Рішення № 72894610, 16.02.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9109/17

Провадження № 2/369/513/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16.02.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Водала А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики. У якості забезпечення виконання умов договору позики, між ними також був укладений іпотечний договір. За даним договором в іпотеку передано домоволодіння та земельну ділянку по вул. Грушевського, 103а в с.Кременище. У встановлений договором позики строк ОСОБА_2 свої зобов’язання не виконав та не повернув борг, тому ним була направлена вимога про усунення порушення та попередження про подальше звернення стягнення на іпотечне майно. Відповідач вимогу не задовольнив, суму заборгованості не погасив, тому ним було розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки та зареєстрував своє право власності на земельну ділянку. Проте звернути стягнення на домоволодіння шляхом визнання права власності на нього – відмолено, через наявність арешту, накладеного на підставі ухвали Печерського районного суду м.Києва від 27 грудня 2016 року по справі 757/61605/16ц. На даний час цивільна справа розглянута, арешт не знятий, оскільки він не був учасником справи, тому звернутись до суду з заявою про його скасування не має можливості. Наявність даного арешту порушує його права на звернення стягнення на іпотечне майно та задоволення вимог як позикодавця.

Просив суд звільнити майно з-під арешту, а саме домоволодіння площею 250,1 кв.м, житловою площею 136,6 кв.м, розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Кременище, вул. Грушевського, 103а, що накладений ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 27 грудня 2016 року по справі №757/61605/16ц.

В судове засідання ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Представник третьої особи ОСОБА_3 направив суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_1 поданий позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.80 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що 31 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики.

У п.1 договору визначено, що позикодавець передав, а позичальник прийняв гроші в сумі 1 477 750 грн., що на день укладення еквівалентно 57 500 дол. США, та зобов’язувався повернути позику не пізніше 30 червня 2016 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором позики, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 31 грудня 2015 року укладено Іпотечний договір. Предмет іпотеки нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 3222487202:02:002:0354, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування жилого будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Кременище, вул. Грушевського, яка належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЖ №667145; та домоволодіння 2008 року побудови, загальною площею 250,1 кв.м, житловою площею 136,6 кв.м, гараж, огорожа, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Кременище, вул. Грушевського, буд.103а, який належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 10 травня 2011 року виконавчим комітетом Хотівської сільської ради.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Відповідно до ст. 585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадку, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавцем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов’язання або зобов’язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодержателем є кредитор за основним зобов’язанням. Боржником є іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов’язання.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права та обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

З викладеного слідує, що право ОСОБА_1 як іпотекодержателя виникло в момент нотаріального посвідчення договору іпотеки, а саме 31 грудня 2015 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Ст. 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до умов договору позики ОСОБА_2 зобов’язувався повернути кошти у строк до 30 червня 2016 року.

16 березня 2017 року ОСОБА_1 направив вимогу про усунення порушення ОСОБА_2, яка останнім була отримана 18 березня 2017 року, що підтверджено копією вимоги, опису вкладення у рекомендованому листі, чек про відправлення листа, зворотнім повідомленням про отримання листа.

У матеріалах справи відсутні докази щодо погашення боргу відповідачем.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» №5 від 03 червня 2016 року: позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).

У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

У випадку безоплатної передачі майна юридичній особі ця особа також є відповідачем у справі.

У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор.

За ст. 611 ЦК України у раз порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: припинення зобов’язання, зміна умов зобов’язання, сплата неустойки, відшкодування та моральної шкоди.

Відповідно до наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №87503999 від 19 травня 2017 року вбачається, що право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 3222487202:02:002:0354, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування жилого будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Кременище, вул. Грушевського – зареєстровано за ОСОБА_1.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна №94938413 від 18 серпня 2017 року право власності на домоволодіння 2008 року побудови, загальною площею 250,1 кв.м, житловою площею 136,6 кв.м, гараж, огорожа, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Кременище, вул. Грушевського, буд.103а – зареєстровано за ОСОБА_2; наявні обтяження: договір іпотеки від 31 грудня 2015 року (іпотеко держатель ОСОБА_1О.) та арешт майна: ухвала Печерського районного суду м.Києва від 27 грудня 2016 року по справі №757/61605/16ц (арешт в інтересах ОСОБА_3Я.).

Встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 27 грудня 2016 року відкрито провадження по справі №757/61605/16ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 27 грудня 2016 року накладено арешт на домоволодіння 2008 року побудови, загальною площею 250,1 кв.м, житловою площею 136,6 кв.м, гараж, огорожа, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Кременище, вул. Грушевського, буд.103а. та машиномісце №46 у підземній автостоянці по ву Щорса, 32б в м. Києв.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти у розмірі 11 391,78 доларів США, що станом на 22 червня 2017 року за курсом Національного банку України становить 296 455 грн. 15 коп.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про іпотеку» пріоритетом є переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом – у черговості їх державної реєстрації.

Згідно з правилами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як встановлено з матеріалів справи, боржник ОСОБА_2 не виконав належним чином взятих на себе зобов’язань перед ОСОБА_1, у якого як іпотекодержателя виникло переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом звернення стягнення на таке майно.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №35664645 від 14 червня 2017 року відмовлено у державній реєстрації прав власності на домоволодіння 2008 року побудови, загальною площею 250,1 кв.м, житловою площею 136,6 кв.м, гараж, огорожа, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Кременище, вул. Грушевського, буд.103а – через наявність арешту.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість предмета іпотеки є співмірною з сумою заборгованості боржника перед позикодавцем та право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки виникло раніш, ніж накладено арешт, тому наявні всі встановлені підстави для переважного задоволення прав позивача як іпотекодержателя, оскільки його права на переважне задоволення своїх вимог порушені.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на припис закону, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 24, 33 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.16, 373, 375, 396, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Звільнити майно з-під арешту, а саме домоволодіння площею 250,1 кв.м, житловою площею 136,6 кв.м, розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Кременище, вул. Грушевського, 103а, що накладений ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 27 грудня 2016 року по справі №757/61605/16ц.

Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23 лютого 2018 року.

Суддя Н.С.Пінкевич