Рішення № 72895752, 21.03.2018, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа №409/2563/17

Пров.№2/409/126/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: О.Г.Третяка

при секретарі судових засідань: Т.С.Гойдіної

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд дитини без згоди батька, -

В с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд дитини без згоди батька.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_2 зазначила, що 30 вересня 2008 року Кам'янобрідським районним судом м.Луганська

розірваний шлюб між нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_3

Володимировичем. Від сумісного подружнього життя із ОСОБА_3

Володимировичем, мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року

народження. З жовтня 2008 року після розірвання шлюбу жодних відомостей від її колишнього чоловіка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 року

народження, зареєстрований був за адресою : АДРЕСА_1 немає, він не

зв'язувався з нею телефоном або жодним іншим чином. З моменту розлучення і по сьогоднішній день, участь у вихованні та забезпеченні дитини не приймає, відповідач з власної ініціативи самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, не спілкується з дитиною, участі у житті дитини не приймає. Дитина проживає разом з нею. Вона самостійно несе усі витрати по утриманню доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач має намір забезпечити повноцінний відпочинок, можливе лікування або навчання доньки в країнах : Російська Федерація, Республіка Білорусь, Молдова, Туреччина, Єгипет, Об'єднані Арабські Емірати, Сполучене Королівство Великобританія, Сполучені Штати Америки, Канада, Чорногорія, Мексіка, Аргентина, Мальта, Австралія, Нідерланди, Республіка Болгарія, Греція, Федеративна Республіка Німеччина, Іспанія, Хорватія та інші країни Шенгенської угоди, за для підвищення рівня світогляду дитини, покращення стану її здоров'я, фізичного, духовного та морального розвитку, що є забезпеченням інтересів дитини в межах здійснення батьківських прав та обов'язків.

Саме така ситуація і стала підставою для звернення до суду із вказаним

позовом.

Позивач в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання, не з'явився попередньо надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник третьої особи - Управління Державної міграційної служби України в Луганській області в судове засідання не з"явився, надав відзив на позовну заяву, зазначивши, що у своєму позові позивач, посилаючись на умови ч.2 ст.4

Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян

України», зазначає, що «оформлення проїзного документу дитини

проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або

законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду

неповнолітнього за кордон...», але це не відповідає дійсності тому що норма

ст. 4 зазначеного закону регулює Порядок оформлення документів для

постійного проживання громадян України за кордоном. Тобто, ця норма Закону не має відношення ані до оформлення проїзного документу дитини, ані до позову, оскільки в позові мова про оформлення проїзного документу дитини не йдеться. В позові також зазначається, що «вказані вимоги повністю

кореспондуються із умовами п. 18 Правил оформлення і видачі паспорта

громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх

тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету

Міністрів України від 31.03.1995 за № 231, згідно з яким оформлення

паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків

(законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не

перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина,

справжність підпису яких засвідчено нотаріально...». Відповідно до п. 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. № 152 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 1001), оформлення та видача паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 16-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети одного з батьків, тобто згоди іншого батька не потребується. Згідно з пунктами 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», виїзд з України громадян, які не досягай 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків

(усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними,

які на момент виїзду з України досягай 18-річного віку. Виїзд з України

громадян, які не досягай 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою

згодою, здійснюється:

1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із

зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку

перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті

пропуску;

2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, зокрема, у разі

пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України

громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з

батьків. Таким чином, зазначені норми права свідчать, що у разі відсутності

згоди одного з батьків питання про виїзд неповнолітнього за кордон

вирішується судом за позовом іншого з батьків зі з'ясуванням питання про

країну виїзду, строку та мети виїзду. Дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька на підставі наведених нормативних положень є разовим, тобто таким, що надається судом на конкретно визначену поїздку, із конкретно визначеним періодом перебування за кордоном. Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише визначено певний порядок її виїзду за згодою батьків або з дозволу суду за відсутності згоди одного з батьків. Оскільки позивачем не визначено конкретної строкової поїздки та часу перебування у ній дитини, позивач фактично просить надати дозвіл на неодноразові виїзди дитини за кордон України без згоди батька, до досягнення нею 18 років, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на постійні виїзди дитини за кордон без згоди батька суперечить вищевказаним нормам матеріального права, які визначають рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання

дитини. Крім того, Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували

факт невиконання батьківських обов'язків відповідачем. Тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач в судове засідання 22.01.2018 р., 12.03.2018 р., 21.03.2018 р не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином на підставі п.19 Перехідних Положень ЦПК України та ЗаконівУкраїни "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причин неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

21.03.2018 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.12). Шлюб між сторонами було розірвано 30 вересня 2008 року (а.с.13).

Батько дитини - ОСОБА_3, згідно позовної заяви, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28-32).

Територія м.Луганська є тимчасово окупованою територію, що є загальновідомим фактом та в силу ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає. На тимчасово окупованій території зупинено проведення будь-яких нотаріальних дій.

Згідно ст. 150 ч. 2 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. При цьому батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Згідно ч. 2 ст. 154 СК України батьки мають право звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду громадян в Україну" оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі нотаріального засвідченого клопотання батьків. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови КМУ від 27.01.1995 р. «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється у разі пред'явлення оригіналів документів або їх нотаріально посвідчених копій, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

З огляду на викладене діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Згідно правової позиції, викладеної в ухвалі Колегії суддів

судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з

розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року по справі

№6-33303ск15, в рішенні суду повинно бути зазначено конкретну країну, до

якої дозволяється виїзд дитини без згоди батька, тому позивачу слід відмовити в задоволенні вимоги що стосується виїзду доньки до інших країн Шенгенської угоди.

Оскільки відповідач не надає передбачений законом дозвіл на виїзд дитини за кордон з перелічених вище причин, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивача частково.

На підставі викладеного, керуючись Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57, ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.ст. 150, 154 СК України, ст. 313 ЦК України, ст.ст. 9, 10, 12, 13, 77-81, 259, 263-265, 272-273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Надати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, дозвіл на виїзд доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на

лікування, навчання та відпочинок без дозволу (без згоди) та

супроводу батька дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, до досягнення нею 16-річного віку до країн Російська Федерація,

Республіка Білорусь, Республіка Молдова, Турецької Республіки, Республіки Єгипет, Об'єднані Арабські Емірати, Сполучене Королівство Великобританія, Сполучені Штати Америки, Канада, Чорногорія, Мексика, Аргентина, Мальта,

Австралія, Нідерланди, Республіка Болгарія, Грецької Республіки, Федеративна

Республіка Німеччина, Іспанія, Республіка Хорватія.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Луганської області через Білокуракинський районний суд Луганської області на підставі п.15.5 ч.1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Кам"янобрідським РВ УМВС України в Луганській області 30.06.2006 р., РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: провулок Дніпропетровський б.12 Кам"янобрідський район м.Луганськ.

Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, вул.Партизанська б.12 м.Сєвєродонецьк Луганська область.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О.Г.Третяк