Рішення № 72895089, 14.03.2018, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/329/17

Номер провадження 2/383/17/18

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючої судді Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Одінцової Н.Г.,

позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 383/329/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об’єкта незавершеного будівництва спільною сумісною власністю та його поділ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про визнання об’єкта незавершеного будівництва – житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Миколаївська, 16, Каштанова, 111, м. Бобринець Кіровоградської області спільною сумісною власністю подружжя та виділення їй ? частини будинку в натурі.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 27.08.1994 року по 24.11.2016 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають повнолітнього сина ОСОБА_3, 16.09.1998 року, який проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.

Рішенням виконавчого комітету Бобринецької міської ради від 19.09.2003 року №292 присвоєно земельній ділянці, яка знаходиться в м. Бобринець на перехресті вулиць Кірова-Леніна і належить ОСОБА_2 інвентарний номер по вул. Леніна, 16 і по вул. Кірова, 111 в м. Бобринець. Рішенням виконавчого комітету Бобринецької міської ради народних депутатів №364 від 30.10.2003 року дозволено ОСОБА_2 будівництво індивідуального житлового будинку в м. Бобринець, вул. Леніна, 16, Кірова, 111.

В період шлюбу на вказаній земельній ділянці ними як подружжя збудовано житловий будинок площею 158,6 кв.м., будівництво якого близьке до закінчення, але який не добудовується, не приймається до експлуатації і право власності на який не оформлюється з вини відповідача. За своїми функціональними обов’язками будинок не експлуатується. Позивачка вказує, що позбавлена можливості здійснити вказані дії по добудові, введенню будинку в експлуатацію та отриманню правовстановлюючого документу, оскільки забудовником значиться відповідач та він чинить їй перешкоди у цьому. Посилаючись на вищевикладене не може реалізувати своє право власності на спільне майно подружжя – спірний об’єкт незавершеного будівництва, а тому звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Під час розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги та просила визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок незавершеного будівництва №16/111, що знаходиться на перетині вул. Миколаївська та Каштанова в м. Бобринець Кіровоградської області та провести його поділ, виділивши позивачу в натурі ? частину будинку за варіантом №2, яку пропонується надати другому співвласнику, загальною площею 63,25 кв.м., згідно висновку судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної експертизи №10/17 від 30.11.2017 року. Відповідачу виділити в натурі ? частини будинку за варіантом №2, яку пропонується надати першому співвласнику, загальною площею 63,25 кв.м., згідно висновку судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної експертизи №10/17 від 30.11.2017 року. Також просила стягнути з відповідача понесені нею судові витрати у розмірі 6937 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 5000 грн. (а.с.145-146).

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Не заперечила проти ухвалення заочного рішення. Додатково пояснила, що у період шлюбу їй з ОСОБА_2 була надана земельна ділянка для будівництва будинку. Будівництво будинку розпочали побудувавши фундамент, стіни, дах, вікна, двері, але не закінчили у зв’язку з відсутністю коштів.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього до суду не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, та не надійшло інформації про причини неявки, тому його неявка в судове засідання визнана судом без поважних причин, відзиву на позов не подавав.

На підставі ч.1 ст.280 ЦПК України враховуючи думку позивача, суд ухвалює заочне рішення у справі.

Суд, заслухавши позивача, свідків, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено, що з 27.08.1994 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу сторони мають повнолітнього сина ОСОБА_3, 16.09.1998 року.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 24.11.2016 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.8).

Рішенням виконавчого комітету Бобринецької міської ради від 19.09.2003 року №292 «Про присвоєння номера» земельній ділянці, яка знаходиться в м. Бобринець на перехресті вулиць Кірова-Леніна і належить ОСОБА_2 присвоєно інвентарний номер по вулиці Леніна, 16 і по вулиці Кірова, 111 в м. Бобринець (а.с.10).

Рішенням виконавчого комітету Бобринецької міської ради народних депутатів від 30.10.2003 року №364 дозволено ОСОБА_2 будівництво індивідуального житлового будинку в м. Бобринець, вул. Леніна-Кірова №№16-111, по типовому проекту 184-24-86/1, житловою площею 54,06 кв.м., загальною 94,22 кв.м. та господарські будівлі по проекту (а.с.11).

За час шлюбу на вказаній земельній ділянці подружжя збудувало жилий будинок загальною площею 126,5 кв.м., житловою 64,9 кв.м., що підтверджується копією технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок по вул. Миколаївська-Каштанова №16/111, м. Бобринець (а.с.12-18), будівництво якого не закінчено та який не експлуатується за своїм функціональним призначенням.

Згідно архівної довідки №104 від 23.08.2017 року ОКП «Кіровоградське ООБТІ» право власності на нерухоме майно по вул. Миколаївська (Леніна) №16 / Каштанова (Кірова) №111 в м. Бобринець Кіровоградської області за архівними даними Бобринецької дільниці Кіровоградського ООБТІ не зареєстроване і технічна інвентаризація не проводилася (а.с.70).

Позивачка допитана в судовому засіданні у відповідності до ст. 92 ЦПК України, як свідок суду показала, що з 1995 року по 2010 рік мала з відповідачем спільний бюджет, допомагала відповідачу продавати господарські товари працюючи реалізатором на ринку. Кошти витрачали на сім’ю та будівництво будинку, яке тривало з 2004 року по 2010 рік. Фактично з відповідачем не проживає на протязі останніх шести років.

Свідок ОСОБА_4 показала, що є рідною тіткою позивачки. Сторони проживали однією сім’єю з 1994 року. У 2003 році відповідачу було виділено земельну ділянку під забудову по вул. Миколаївська. Будинок будували на протязі 6-7 років. Позивачка кожен день виходила працювати на ринок та отримані від торгівлі кошти вкладали в будівництво будинку.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Стаття 63 СК України вказує що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч.1 ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Вказана норма кореспондується із ч.2 ст.372 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

За позовом дружини, членів сім’ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 7 вересня 2016 року у справі №6-47цс16.

Допитаний в судовому засідання судовий експерт ОСОБА_5 пояснив, що проводив судову оціночно-будівельну, будівельно-технічну експертизу, за результатами проведення якої зробив висновок, що будинок підлягає поділу та вказав два можливі варіанти розподілу будинку. Рекомендував другий варіант розподілу будинку в якому відсутня грошова компенсація. Відсоток готовності будинку становить 78,47%.

Згідно висновку експерта судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної експертизи №10/17 від 30.11.2017 року поділ приміщень житлового будинку незавершеного будівництва за адресою вул. Миколаївська, 16, вул. Каштанова, 111, м. Бобринець Кіровоградської області за літ. «А» на дві окремі ізольовані квартири з окремими виходами назовні та рівнем комфорту згідно часток ? та ? вбачається можливим, як в ідеальних частках, так із відступом від ідеальних часток (а.с.96-119).

Оскільки судом встановлено, що спірний об’єкт незавершеного будівництва збудований сторонами за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, будівництво близьке до закінчення, але який не добудовується, не приймається до експлуатації і право власності на який не оформлюється з вини відповідача, а позивачка позбавлена можливості здійснити вказані дії, оскільки всі дозвільні документи на цей будинок оформлені на ім'я відповідача, що перешкоджає позивачу реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу майна, тому з урахуванням встановлених вище обставин та проаналізованих вказаних вище правових норм, суд вважає, що спірний об’єкт незавершеного будівництва є об’єктом права спільної сумісної власності сторін й позивачка має на нього право в розмірі ? частини вказаного житлового будинку, тому позовні вимоги у вказаній частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи висновок експерта судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної експертизи №10/17 від 30.11.2017 року суд погоджується із запропонованим експертом варіантом №2 розподілу житлового будинку незавершеного будівництва в ідеальних частках, та вважає можливим виділити у порядку поділу майна подружжя ОСОБА_1 в натурі 1/2 частину житлового будинку за адресою: вул. Миколаївська,16, Каштанова, 111, м. Бобринець Кіровоградської області площею 63,25 кв.м. згідно додатку №5 до висновку експерта, а саме: тамбур 2.5 кв.м.; коридор 7.25 кв.м.; передпокій 6,4 кв.м.; загальна кімната 27,5 кв.м.; санвузол 4,7 кв.м., кухня 11.5 кв.м. та виділити ОСОБА_2 в натурі 1/2 частину вказаного житлового будинку площею 63,25 кв.м. згідно додатку №5 до висновку експерта, а саме: тамбур 2.1 кв.м.; коридор 3.3 кв.м.; передпокій 7,29 кв.м.; загальна кімната 25,9 кв.м.; санвузол 7,55 кв.м., кухня 13.9 кв.м., поклавши порівну на сторін витрати, пов’язані з ремонтно-будівельними роботами для облаштуванням ізольованих квартир.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки судові витрати в розмірі 6937,68 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на проведення судової експертизи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 60, 63, 68-70 СК України, ст.ст. 15, 317, 319, 321, 328, 331,368, 372 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об’єкта незавершеного будівництва спільною сумісною власністю та його поділ – задовольнити повністю.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незавершене будівництво житлового будинку за адресою: вул. Миколаївська,16, Каштанова, 111, м. Бобринець Кіровоградської області в рівних долях по 1/2 частині кожному.

У порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_1 в натурі 1/2 частину житлового будинку за адресою: вул. Миколаївська,16, Каштанова, 111, м. Бобринець Кіровоградської області площею 63,25 кв.м. згідно додатку №5 до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної експертизи №10/17 від 30.11.2017 року, а саме:

- тамбур 2.5 кв.м.;

- коридор 7.25 кв.м.;

- передпокій 6,4 кв.м.;

- загальна кімната 27,5 кв.м.;

- санвузол 4,7 кв.м.,

- кухня 11.5 кв.м.

У порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_2 в натурі 1/2 частину житлового будинку за адресою: вул. Миколаївська, 16, Каштанова, 111, м. Бобринець Кіровоградської області площею 63,25 кв.м. згідно додатку №5 до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної експертизи №10/17 від 30.11.2017 року, а саме:

- тамбур 2.1 кв.м.;

- коридор 3.3 кв.м.;

- передпокій 7,29 кв.м.;

- загальна кімната 25,9 кв.м.;

- санвузол 7,55 кв.м.,

- кухня 13.9 кв.м.

Витрати, пов"язані з ремонтно-будівельними роботами для облаштуванням ізольованих квартир покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порівну.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6937,68 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення (окрім відповідача).

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Заочне рішення може бути переглянуте Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Згідно ч.1 ст.289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга або, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін:

позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ЕА 103310, виданий 25.05.2001 року Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області, адреса місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, поштовий індекс 18000;

відповідач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії ЕА 921129, виданий 09.04.2002 року Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області, адреса місця реєстрації вул. Дімітрова, 11А, м. Бобринець Кіровоградської області, поштовий індекс 27200, адреса місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_4, поштовий індекс 18000.

Повне судове рішення складено 22.03.2018 року.

Суддя І.М. Адаменко