Постанова № 72895683, 16.03.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.03.2018року м. Кропивницький

Справа № 395/404/17

Провадження № 22-ц/781/327/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання Діманової Н.І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5

відповідачі: Новомиргородська районна державна адміністрація Кіровоградської області, Канізька сільська рада Новомиргородського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області (суддя Забуранний Р.А.) від 6 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулися до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з позовом до Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Княжівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області про визнання права на земельні частки (паї). Позов обґрунтовано тим, що 2 жовтня 1996 року вони були прийняті в члени КСП «Хлібороб», правонаступника якого, ТОВ «Хлібороб», ліквідовано у 2006 році. 20 лютого 1995 року КСП «Хлібороб» було видано державний акт на право колективної власності на землю. Розмір земельного паю в господарстві становив 7,1 умовних кадастрових гектара. Сертифікати на право на земельну частку (пай) членам КСП «Хлібороб» видавалися у травні 1996 року. Після уточнення персонального складу осіб, які мають право на земельну частку в КСП «Хлібороб» було прийнято рішення про включення позивачів до відповідного списку, що є додатком до державного акту, але фактично в список їх не включили. Сертифікати на земельні частки вони не отримали. Позивачі просили суд визнати за кожним з них окремо право на отримання земельної частки (паю) в розмірі 7,1 умовних кадастрових гектари на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 9 червня 2017 року за клопотанням представника позивачів до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с. 46 – 47).

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 9 червня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що на момент передачі земель КСП «Хлібороб» у колективну власність членів цього підприємства позивачі не являлися його членами або пенсіонерами, які раніше працювали у ньому і залишалися членами зазначеного підприємства, вони не були включені до списку, доданого до державного акту на право колективної власності на землю, а тому не мають права на отримання земельних паїв.

Позивачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 оскаржили рішення суду в апеляційному порядку, просили скасувати його і ухвалити нове рішення по суті їх позовних вимог.

Скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду не відповідає вимогам закону оскільки суд не врахував, що позивачі були прийняті у члени КСП «Хлібороб» в період приватизації земель, а рішення вищого органу управління КСП про їх включення до додаткового списку до державного акту на право колективної власності за землю не було виконане.

Відповідачі не скористалися правом на надання відзив на апеляційну скаргу.

Учасники справи, повідомленні про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшло письмове клопотання про розгляд справи без присутності його представника.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв’язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, згідно ч.ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши в судовому засіданні 7 березня 2018 року матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, Апеляційний суд Кіровоградської області вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини.

20 лютого 1995 року на підставі рішення Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області від 16 грудня 1994 року № 8 колективним сільськогосподарським підприємством «Хлібороб» передано у колективну власність земельну ділянку площею 2626,3 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва про що видано державний акт на право колективної власності на землю серія КР 000014.

У період з 2 жовтня 1996 року по 7 березня 2000 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 являлися членами КСП «Хлібороб».

Позивачів не були включено до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Хлібороб».

Як вже вказувалося судом, позивачі в апеляційній скарзі посилалися на неповноту встановлення судом обставин справи, а саме на те, що суд першої інстанції не перевірив їх доводи і не встановив, що вищим органом КСП «Хлібороб» було прийнято рішення про включення позивачів до додаткового (уточненого) списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю вказаного КСП.

Перевіряючи вказаний аргумент позивачів, апеляційний суд виходить з такого.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказамита перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанціїв межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Статтею 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» встановлено, що членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Частиною 2 статті 8 цього ж Закону передбачено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Стверджуючи, що про наявність фактів прийняття вищим органом управління КСП «Хлібороб» рішення про включення позивачів до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю позивачі зобов’язанні були довести ці обставини шляхом надання суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів. Це випливає із приписів статей 10, 60 ЦПК України (у редакції, діючій на час розгляду справи судом першої інстанції).

Проте матеріали справи не містять доказів прийняття уповноваженим органом управління КСП «Хлібороб» рішень про включення позивачів до списку членів КСП, який є додатком до державного акту на право колективної власності на землю.

До суду апеляційної інстанції позивачі такі докази також не надали.

Пояснення сторін не являються доказами, за виключеннями пояснень, які надані ними під час їх допиту, як свідків (ч. 2 ст. 57 ЦПК України у редакції до 15 грудня 2017 року).

Позивачі за правилами опиту свідків в суді не допитувалися.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічного змісту норму містить ч. 5 ст. 81 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ.

Доводи позивачів про те, що після 2 жовтня 1996 року вищим органом управління КСП «Хлібороб» прийняті рішення про надання їм земельних паїв та включення до списку осіб-членів КСП, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, не підтвердилися.

Отже твердження апеляційної скарги про те, що суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи, є безпідставними.

Встановивши, що на час передачі земель КСП «Хлібороб» в колективну власність його членів, тобто станом на 20 лютого 1995 року, позивачі не являлися членами цього підприємства, а були прийняті в його члени лише 2 жовтня 1996 року, суд першої інстанції правильно застосував норми Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указу Президента України від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» і зробив обґрунтований висновок про недоведеність фактів порушення прав позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, та обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Висновки суду відповідають роз’ясненням, наданим в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

За таких обставин суд робить висновок, що судове рішення, яке оскаржується позивачами, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 6 грудня 2017 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 березня 2018 року.

Головуючий О.Л. Карпенко

Судді: А.М. Головань

ОСОБА_3