий просить стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду у розмірі 14 430 грн. 73 коп., вартість якої підтверджується копіями квитанцій та товарних чеків.

У судовому засіданні потерпілий підтримав заявлений цивільний позов у повному обсязі, а обвинувачений позов визнав частково, не погоджуючись із заявленим розміром моральної шкоди, вважав його занадто високим.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_6 вчинив у відношенні потерпілого ОСОБА_1 злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, в результаті якого потерпілому завдані тілесні ушкодження. Згідно наданих до позовної заяви документів, вартість лікування потерпілого ОСОБА_1 становила 14 430 грн. 73 коп.

Разом з тим судом встановлено, що обвинуваченим відшкодовано потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 14 430 грн. 73 коп., що підтверджується письмовою розпискою потерпілого від 14.03.2018 року, що свідчить про відшкодування обвинуваченим ОСОБА_2 потерпілому матеріальної шкоди в повному обсязі, а тому позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Крім того, потерпілим ОСОБА_1 заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 70 000 грн., які обґрунтовано тим, що йому злочинними діями обвинуваченого було завдано моральну шкоду, він зазнав фізичного болю та страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, з вини обвинуваченого в нього виражене обмеження життєдіяльності, порушений звичний уклад життя, він був змушений впродовж значного часу перебувати у лікарні, змушений постійно ходити до лікарів. Внаслідок отриманих травм він зазнав нестерпного фізичного болю, та дотепер переживає больові відчуття. На даний час лікування не закінчено і в майбутньому йому знадобиться операція, а больові відчуття будуть переслідувати його до кінця життя.

Право кожної фізичної особи на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів, гарантоване ст.ст. 32, 56 Конституції України.

Цивільне законодавство України під моральною шкодою розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено, що діями обвинуваченого потерпілому ОСОБА_1 завдано моральну шкоду. З урахуванням фактичних обставин справи, встановлених в судовому засіданні та матеріалів провадження, вбачається причинний зв’язок між заподіяною потерпілому моральною шкодою та протиправними діями обвинуваченого.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину та тривалість моральних страждань потерпілого, а також те, що потерпілий переніс емоційний стрес, потрапивши в ДТП, душевні страждання, пов'язані із ушкодженням здоров'я, на даний час він продовжує лікування, його похилий вік, а також матеріальний стан обвинуваченого ОСОБА_2, з урахуванням характеру правопорушення - вчинення ним необережного злочину, наслідком якого є спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. На думку суду, виходячи з принципів розумності та справедливості, вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 40 000 грн.

Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З огляду на наведене, оскільки у застосуванні арешту майна відпала потреба, суд вважає за можливе скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08.11.2017 року, на транспортний засіб – «ГАЗ 330202-414- СПГ».

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України та долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст.349, ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов’язання до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Цивільну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення злочину, в розмірі 40 000 (сорока тисяч гривень) грн. 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судової транспортно - трасологічної експертизи № 19/113/9-1/273е від 22.11.2017 року, що згідно довідки НДЕКЦ № 19/113/9-1/272 д від 22.11.2017 року складає 2 968 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 80 коп. та за проведення судової інженерно-технічної експертизи № 19/113/9-1/310е від 18.12.2017 року, що згідно довідки НДЕКЦ № 19/113/9-1/305-д від 18.12.2017 року складає 1186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 44 коп. в дохід держави (отримувач УДКСУ у м. Сєвєродонецьку/ м.Сєвєродонецьк/24060300, банк- ГУДКСУ у Луганській області, МФО-804013, р/р-31111115700080, код-37944909).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08.11.2017 року (справа № 428/11967/17 провадження № 1-кс/428/5172/17) на транспортний засіб – «ГАЗ 330202-414 СПГ», державний номерний знак НОМЕР_4.

Речові докази:

- автомобіль «ГАЗ 330202-414 СПГ», державний номерний знак НОМЕР_4, який переданий під розписку на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_7 – залишити у власності ОСОБА_7;

- автомобіль «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_3, який переданий під розписку на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_2 – залишити у власності ОСОБА_2

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова