Рішення № 72895343, 12.03.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/8481/15-ц

Провадження №2/405/968/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.,

при секретарі Шумейко Ю.В., Береді Я.І.,

за участю представників учасників справи:

представників позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ОСОБА_3

та представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Кропивницькому цивільну справу №405/8481/15-ц за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої позов подано представником ОСОБА_6, до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватне акціонерне товариство «Весна» про встановлення факту спільного проживання, визнання спільною сумісною власністю та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватне акціонерне товариство «Весна», в якому,посилаючись на ч.1 ст.17 Закону України «Про власність» в редакції Закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин, ч.2 ст.112 ЦК УРСР 1963 року, просить встановити факт спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в період з 24 квітня 1980 року до 11 лютого 1999 року; визнати за ОСОБА_1 право власності на 199 908 шт. акцій ОСОБА_8 «Весна», які обліковуються на рахунку в цінних паперах №300772-UA10340015, відкритому на ім’я ОСОБА_7 в ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик».

На обгрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що 11 квітня 2014 року помер ОСОБА_7, з яким ОСОБА_1 перебувала у шлюбі до 1980 року та спільно проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу до січня 1999 року.

Відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах №300772-UA10340015, відкритому на ім’я ОСОБА_7 в ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», станом на 22.05.2014 року останньому належало 1 324 910 акцій ОСОБА_8 «Весна», яке є правонаступником ЗАТ «Весна», при цьому, в період спільного проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_1 однією сім’єю без реєстрації шлюбу до січня 1999 року ними були придбані акції ЗАТ «Весна» в кількості 399 817 шт., що становить 24, 0307% статутного фонду.

Закрите акціонерне товариство «Весна» було зареєстровано 01.08.1994 року, реєстраційний №01096-АТ-1 та відповідно до установчих документів товариства статутний фонд товариства складав 455 160 000 крб., який було поділено на 45 516 акцій між організацією орендарів – 99, 99% та ОСОБА_7 – 0, 01% акцій. Перший випуск акцій було зареєстровано фінансовим управлінням Кіровоградської обласної державної адміністрації, свідоцтво №46-У від 18.11.1994 року, яке було замінено на свідоцтво Кіровоградського територіального управління ДКЦПФР від 09.07.2004 року №10/11/1/04.

Відповідно до змін до установчих документів, затверджених рішенням зборів акціонерів та зареєстрованих 28.06.1996 року, реєстраційний номер №01096-АТ-1, було збільшено статутний фонд товариства за рахунок внесків засновників. Другий випуск акцій на суму 69 650 грн., який поділено на 696 500 акцій було зареєстровано Кіровоградським територіальним управлінням ДКЦПФР , свідоцтво №39/11/1/98 від 13.04.1998 року, яке було замінено на свідоцтво Кіровоградського територіального управління ДКЦПФР від 09.07.2004 року №12/11/1/04.

За результатом вказаних двох випусків акцій статутний фонд ЗАТ «Весна» було поділено на 742 016 акцій, з яких ОСОБА_7 станом на 05.07.1999 року належало 510 355 акцій, що підтверджується реєстром власників іменних цінних паперів від 05.07.1999 року; на 21.11.2002 року належало 511 120 акцій, що підтверджується реєстром власників іменних цінних паперів від 21.11.2002 року.

Згідно з договором дарування від 03.11.2003 року ОСОБА_7 подаровано ОСОБА_2 111 303 акції ЗАТ «Весна», після чого ОСОБА_7 належало 399 817 акцій, що підтверджується реєстром власників іменних цінних паперів від 23.12.2003 року та від 25.11.2004 року.

Рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ «Весна» від 06.04.2005 року було збільшено статутний фонд ЗАТ «Весна» до 166 334, 00 грн. за рахунок внесків засновників та відповідні зміни до статуту ЗАТ «Весна» були зареєстровані державним реєстратором 07.09.2005 року.

Третій випуск акцій на суму 96 684, 00 грн., який поділено на 966 840 акцій, з яких ОСОБА_7 належало 921 324 акції, було зареєстровано Кіровоградським територіальним управлінням ДКЦПФР, свідоцтво №4/11/1/06 від 26.04.2006 року.

Таким чином, на момент смерті ОСОБА_7 йому належало 1 324 910 акцій ОСОБА_8 «Весна», що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах, з яких 399 817 акцій були придбані в період 1994-1998 років, тобто в період спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_7 з ОСОБА_1

Представник позивача також зазначив, що вказані вище акції були придбані за рахунок спільних коштів, зокрема, джерелом коштів для придбання акцій були позики у валюті на загальну суму еквівалентну близько 4 945 010 000 крб., отримані сім’єю ОСОБА_1 в квітні-травні 1996 року від ОСОБА_9 (Німеччина, Дортмунд, вул.Бушай, 14а) та ОСОБА_10 (Ізраїль, АДРЕСА_1), які(кошти) були внесені до каси ЗАТ «Весна» в якості оплати за акції, про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів №4 від 16.04.1996 року, №6 від 17.04.1996 року, №8 від 22.04.1996 року, №14 та №17 від 07.05.1996 року, №18 від 14.05.1996 року, №19 від 17.05.1996 року, №22 від 20.05.1996 року та №23 від 22.05.1996 року, та про вказані обставини, як і обставини спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, копії яких додано до позову, а оригінали письмових пояснень містяться в матеріалах цивільної справи №404/4973/14-ц.

Представник позивача також зазначив, що про порушення свого права ОСОБА_1 дізналася з листа Державного нотаріуса Кіровоградської міської державної нотаріальної контори №889/02-14 від 05.06.2014 року, в якому нотаріус повідомив про те, що ОСОБА_4 звернулася із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, зокрема, на ? частину акцій ОСОБА_8 «Весна», тобто акцій, частина яких є спільною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_1

22 травня 2017 року представником позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подано заяву про зміну предмета позову, яка прийнята судом до судового розгляду, та за якою позивач ОСОБА_1 просила встановити факт спільного проживання її (ОСОБА_1) та ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу між собою в період з 24 квітня 1980 року до 11 лютого 1999 року та визнати їх спільною сумісною власністю 399 817 штук акцій приватного акціонерного товариства «Весна», які обліковуються на рахунку в цінних паперах №300772-UA10340015, відкритому на ім’я ОСОБА_7 в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик»; визнати за ОСОБА_1 право власності на 199 908 шт. акцій приватного акціонерного товариства «Весна», які обліковуються на рахунку в цінних паперах №300772-UA10340015, відкритому на ім’я ОСОБА_7 в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик».

Відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності 15.12.2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, суд продовжив розгляд даної справи за правилами Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Представники позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ( діє на підставі нотаріально посвідчених довіреностей від 07.05.2014 року, від 06.04.2017 року), ОСОБА_3 (діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 06.04.2017 року) під час судового розгляду справи позовні вимоги із зміненим предметом позову підтримали, посилаючись на підстави, зазначені в позові, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 ( діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 15 січня 2018 року) позовні вимоги не визнала, просила відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав його необгрунтованості та безпідставності. Обгрунтовуючи заперечення проти позову представник відповідача зазначила, що вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в період з 24.04.1980 року до 11.02.1999 року не грунтуються на законі, оскільки факт спільного проживання однією сім’єю відповідно до ст.ст.234, 256 ЦПК України, ст.74 СК України стосується правовідносин, які виникли з моменту набрання чинності Сімейним кодексом України після 01 січня 2004 року, можливість визнання факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу не передбачалось законодавством, що діяло до 01.01.2004 року. Крім того, станом на момент розгляду справи, акції (їх частина, яка є предметом спору), які обліковувались на рахунку ОСОБА_7 вже фактично розподілено між спадкоємцями: ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, тим самим дане майно, що є предметом спору, - відсутнє. Також зазначено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами придбання ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_1 внаслідок спільної праці акцій ОСОБА_8 «Весна» на обгрунтування позовних вимог, зокрема, квитанції до прибуткового касового ордеру не свідчать про придбання акцій ЗАТ «Весна», так як в самих квитанціях зазначено підставу внесення коштів «за приватизацію будівлі ресторану «Весна»; письмові пояснення позивача ОСОБА_1, а також ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не свідчать ні про отримання в позику ОСОБА_7 та ОСОБА_1 коштів, ні про їх подальшого повернення ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_1; також позивачем конкретно не зазначено чому саме 399 817 акцій було придбано в період з 1994-1998р.р. Відповідач також вважає, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, про що подано заяву про застосування строку позовної давності, та є підставою для відмови в позові.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_8 «Весна» в судове засідання не з`явився, повідомлений про час та місце судового розгляду справи, причини не явки суду не відомі, заяв, клопотань, заперечень на адресу суду не надходило.

Заслухавши пояснення представників позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5, свідків, зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, враховуючи заперечення відповідача проти позову, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з’ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст. 12 та ст. 13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що в задоволенні позову позивачу ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 11 грудня 1967 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії VІІІ-УР №234591, актовий запис в Книзі записів актів громадянського стану про одруження за №423.

24 квітня 1980 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ОЛ №450575, актовий запис в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу за №282.

Судом також встановлено, що ОСОБА_7 помер 11 квітня 2014 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ОЛ № 189291, актовий запис за №1016 та після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, яка була предметом судових розглядів у спорах між спадкоємцями.

Зокрема, судом встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда (справа №404/4973/14-ц) від 24 березня 2015 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_11, треті особи – ОСОБА_2, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4, Служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільним майном чоловіка та жінки, що проживали однією сім'єю та визнання права власності на майно, задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 13 жовтня 2001 року по 01 жовтня 2011 року. Визнано спільним майном ОСОБА_4 та ОСОБА_7 як чоловіка та жінки які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою, наступне майно: Автомобіль TOYOTA Rav 4, 2005року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 (одну другу) частину автомобіля TOYOTA Rav 4, 2005року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. В іншій частині вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4, діючої як законний представник малолітньої ОСОБА_2, служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, державний нотаріус Кіровоградської міської державної нотаріальної контори №1 ОСОБА_12 про визнання майна особистою приватною власністю, задоволено частково. Визнано особистим майном ОСОБА_7: квартиру №23, що знаходиться по вул.Комарова, буд.5 у м.Кіровограді; автомобіль TOYOTA Rav 4 (V=2000), 1999 року випуску, державний номерний знак 53303 ОН;1 324 910 шт. акцій Приватного акціонерного товариства «Весна» (код ЄДРПОУ 13743004) загальною номінальною вартістю 132 491грн., що складає 79,6536 % статутного фонду ПАТ «Весна», які обліковуються на рахунку в цінних паперах № 300772-UA10340015 в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик»; 64 600грн. дивідендів від діяльності приватного акціонерного товариства «Весна». В іншій частині вимог ОСОБА_2, - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_4 про визнання за нею права на частину будинку відмовлено в повному обсязі.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2015 року в задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 24 березня 2015 року в частині відмови в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_11 про визнання права власності, за винятком вимоги щодо автомобіля TOYOTA Rav 4 (V=2000), 1999 року випуску, та в частині зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 скасовано.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_11 про визнання права власності задоволено частково.

Визнано спільним майном ОСОБА_4 та ОСОБА_7, як жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою, а саме:квартиру АДРЕСА_2; 925 093 (дев'ятсот двадцять п'ять тисяч дев'яносто три) акції приватного акціонерного товариства «Весна» (код ЄДРПОУ 13743004) загальною номінальною вартістю 925 093 (дев'ятсот двадцять п'ять тисяч дев'яносто три) грн., що обліковуються на рахунку у цінних паперах №300772-UA10340015 в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик»» (МФО 300670, вул. Хрещатик, 8а, м. Київ, 01001), який відкрито на ім'я ОСОБА_7;нараховані ОСОБА_7, як акціонеру ОСОБА_8 «Весна», дивіденди в сумі 64 600 грн.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на:? (одну другу) частку квартири АДРЕСА_2; 462 546 ( чотириста шістдесят дві тисячі п'ятсот сорок шість ) шт. акцій приватного акціонерного товариства «Весна» (код ЄДРПОУ 13743004) загальною номінальною вартістю 462 546 ( чотириста шістдесят дві тисячі п'ятсот сорок шість )грн.;1/2 частину нарахованих ОСОБА_7, як акціонеру ОСОБА_8 «Весна», дивідендів на суму 32 300 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано особистим майном ОСОБА_7: 339 817 (триста тридцять дев'ять тисяч вісімсот сімнадцять) шт. акцій приватного акціонерного товариства «Весна» (код ЄДРПОУ 13743004) загальною номінальною вартістю 339 817 (триста тридцять дев'ять тисяч вісімсот сімнадцять) грн.00 коп., що обліковуються на рахунку у цінних паперах №300772-UA10340015 в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик»» (МФО 300670, вул. Хрещатик, 8а, м. Київ, 01001), який відкрито на ім'я ОСОБА_7

В задоволенні позову про визнання особистим майном ОСОБА_7 нарахованих ОСОБА_7, як акціонеру ОСОБА_8 «Весна», дивідендів, квартири АДРЕСА_2 та грошових вкладів відмовлено.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 07 травня 2015 року виправлена описка в резолютивній частині рішення, а саме: загальну номінальну вартість акцій 925093 грн. виправлено на 92 509 грн. 30 коп.; 462 546 грн. виправлено на 46 254 грн. 60 коп.4 339817 акцій номінальною вартістю 0339817 грн. виправлено на 399817 акцій номінальною вартістю 39981 грн. 70 коп.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2015 року скасовано у частині вирішення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_11 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період із 13 жовтня 2001 року по 01 січня 2004 року та у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю ОСОБА_7, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 26 січня 2016 року прийнято відмову ОСОБА_4 від частини позовних вимог, рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда ві 24 березня 2015 року в частині встановлення факту проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 однією сім’єю без реєстрації шлюбу в період з 13.10.2001 року по 01.01.2004 року скасовано і провадження в цій частині закрито.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 26 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 24 березня 2015 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю ОСОБА_7 скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особистим майном ОСОБА_7 квартири №23, що знаходиться по вул.Комарова, 5 у місті Кіровограді; автомобіля TOYOTA Rav 4 (V=2000), 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2; 1 324 910 шт. акцій приватного акціонерного товариства «Весна» (код ЄДРПОУ 13743004) загальною номінальною вартістю 132 491 грн., що складає 79,6536 % статутного фонду ПАТ «Весна», які обліковуються на рахунку в цінних паперах № 300772-UA10340015 в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик» та 64 600 грн. дивідендів від діяльності приватного акціонерного товариства «Весна», - відмовлено.

Крім того, відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 23 квітня 2015 року та від 18 травня 2015 року, посвідчених державним нотаріусом Кіровоградської міської державної нотаріальної контори №1 ОСОБА_12, спадкоємцями зазначеного у свідоцтвах майна ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 11 квітня 2014 року, є його: дружина ОСОБА_4 на ? частку у спадщині; дочка ОСОБА_2 на ? частку у спадщині; син ОСОБА_6 на ? частку у спадщині, у т.ч. з урахуванням ? частки у спадщині, від якої відмовився син спадкодавця ОСОБА_11 на його користь. Спадщина, на яку видано свідоцтва, складається, серед іншого, з 862 364 простих іменних акцій ПРАТ «Весна», що обліковуються на рахунку у цінних паперах №300772- UA10340015 у ПАТ «Хрещатик», які належали ОСОБА_7, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах, виданою ПАТ «Хрещатик» 22 травня 2014 року.

Свідоцтво про право на спадщину на ? частку простих іменних акцій видано ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що становить відповідно по 215 591 простих іменних акцій кожному спадкоємцю.

Свідоцтво про право на спадщину на 2/8 частки вказаного майна ОСОБА_6 ще не видано.

Під час судового розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 зазначив про отримання ним на даний час свідоцтва про право на спадщину за законом.

Враховуючи норми ч.2 ст.11, ст.ст.27, 31 ЦПК України ( в редакції Закону, чинного на час звернення позивача з позовом до суду) та норми ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України в редакції Закону №2147- VІІІ від 03.10.2017 року, який набрав чинності 15.12.2017 року, позивач, який вважає, що його суб’єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Підставу позову складають власне не норми матеріального права, які просить застосувати позивач, а зазначення фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та докази, на підтвердження зазначених позивачем обставин.

Звертаючись до суду з позовом представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, зазначив як на підстави позовних вимог про придбання ОСОБА_7 в період 1994-98 років акцій ОСОБА_8 «Весна» в кількості 399 817 шт., вказуючи, при цьому, про придбання такого майна в період спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_7 та позивача ОСОБА_1, зазначаючи також, що зазначене майно було придбане ОСОБА_7 та ОСОБА_1 за рахунок спільних коштів та джерелом для його (майна) придбання були позики, отримані сім’єю ОСОБА_1 в квітні-травні 1996 року від ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які (кошти) були внесені в якості оплати за акції,про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів за період квітня-травня 1996 року.

Крім того, під час судового розгляду справи представники позивача зазначили, що обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період з 1980 року по січень 1999 року можуть підтвердити свідки, а обставини придбання акцій ОСОБА_8 «Весна» за спільні сумісні кошти як подружжя в період з 1994 року по січень 1999 року та факт спільного проживання підтверджуються письмовими поясненнями ОСОБА_9 та ОСОБА_10, оригінали яких знаходяться в матеріалах цивільної справи № 404/4973/14-ц, яка розглядалася Кіровським районним судом м. Кіровограда.

Під час розгляду справи, судом в порядку п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України за клопотанням представників позивача було допитано в якості свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, витребувано з Державного архіву Кіровоградської області документи щодо емісії акцій ЗАТ «Весна» та їх перерозподіл серед акціонерів в період з 1994 року по січень 1999 року, частково досліджено цивільну справу № 404/4973/14-ц в частині дослідження письмових пояснень позивача ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також, на підтвердження факту спільного проживання, залучено до матеріалів справи надані представником позивача ОСОБА_2 фотоматеріали та відеозапис.

В свою чергу, судом відзначається, що спірні правовідносини щодо яких заявлений позов про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_7 стосуються періоду з 24.04.1980 р. до 11.02.1999 р., а визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_1 399 817 шт. акцій ОСОБА_8 «Весна» та визнання за позивачем права власності на 199 908 шт. акцій ОСОБА_8 «Весна» стосуються періоду їх набуття ОСОБА_7 у період 1994-1998 років.

При цьому, сімейні правовідносини, які виникли до 01 січня 2004 року, регулюються положеннями Кодексу про шлюб та сім’ю України (в редакції 1969 року), а створення спільної власності особами, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, - Законом України «Про власність» від 07.02.1991 року №697-XII, який був чинним на час спірних правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 22 КпШС України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

При цьому, до правовідносин, які виникли до 01 січня 2004 року, застосовуються положення Кодексу про шлюб та сім'ю України, яким, в свою чергу, не передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу як підстави для визнання набутого майна спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.17 Закону України «Про власність», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними; майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними, розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

За приписами сімейного законодавства сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом,мають взаємні права та обов’язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 3.06.99 року №5-рп/99 установлено, що до членів сім’ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв’язках. Обов’язковою умовою для визнання їх членами сім’ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Таким чином, розглядаючи позови про визнання спільною власністю майна, набутого до 01 січня 2004 року особами, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, слід виходити з того, що таке майно є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, за умови, якщо: 1) майно придбано внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їх спільні або індивідуальні трудові зусилля, внаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними, - на підставі чого під час вирішення спору підлягають встановленню не лише обставини щодо факту спільного проживання позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_7, а й ті обставини, що спірне майно - акції ОСОБА_8 «Весна»в кількості 399 817 шт. було придбане ними внаслідок спільної праці.

Зазначений висновок ґрунтується на положеннях статті 17 Закону України «Про власність», пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» та відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-135 цс 13 та від 11 березня 2015 року № 6-211 цс 14.

Крім того, відповідно до роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення.

Встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу може мати правове значення і від нього може залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян в контексті доведеності обставин, що майно придбано внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї, як підстави для визнання набутого майна спільною сумісною власністю.

Разом з тим, визнання лише факту спільного проживання без реєстрації шлюбу до правовідносин, які виникли до 1 січня 2004 року, не дає підстави для визнання набутого майна спільною сумісною власністю, оскільки до таких правовідносин, застосовуються положення Кодексу про шлюб та сім'ю України, яким не передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу як підстави для визнання набутого майна спільною сумісною власністю.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.

До сімейних відносин, які вже існували на цю дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

До 01 січня 2004 року діяв Кодекс про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 року), нормами якого було чітко передбачено, що шлюб укладається в державних органах реєстрації актів громадянського стану (стаття 12). Зазначений Кодекс не передбачав права встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Таким чином, з зазначеного вище вбачається, що встановлення фактів проживання однією сім'єю у період до 1 січня 2004 року законодавством не передбачено.

Крім того, допитані під час судового розгляду справи за клопотанням представників позивача свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, пояснили, зокрема, свідок ОСОБА_13 пояснив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали як одна сім’я і то того часу, як він (свідок) виїхав за кордон у 1999 році, так і до того періоду часу, як Фаіна Романівна виїхала за кордон, при цьому,спочатку вони проживали в ІНФОРМАЦІЯ_2, а потім в будинку на Лелеківці, проживали як одна сім’я. Свідок також пояснив, що йому відомо, що ОСОБА_7, яких він знає з моменту весілля, розлучилися, але вважає, що розлучення було фіктивним, що було пов’язано з тим, що ОСОБА_7 після перенесеного інфаркту необхідно було виїжджати на лікування за кордон в Ізраїль для отримання медичної допомоги, та для того, щоб він виїхав сам необхідно було розлучення, однак як такого розлучення не було, так як вони продовжували проживати разом як одна сім’я, і фактично вони розсталися, коли Фаіна Романівна виїхала за кордон, а це приблизно 1999-2000 рр., та навіть після виїзду Фаіни Романівни за кордон ОСОБА_7 їздив до неї та провідував її. Стосовно ведення ОСОБА_1 та А.С. спільного бізнесу, зайняття комерційною діяльністю, придбання комерційної нерухомості йому (свідку) нічого не відомо, однак знає, що у ОСОБА_7 була робота, був ресторан «Весна».

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що з ОСОБА_1 знайома з 1985 року, їй також відомо, що ОСОБА_1 спочатку проживали в квартирі по вул.Яновського, а потім придбали будинок на Лелеківці, який разом будували. Фаіна Романівна особисто позичала у неї гроші на бізнес в розмірі 10 000 доларів США, на який саме, їй не відомо, і гроші віддавала уже в Ізраїлі. Зазначила, що вона проживала в Ізраїлі з 1984 року, а Фаіна Романівна, - з 1999 року, та після 1999 року ОСОБА_7 приїжджав в гості до Фаіни Романівни в Ізраїль, вона, в свою чергу, по можливості приїжджала в Україну, бо тут діти та онуки.

Свідок ОСОБА_15 зазначила, що з 1992 року вона перейшла працювати в ресторан «Весна» - підприємство громадського харчування, займала посаду головного бухгалтера та начальника фінансового відділу, та працювала до 2009 року, вона (свідок) також займалася приватизацією підприємства, так як в цей період часу (1992 рік) ОСОБА_7 хворів, то документи привозила та забирала ОСОБА_1, яка в ресторані «Весна» не працювала. З приводу акцій свідок повідомила, що пройшла приватизація, акції номінальною вартістю по 10 коп. кожна були розподілені між акціонерами підприємства, якими були лише працівники підприємства, при цьому, при розподілі акцій між акціонерами враховувалися стаж роботи, розмір заробітної плати, інші факти, було приблизно 111 акціонерів. ОСОБА_17 був акціонером товариства, Фаіна Романівна акціонером товариства не була. Вказала, що в період часу з 1992 рік по 1999 рік ОСОБА_7 придбавав акції у інших акціонерів ЗАТ «Весна». Свідок також зазначила, що до 1999 році Фаіна Романівна проживала в Україні, в будинку на Лелеківці разом з ОСОБА_7, вони були як одна сім’я, Фаіна Романівна була господинею, займалася домашнім господарством, доглядала за оранжереєю з квітів.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, є її рідним молодшим братом, який приблизно у 1963-1964 роках одружився з Фаіною Романівною, та спочатку їх сім’я проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2, потім вони побудували на Лелеківці два будинки та переїхали туди проживати, в лютому, 1999 року ОСОБА_1 виїхала в Ізраїль та до цього моменту вони завжди проживали як одна сім’я в одному будинку, вели спільне господарство, Фаіна Романівна займалася домашнім господарством, причини для розірвання між ним шлюбу їй (свідку) не відомі, вони розійшлися, ще коли жили на квартирі, однак продовжували проживати разом. Зазначила, що в період часу з 1980 року по 1999 рік ОСОБА_7 та ОСОБА_1 проживали як одна сім’я, Фаіна Романівна також працювала, вона була провізором, спільно придбавали меблі, обговорювали спільно майбутні покупки, та після того, як ОСОБА_1 виїхала в Ізраїль ОСОБА_7 допомагав їй матеріально. Свідок також зазначила, що їй відомо, що у матері ОСОБА_1 в Києві була квартира, яку продали за 9 000 доларів США, а кошти по 4 500 доларів США розподілили між Фаіною Романівною та її рідною сестрою, і саме при ній (свідку) ОСОБА_1 передавалися зазначені кошти. Також свідок зазначила, що про те, хто займався бізнесовими справами, - їй не відомо, знає, що ОСОБА_7 був директором ресторана «Весна», також, коли відбувалася приватизація ресторана «Весна», то вони позичали гроші в ОСОБА_9 в ОСОБА_15 та в ОСОБА_10 в Ізраїлі, крім того, ОСОБА_7 також позичав кошти в ОСОБА_13 на прізвище «Молдаван». Як саме відбувалася приватизація ресторана «Весна», за які кошти та в якій кількості їй (свідку) не відомо.

Аналізуючи покази зазначених свідків, судом відзначається, що допитані в судовому засіданні свідки зазначили про обставину спільного проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_1 до виїзду ОСОБА_1 у 1999 році в Ізраїль, зазначали також про проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в одній квартирі по вул.Яновського, 157а в м.Кіровограді,та в подальшому, - в житловому будинку в районі Лелеківки, та про сприйняття їх свідками як сім’ї, як чоловіка та дружини, разом з тим, обставини такого спільного проживання позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_7 не доводять факту створення останніми майна за рахунок спільної праці або спільних коштів, ведення спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім’ї, а так само прийняття позивачем ОСОБА_1 участі у придбанні акцій ЗАТ «Весна», при цьому, судом також відзначається, що покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_1, оскільки, сам по собі факт спільного проживання двох осіб, які не перебували у шлюбі, - безпосередньо не породжує виникнення права спільної сумісної власності.

Більш того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 жодних обставин щодо участі позивача ОСОБА_1 за рахунок праці чи коштів останньої в придбанні спірного майна не повідомив, крім того, на запитання представника позивача свідку щодо «спільного ведення бізнесу, придбання підприємств, нерухомості, коли вони проживали разом» та уточнюючого запитання про «придбання разом комерційної нерухомості чи ведення якогось бізнесу» свідок повідомив, що йому про «це невідомо», вказуючи також про те, що у ОСОБА_7 була робота, був ресторан «Весна».

Свідок ОСОБА_14 зазначила, що надавала Фаіні (ОСОБА_1Р.) в борг кошти, які вона віддала в Ізраїлі, при цьому, свідок, вказуючи, що надавала 10 тисяч доларів на бізнес, не змогла пояснити, що вона має на увазі, вказуючи, що не знає, та, більш того, обставини надання позивачу у борг грошових коштів на бізнес, на переконання суду, достеменно не свідчать про те, що кошти, які бралися в борг ОСОБА_1, бралися саме для придбання акцій та що в подальшому були використані саме з цією метою.

Свідок ОСОБА_15, яка зазначила, що працювала на посаді головного бухгалтера ЗАТ «Весна» в період 1992 по 2009 роки та займалася приватизацією ресторану, також обставин щодо участі позивача за рахунок праці чи коштів в придбанні спірного майна не повідомила, вказавши, що позивач ОСОБА_1 у 1992 році привозила на підпис документи та забирала їх, коли ОСОБА_7 хворів, позивач в ПАТ «Весна» не працювала, була господинею та займалася домашнім господарством.

Свідок ОСОБА_16 повідомила про відомі їй обставини, що позивач при ній отримала 4500 доларів від своєї матері після продажу її (матері) квартири в Києві, також зазначила, «що знає, що коли приватизувався ресторан, то позивач давала туди кошти, також кошти бралися в позику в ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а ОСОБА_7 також брав кошти в позику в ОСОБА_13 якого називали «Молдован», однак як саме приватизувався ресторан «Весна», за яку суму коштів, та хто займався бізнесовими справами їй (свідку) не відомо.

Крім того, згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1, оригінали яких містяться в цивільній справі №404/4973/14-ц, ОСОБА_1 зазначила, що вона проживає в Ізраїлі, місто Ашдод, з ОСОБА_7 познайомилася влітку, 1967 року, та 11.12.1967 року вони одружилися та спочатку проживали в ІНФОРМАЦІЯ_3 в належній їй 3-ох кімнатній квартирі, яка дісталася їй у спадок від батьків, в подальшому, продавши квартиру та все майно в м.Коломия, переїхали в м.Кіровоград, де відразу почали працювати, вона придбала квартиру по вул.Яновського, 157а, у них народилося двоє синів ОСОБА_18 та ОСОБА_19. 13 серпня 1985 року у ОСОБА_7 стався обширний інфаркт, вона була поруч, доглядала його в лікарні та навідувала в санаторії, працювала на трьох роботах, щоб забезпечити сім’ю. В подальшому, вони придбали будинок в районі Лелеківки, який в подальшому перепланували та перебудували, вона в цей період часу пішла з роботи в аптеці, та всі свої сили вкладала в будівництво будинку. В цей же період часу виникло питання з приватизацією ресторану «Весна», де ОСОБА_7 працював директором та на той період часу були фінансові труднощі, у зв’язку з чим у друзів під її відповідальність позичалися кошти та в приватизації ресторану вони (ОСОБА_1 та ОСОБА_7С.) були компаньйонами. В січні 1999 року вона поїхала в Ізраїль на операцію, після якої був тривалий період реабілітації, в 2001 році до неї приїхав син ОСОБА_19 з дружиною, та в Ізраїлі народився ОСОБА_20. Всі ці роки ОСОБА_7 приїжджав до неї в гості по декілька разів на рік, привозив також їй частину прибутку від ресторану «Весна», їх відносини продовжували бути подружніми. Коли діти повернулися в м.Кіровоград, вона також приїжджала в гості та зупинялась в будинку ОСОБА_17.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_9, оригінали яких містяться в цивільній справі №404/4973/14-ц (Т.4) остання пояснила, що з 1994 року проживає в ОСОБА_15. З ОСОБА_7 та ОСОБА_1 вона знайома з 1989 року, ще в Україні з ними дружили. Може також підтвердити той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали разом до 1999 року. У шлюбі в них народилося двоє дітей - сини ОСОБА_18 та ОСОБА_19. Їй також повідомили, що ОСОБА_1 та А.С. розірвали шлюб, але в якому році, - їй не відомо, так як це не відобразилось на їх відносинах та до 1999 року вони проживали разом, спочатку в квартирі по вул.Яновського, 157а, а потім в будинку на Лелеківці, вели спільне господарство, були як сім’я. У 1999 році ОСОБА_1 у зв’язку з необхідністю термінової операції та послідуючого лікування переїхала в Ізраїль до своєї матері, де проживає і на даний час та після від’їзду ОСОБА_1 та ОСОБА_7 продовжували спілкуватися, приїжджали один до одного в гості. ОСОБА_7 працював директором ресторану «Весна» та в 1996 році ОСОБА_1 звернулася до неї з проханням позичити гроші строком до 1999 року, які необхідні були для приватизації ресторану «Весна», на що вона дала в борг ОСОБА_1 кошти в розмірі 15 000 доларів США строком на 1 рік, про що отримала розписку. Гроші були повернуті ОСОБА_1 менш чим через рік до кінця 1996 року, після чого оригінал розписки вона знищила.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_10,оригінали яких містяться в цивільній справі №404/4973/14-ц (Т.4), остання пояснила, що вона проживає в Ізраїлі з 1991 року. З ОСОБА_1 та ОСОБА_7 знайома з 1976 року. Її покійний чоловік ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_4, який помер у 2001 році, був найкращим другом ОСОБА_7 ще з дитинства, будучи в Україні, - вони дружили сім’ями. Може також підтвердити той факт, що ОСОБА_7 познайомилися в 1967 році, в цьому ж році одружилися. До 1999 року проживали разом в ІНФОРМАЦІЯ_5, потім проживали у власному будинку по вул.Комунальна, 1 у м.Кіровограді. Їй також відомо, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 були розлучені фіктивно. До 1999 року ОСОБА_1 проживали як одна сім’я, у них був спільний побут та спільне господарство. Зі слів її чоловіка таке розлучення потрібно було ОСОБА_7 У 1999 році ОСОБА_1 переїхала на постійне місце проживання в Ізраїль, де проживає і по теперішній час. У 2001 році в Ізраїль переїхали і діти з сім’ями. В 2003 році ОСОБА_6 разом з сім’єю повернувся в Україну, ОСОБА_18 повернувся пізніше (приблизно у 2005 році). Після переїзду Фаіни Романівни в Ізраїль ОСОБА_1 продовжували спілкуватися, ОСОБА_17 декілька раз на рік відвідував сім’ю в Ізраїлі, зупинявся у Фаіни Романівни та допомагав їй фінансово. З 1986 року ОСОБА_7 працював директором ресторану «Весна», в 1996 році ОСОБА_7 звернулися до них з проханням позичити гроші, які були необхідні ОСОБА_7 для купівлі акцій ресторану «Весна», на що вони позичили в борг ОСОБА_7 гроші в розмірі 30 000 доларів США та отримали від нього розписку, гроші були повернуті повністю, та частину з зазначеної суми повернула Фаіна Романівна в Ізраїлі.

При цьому, судом також відзначається, що досліджені судом частково матеріали справи № 404/4973/14-ц, в яких містяться письмові пояснення позивача ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_9, гр. ОСОБА_10, не є достатніми доказами ні отримання в позику ОСОБА_7 спільно із ОСОБА_1 коштів, ні їх подальшого повернення ОСОБА_7 спільно із ОСОБА_1, не свідчать про те, що кошти бралися в борг саме в інтересах сім'ї, для придбання акцій, та що використані були саме з цією метою.

Крім того, суд погоджується з позицією представника відповідача про те, що «письмові пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10М.» не є поясненнями свідка в розумінні норм ЦПК України, більш того, зазначені письмові пояснення не є борговими чи іншими документами, що за своїм фактичним та правовим змістом можуть свідчити про обставини, викладені в них, зокрема, про обставини надання коштів в борг та їх повернення.

При цьому, за клопотанням представника відповідача про особисту участь позивачаЗолотарьової Ф.Р. в судовому розгляді, представники позивача заперечували, гр. ОСОБА_9 та гр. ОСОБА_10 для допиту в якості свідків не заявляли.

Крім того, надані представником позивача в якості доказів фотографії, на яких зображені, як зазначив представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7, їх діти, онуки, знайомі, та кожний із фотознімків підписано безпосередньо представником позивача із зазначенням дати знімку та хто на знімку зображений, на переконання суду, самі по собі не можуть бути беззаперечними доказами проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_1 однією сім’єю в період з 1980 по 1999 роки, оскільки не можуть підтвердити факт саме спільного господарства, побуту та бюджету, проведення спільних витрат та придбання майна в інтересах сім’ї, та, на переконання суду, свідчать, перш за все, про наявність родинних відносин, наявність у ОСОБА_7 та Ф.Р. спільних дітей, онуків, їх спілкування між собою, підтримання саме родинних зв’язків та можливість у зв’язку з цим проживання за однією адресою.

Окрім того, наявні в матеріалах справи та витребувані за клопотанням представників позивача з Державного архіву Кіровоградської області документи щодо емісії акцій ЗАТ «Весна» та їх перерозподіл серед акціонерів в період з 1994 року по січень 1999 року жодних відомостей про участь позивача ОСОБА_1 в емісії акцій ЗАТ «Весна» та їх перерозподіл серед акціонерів в період з 1994 року по січень 1999 року не містять.

Більш того, надані представником позивача копії квитанцій до прибуткових касових ордерів №4 від 16.04.1996 року, №6 від 17.04.1996 року, №8 від 22.04.1996 року, №14 та №17 від 07.05.1996 року, №18 від 14.05.1996 року, №19 від 17.05.1996 року, №22 від 20.05.1996 року та №23 від 22.05.1996 року, надані на підтвердження тих обставин, що кошти були внесені в якості оплати за акції, не свідчать про придбання акцій ЗАТ «Весна», так як в самих квитанціях зазначено підставу внесення коштів «за приватизацію будівлі ресторану «Весна», та, крім того, в квитанціях платником зазначено ОСОБА_7 від якого прийнято власні кошти.

Будь-яких інших доказів, що спірне майно – акції в кількості 399 817 шт ОСОБА_8 «Весна» було придбано внаслідок спільної праці позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_7, зокрема, їх спільних, або індивідуальних трудових зусиль, внаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету, позивачем надано не було.

Поряд з цим, судом відзначається, що відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Відповідачем ОСОБА_4 подана також заява про застосування у зазначеній справі строку позовної давності, яка підтримана в судовому засіданні представником відповідача, та яка мотивована тим, що в даній справі позивач посилається на порушення свого права власності в період 1994-98 р.р., коли ОСОБА_7 придбав акції, оформивши їх в приватну власність, разом з тим, до суду про встановлення факту спільного проживання у відповідний період, визнання спільної власності та визнання приватної власності позивач звернулась у 2015 році, тобто більш ніж через 17 років після того, як її право було порушене. Крім того, представником відповідача зазначено, що з пояснень представника позивача в судових засіданнях 21.06.2017р. та 08.02.2018р., позивач не знала, що акції оформлені не на неї, про порушення своїх прав дізналася 21.06.2016р.,коли остаточно прийняте рішення в справі № 404/4973/14-ц, при цьому, представник позивача також зазначив, що позивач дізналася, що 199 тисяч акцій, які мали їй належати, розподілені між спадкоємцями і що для доведення того, що ці акції належать їй, потрібно звертатися до суду, вважала, що ці акції не ввійдуть в спадкову масу. Разом з тим, стаття 261 ЦК України визначає, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права. Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.Також норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

При цьому, за всіма обставинами, придбання майна за спільні кошти двох осіб, що може бути підставою виникнення спільної власності, та оформлення такого майна лише на одну особу, свідчитиме про порушення права іншого співвласника з моменту вчинення відповідного правочину. Саме з такого моменту особа повинна була дізнатися про порушення свого права.Позивач, посилаючись на порушення свого права власності в період 1994-98 р.р., коли ОСОБА_7 придбав акції за спільні кошти та оформив їх в приватну власність, зважаючи, що не перебувала в шлюбі з ОСОБА_7, за всіма обставинами повинна була дізнатися про це порушення з моменту їх оформлення.Доводи представника позивача, що позивач не знала, що акції оформлені не на неї суперечать його ж доводам про те, що позивач брала безпосередню фінансову та фактичну участь в приватизації та придбанні акцій.Звернення позивача до суду після прийнятого рішення в справі № 404/4973/14-ц свідчить не про момент, коли позивач дізналась про порушення свого права, а, виключно, про незгоду позивача з розподіленням спадкового майна після смерті ОСОБА_7 Тобто позивач, за всіма обставинами повинна була знати про порушення свого права з моменту оформлення акцій у власність ОСОБА_7 (1994-98 р.р.) і тому до суду позивач звернулася (2015р.) з пропуском визначеного законом загального трирічного строку.

Представники позивача заперечили щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, зазначивши на обгрунтування заперечень, що позивачем не пропущено строк звернення з позовом до суду, так як про порушення свого права позивач ОСОБА_1 дізналася лише, коли було прийнято остаточне рішення у справі №404/4973/14-ц. Крім того, в позові представник позивача також зазначив, що про порушення свого права ОСОБА_1 дізналася з листа Державного нотаріуса Кіровоградської міської державної нотаріальної контори №889/02-14 від 05.06.2014 року, в якому нотаріус повідомив про те, що ОСОБА_4 звернулася із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, зокрема, на ? частину акцій ОСОБА_8 «Весна», тобто акцій, частина яких є спільною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_1

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до положень ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В свою чергу, як роз’яснив в п.11 Постанови «Про судове рішення в цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №14 Пленум Верховного Суду України, - встановивши, що строк для звернення з заявою пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З огляду на викладене вище, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи та витребуваних судом за клопотанням представників позивача,оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв’язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог позивача ОСОБА_1, в інтересах якої позов подано представником ОСОБА_2 та відмовою у зв’язку з цим в задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, в інтересах якої позов подано представником ОСОБА_6, до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватне акціонерне товариство «Весна» про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу між собою в період з 24 квітня 1980 року до 11 лютого 1999 року, визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_7 399 817 штук акцій приватного акціонерного товариства «Весна» (код ЄДРПОУ 13743004), які обліковуються на рахунку в цінних паперах №300772-UA10340015, відкритому на ім’я ОСОБА_7 в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик», та визнання за ОСОБА_1 право власності на 199 908 штук акцій приватного акціонерного товариства «Весна» (код ЄДРПОУ 13743004), відкритому на ім’я ОСОБА_7 в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик», - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його оголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є апеляційний суд Кіровоградської області, через Ленінський районний суд м.Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_22