Постанова № 72892820, 20.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6117/13-ц 22-ц/774/1/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 210/6117/13-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання : Видрик А.А.

сторони справи:

позивач – Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3, на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня 2015 року, яке ухвалено суддею Костенко В.В. у м. Кривому Розі,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі – ПАТ КБ “ПриватБанк”) звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В мотивування заявлених позовних вимог зазначив, що згідно договору № KRHCAU01140001 від 02 лютого 2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 11978 доларів США зі сплатою відсотків за користування коштами, комісії та інших витрат на умовах, встановлених договором, із терміном дії договору до 01 лютого 2013 року. У забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 02 лютого 2006 року між ОСОБА_2 та Банком укладено договір поруки KRHCAU01140001/1. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за кредитним договором станом на 21 червня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 5775,67 доларів США, що еквівалентно 46147,60 грн., яку разом із судовими витратами в сумі 243 грн. 60 коп. позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

У квітні 2014 року відповідач ОСОБА_1, звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати виконаними нею в повному обсязі зобов’язання за кредитним договором KRHCAU01140001 від 02 лютого 2006 року, визнати припиненою дію договору застави рухомого майна KRHCAU01140001 від 02 лютого 2006 року та стягнути з ПАТ КБ “ПриватБанк” на її користь 3855 грн.60 коп. кошти, набуті банком без достатньої правової підстави.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що Банк невірно тлумачить умови кредитного договору в частині сплати 0,13% від суми виданого кредиту, оскільки щомісячна сплата комісії у розмірі 0,13 % стосується дострокового погашення кредиту у відповідності до п.3.11 договору. Крім того, відповідачі не повідомлялися про підвищення відсоткової ставки за договором кредиту.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня 2015 року у задоволені первісного та зустрічного позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ “ПриватБанк” ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні його позовних вимог та ухвалення в цій частині нове рішення про їх задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вважає, що судом залишено поза увагою розрахунок заборгованості за кредитним договором, долучений позивачем до позовної заяви, в якому відображені всі нарахування та сплати з моменту надання кредиту. Докази заборгованості іншого формату та направлення відповідачам повідомлень про зміну відсоткової ставки судом у Банку витребувано не було.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалення в цій частині нового рішення, про задоволення зустрічних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. На його думку, суд не звернув увагу на те, що Банк невірно тлумачить умови кредитного договору в частині сплати 0,13% від суми виданого кредиту, оскільки вважає, що в даному випадку мається на увазі щомісячна сплата комісії у розмірі 0,13 % за дострокове погашення кредиту у відповідності до п.3.11 договору, яким за дострокове погашення кредиту передбачено комісію у розмірі 0,00 %.

Крім того, вважає, що суд в мотивувальній частині рішення, дійшовши висновку про одностороннє підвищення процентної ставки, не відмовив у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з поручителя з тих підстав, що з цього приводу вимоги не заявлялись. Вказує, що судом також не враховано, що відповідач не тільки виконала умови кредитування в повному обсязі, а й надлишкове сплатила кошти в рахунок погашення комісії за кредитним договором у розмірі 0,13% від суми виданого кредиту.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ “ПриватБанк” підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника відповідача – відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 02.02.2006 року між ЗАТ «ПриватБанк» ( правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» ) та ОСОБА_1 укладений кредитний договір KRHCAU01140001 Згідно умов укладеного договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у вигляді не відновлюваної кредитної лінії у розмірі 11978,00 доларів США для придбання автомобіля, а також у розмірі 4779,31 дол.США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбаченеих п.п.2.1.3,2.2.7, на строк до 01.02.2013 р. ( а.с.12-15).

Як видно п.1.1. Договору за користування кредитними коштами передбачено сплату відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання, щомісяця в період сплати у розмірі 0,13% від суми виданого кредиту комісії за дострокове погашення кредиту, відповідно до п.3.11 даного договору. Із періодом сплати щомісячного платежу з 13 по 17 число кожного місяця. ( а.с.12-14,97-99 том.1).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором укладено 02.02.2006 року між ОСОБА_1 та Банком укладено договір застави рухомого майна № KRHCAU01140001. За умовами якого, заставодавець ОСОБА_1 передала заставодержателю ПАТ КБ « ПриватБанк» транспортний засіб Шевролє АВЕО , випуску 2006 року, типу легковий седан В, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер АЕ 9725АО ( а.с.100-102 том 1).

Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором укладено між Банком та ОСОБА_2 договір поруки KRHCAU01140001/1 від 02.02.2006 року, яка поручилась перед кредитором ПАТ КБ « ПриватБанк» за виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором від 02.02.2006р. та зобов’язалась відповідати солідарно у тому ж розмірі, що і боржник.( а.с.113 том 1).

У зв’язку із невиконанням у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором у відповідачів утворилась заборгованість станом на 21 червня 2013 року у розмірі 5775,67 доларів США ( а.с.4-8).

Згідно висновку судово-економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. ОСОБА_5, призначеної ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2016 року, встановлено що:

1)Розмір ануітентного платежу без урахування комісії 0,13% становить – 212,513523 дол.США, з урахуванням комісії становить – 228,083523 дол.США. Тлумачення умов кредитногодоговру, щодо застосування способу нарахування комісії у розмірі 0,13 % від суми виданого кредиту виходить за межі компетенції судового експерта.

2)За результатами судової – економічної експертизи в межах наданих документів , станом на 21 червня 2013 року за даними бухгалтерсього обліку ПАТ «КБ «ПриватБанк» документально підтверджується наявність заборгованості за кредитним договором KRHCAU01140001/1 від 02.02.2006 року у розмірі 5068,83 дол.США, в тому числі по тілу кредиту – 3651,67 дол.США, по відсотках -1417,16 дол.США.

3) За результатами судової – економічної експертизи встановлено, що розмір ануітентного платежу 228,08 дол.США., який встановлений в п.1.1 кредитного договору KRHCAU01140001/1 від 02.02.2006 року відповідає наступним умовам кредитного договору: метод нарахування відсотків «факт/360», щомісчне нарахування комісії в розмірі 0,13% від суми виданого кредиту за методом «30/360». Розрахунок ануїтетних платежів здійснений на дату видачі кредиту без урахування будь-яких наступних платежів, які будуть здійснюватися за рахунок видачі кредитних коштів на сплату страхових платежів.

4) визначити необхідність сплати позичальником комісії в розмірі 0,13% від суми виданого кредиту на щомісячній основі або одноразово при достроковому погашенні кредиту, передбачає тлумачення умов кредитного договору та не відноситься до компетенції експерта-економіста. ( а.с.10-25 том 4).

Відповідач, звертаючись до суду із позовом вважала виконаним зі свого боку кредитне зобов’язання у повному обсязі, не погоджуючись із одностороннім підвищенням відсоткової ставки Банком та застосуванням 0,13% комісії, просила суд визнати договір кредиту та застави припиненими у зв’язку із повним його виконанням.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ « ПриватБанк» суд першої інстанції дійшов висновку, що Банком не доведений обсяг заборгованості за кредитним договором з урахуванням наданих відповідачем платежів по погашенню кредиту у загальному розмірі 11191,85 дол.США.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 не довела факт виконання кредитних зобов’язань у повному обсязі.

Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний з’ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання боржником та поручителем умов укладеного кредитного договору № KRHCAU01140001 від 02 лютого 2006 року. Спір між сторонами виник стосовно нарахування Банком комісії у розмірі 0,13 відсотків від розміру отриманого кредиту та підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами без згоди боржника.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

В п.1.1 кредитного договору KRHCAU01140001 , укладеного між банком та ОСОБА_1, був передбачений обов’язок позичальника сплачувати: відсотки у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості; винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,13 % від суми виданого кредиту та комісію за дострокове погашення кредиту відповідно до п.3.11 даного договору. Періодом сплати вважати період з 13 по 17 число кожного місяця. В свою чергу п.3.11 договору визначено, що при достроковому ( як повному та частковому) погашенні кредиту позичальник додатково сплачує банку за користування кредитом комісію, яка становить 0, 00 % від суми кредиту, що погашається достроково.

Згідно розрахунку реальної відсоткової ставки, абсолютного значення подорожчанням кредиту, наведеного у Додатку 1 судового експерта ОСОБА_6 при проведенні експертизи. Сума щомісячного платежу встановлена сторонами при укладанні договору становить 228,08 дол.США, складається із розміру погашення заборгованості за кредитом 1% - відсотків за користування коштами та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту ( 0,13% від суми виданого кредиту). ( а.с.26 том 4).

Даний висновок судового експерта узгоджується із п.1.1. укладеного кредитного договору, який передбачає що щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти ( щомісячний платіж) у сумі 228,08 дол.США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди та комісії. ( а.с.12 том 1).

Отже, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги представника відповідача в частині відсутності обов’язку відповідача ОСОБА_1Є сплачувати комісію у розмірі 0,13%. Оскільки такий платіж урахований Банком при визначенні щомісячного обов’язкового платежу при укладанні та підписанні кредитного договору. Відповідач погодилась із даною умовою договору та тривалий час здійснювала погашення кредитної заборгованості саме у розмірі щомісячного внеску 228,08 дол.США, який включав сплату щомісячно комісії у розмірі 0,13% від розміру отриманого кредиту.

Також, колегія суддів вважає недоведеними доводи апеляційної скарги про відсутність права позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» на підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Як видно з умов укладеного кредитного договору п.2.3.1 передбачене право Банку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу дол.США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного Договору; зміни облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий ( резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки. ( а.с. 97 том 1).

Проте, як видно з матеріалів справи при уточненні наданого позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості розмір відсоткової ставки при визначенні загальної заборгованості є незмінним 12 % за користування кредитними коштами протягом усього строку дії кредитного договору ( а.с.14-39 том 2).

Отже, у зв’язку із тим, що матеріали справи не знайшли свого документального підтвердження про зміну ПАТ КБ «ПриватБанк» відсоткової ставки за користування кредитними коштами по кредитному договору KRHCAU01140001 від 02 лютого 2006 року та збільшення її з 12% до 14,04%, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачі несуть солідарний обов’язок по погашенню заборгованості за договором, як боржник та поручитель, тому доводи апеляційної скарги представника відповідача в частині припинення дії поруки у зв’язку зі збільшенням обсягу зобов’язання є недоведеними.

З огляду на розрахунок заборгованості наданий ПАТ КБ «ПриватБанк» на запит суду Апеляційної інстанції за сталою відсотковою ставкою 12% за користування кредитними коштами, (передбаченому п.п. 1умов договору 1% – на місяць), станом на 21 червня 2013 року розмір заборгованості за кредитним договором становить 2816,45 дол.США, за відсотками – 627, 55 дол.США.( а.с.38 том 2).

Колегія суддів з огляду на розрахунок заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» за ставкою 12 % річних та висновок судової експертизи від 26 травня 2017 року №15/11.3/14, яким встановлено документальне підтвердження наявності у ОСОБА_1 заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору KRHCAU01140001 від 02 лютого 2006 рокуу розмірі 5068,83 дол.США, в тому числі по тілу кредиту – 3651,67 дол.США, по відсотках -1417,16 дол.США, колегія суддів з урахуванням комплексного дослідження матеріалів справи та наданих розрахунків, з урахуванням перерахованого на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» страхового відшкодування за договором страхування 13 жовтн6я 2011 року у розмірі 1450 дол.США, приходить до висновку, що доведеним матеріалами справи розмір заборгованості за кредитним договором становить 3444 дол.США, який складається із 2816,45 дол.США – заборгованості за кредитом та 627,55 дол.США – заборгованості за відсотками, який підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь Банку, як солідарних боржників.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов’язання, виражене у грошовій одиниці України гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов’язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов’язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, а отже, сума, що підлягає стягненню обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу, тобто виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доцільність стягнення заборгованості за кредитним договором у валюті договору дларах США, визначеному сторонами. Конвертація в національну валюту буде здійснена на день здійснення платежу.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушення вимог матеріального права, тому підлягає скасуванню на підставі положення п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та солідарне стягнення з відповідачів, як боржника та поручителя, заборгованості за кредитним договоромKRHCAU01140001 від 02 лютого 2006 року в розмірі 3444 дол.США, яка складається із 2816,45 дол.США – заборгованості за кредитом та 627,55 дол.США – заборгованості за відсотками.

Стаття 133 ЦПК України встановлює види судових витрат, до яких відносяться витрати зі сплати судового збору та пов’язані із розглядом справи, зокрема із проведенням експертизи ( п.2 ч.3 ст.133).

Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом та апеляційною скаргою позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» сплачено судовий збір у загальному розмірі 968,58 грн. ( а.с.1,205 том 1). Крім того ухвалою суду призначено судову економічну експертизу за проведення якої позивачем сплачена вартість проведених робіт у сумі 15228 грн. ( а.с.9 том 4), які підлягають компенсації відповідачами в рівних частках позивачу ПАТ КБ «ПриватБанк» по 484,25 грн. – судового збору та 7614грн.- витрати за проведення судового – економічної експертизи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383,386 ЦПК України Апеляційний суд Дніпропетровської області,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" – задовольнити. Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня 2015 року в частині відмови Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове їх задоволення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором № KRHCAU01140001 від 02 лютого 2006 року станом на 21 червня 2013року у розмірі 3444 дол.США, яка складається із заборгованості по тілу кредита – 2816,45 дол.США та заборгованості по відсотках - 627,55 дол.США.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції з кожного по 484,25 грн. та витрат за проведення судового – економічної експертизи з кожного по 7614грн.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня 2015 року в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні зустрічних позовних вимог до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, про захист прав споживачів, визнання зобов'язання за кредитним договором виконаним, договору застави припиненим, стягнення грошової суми – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді