Постанова № 72894945, 22.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/4719/15-ц Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Г. М.Провадження № 22-ц/780/71/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 21 22.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого – Коцюрби О.П.,

Суддів - Сержанюка А.С., Журби С.О.,

При секретарі – Топольському В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася до Васильківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_3, в якому, враховуючи уточнені позовні вимоги, просила розірвати договір довічного утримання між нею та відповідачкою, укладений 03 грудня 2014 року, посвідчений державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1839, припинити право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, повернути у її власність вищезазначену квартиру та стягнути з відповідача судові витрати, вказуючи на те, що вона в наслідок нещасного випадку отримала травму – вивих шийки стегна та втратила змогу самостійно пересуватися та належно обслуговувати себе в побуті і потребувала стороннього догляду.

У АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_5, яка у 2014 році запропонувала їй свої послуги по забезпеченню її доглядом, харчуванням, утриманням квартири в належному стані, в рахунок чого, просила відписати її доньці - ОСОБА_3 належну їй квартиру АДРЕСА_1.

На підставі довіреності від 30 жовтня 2014 року, ОСОБА_5, від її імені, 03 грудня 2014 року уклала Договір довічного дарування утримання з ОСОБА_3, яка являється її донькою, згідно якого, ОСОБА_5 від імені відчужувача передає у власність набувачу належну відчужувачу на праві приватної власності квартиру під номером № 20, яка знаходиться в місті Васильків, Київської області, по вулиці Фрунзе, в будинку під номером № 59, взамін чого, набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.

На протязі декількох місяців, ОСОБА_3 за рахунок її пенсії, здійснювала оплату рахунків, купувала продукти харчування та різного роду засоби щоденного побуту, готувала їжу, а з лютого 2015 року відповідач перестала приходити до неї, забезпечувати харчуванням та доглядом, оплачувати рахунки, а тому вона вимушена звернутися до суду з вказаним позовом, який просила задовольнити..

Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2017 року, ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просила, скасувати заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2017 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначила, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, не належно дослідив докази, які знаходяться в матеріалах цивільної справи, невірно встановив фактичні обставини, що призвели до відмови у задоволенні її вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2017 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2017 року скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 грудня 2014 року, між ОСОБА_2, від імені якої по довіреності діяла ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 1-1839, згідно якого, ОСОБА_5 від імені відчужувача передає у власність набувачу належну йому на праві приватної власності квартиру під номером № 20, яка знаходиться в місті Васильків, Київської області, по вулиці Фрунзе в будинку під номером № 59, взамін чого, набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.

Згідно змісту п. 8 договору довічного утримання (догляду): за згодою сторін, обов’язок набувача майна по наданню відчужувачу довічного забезпечення визначається у вигляді - забезпечення його житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі; забезпечення продуктами харчування в кількості, необхідній для щоденного триразового харчування; забезпечення придатним для носіння одягом та взуттям; здійснення догляду та надання необхідної допомоги у побуті; забезпечення необхідними лікувальними засобами; забезпечення щомісяця, не пізніше 30 числа, готівкою у сумі 200 гривень.

У відповідності до п. 14 договору довічного утримання (догляду), цей договір може бути розірвано за згодою сторін, а у випадку не виконання його умов і відмови від добровільного розірвання однією із сторін – у судовому порядку.

Згідно довідки, виданої депутатом Васильківської міської ради VII скликання ОСОБА_6 від 08 листопада 2015 року, з травня 2015 року по теперішній час ОСОБА_3 не виконує належним чином зобов’язання взяті на себе згідно договору довічного утримання від 03 грудня 2014 року, громадянка ОСОБА_2 позбавлена належного догляду з її сторони та має скрутне фінансове становище.

При цьому, в матеріалах цивільної справи відсутні докази, які б могли підтвердити належне виконання ОСОБА_3 умов оскаржуваного договору, а саме: забезпечення ОСОБА_2 продуктами харчування в кількості, необхідній для щоденного триразового калорійного харчування, забезпечення придатним для носіння одягом та взуттям, здійснення догляду та надання необхідної допомоги у побуті, забезпечення необхідними лікувальними засобами, забезпечення щомісяця, не пізніше 30 числа, готівкою у сумі 200 грн., так як з квитанцій про сплату послуг з водопостачання та водовідведення, газопостачання, телекомунікаційних послуг, за користування електроенергєю, комунальних послуг (утримання будинків та прибудинкової території, вивезення та захоронення ТВП) за виробництво, транспортування теплової енергії для опалення та підігріву води, на які посилається ОСОБА_3, як на докази, вбачається, що вони виписані на ім»я ОСОБА_2, та були нею сплачені по її особовому рахунку, що вказує на те, що саме ОСОБА_2, а не ОСОБА_3 проводила сплату вище вказаних наданих послуг.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи ОСОБА_3 про те, що вона забезпечувала ОСОБА_2 необхідними ліками, так як з наданих нею суду чеків на придбання ліків не можливо ідентифікувати, кому були необхідні ліки, які придбала відповідач та в зв»язку з чим і для лікування якого захворювання вони були придбані.

Колегія суддів вважає помилковим висновок Васильківського міськрайонного суду Київської області про те, що ОСОБА_3 чинились перешкоди у виконанні зобов»язань за договором довічного утримання, так як з висновків працівників міліції Васильківського МВ (з обслуговування м. Васильків та Васильківського району) ГУ МВС України в Київській області від 13 травня 2015 року, 17 травня 2015 року, 22 серпня 2015 року наданих по перевірці звернень ОСОБА_3 з приводу зміни замків у квартирі АДРЕСА_3, та не впусканням її до вказаної квартири, погроз сином ОСОБА_2 - ОСОБА_7 та невстановленою особою фізичною розправою, вбачаєтьтся, що в ході проведення перевірки не встановлено факту перешкод в виконанні ОСОБА_3 договору довічного утримання, також не встановлено осіб причетних до даних подій, тому підстав для внесення до реєстру досудових розслідувань немає.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_2 свою пенсію складала для погашення кредитів свого сина – ОСОБА_7 так як ці обставини не відносяться до даного спору і не підтверджуються матеріалами цивільної справи, крім вказаного, ОСОБА_7 не є стороною спірного договору, тому, його борг по кредитному договору не є належним та допустимим доказом, який би підтверджував належне виконання ОСОБА_3 умов договору довічного утримання.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Статтею 755 ЦК України передбачено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

В ч. 1 ст. 756 ЦК України вказано, що у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Виходячи з приписів ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору.

При розгляді вказаного спору, Васильківський міськрайонний суд Київської області на вище викладені обставини, належної уваги не звернув, не дав їм правильної оцінки та ухвалив у справі судове рішення, яке не грунтується на вимогах закону.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_2М підлягає частковому задоволенню, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2017 року скасуванню, з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2017 року скасувати.

Прийняти у справі постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання.

Розірвати договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 01 грудня 2014 року, посвідчений державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріального контори Київської області ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 1-1839.

Припинити право власності ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_4.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_4.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 51 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: