Ухвала суду № 72892182, 07.03.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1251/18

Провадження № 2/206/616/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2018 м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Маштака К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення вартості 1/2 частки автомобіля,

ВСТАНОВИВ

06.03.2018 позивач звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення вартості 1/2 частки автомобіля.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подано клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на автомобіль, який належить відповідачу, оскільки останній довідавшись про порушення цивільної справи за позовом про стягнення вартості 1/2 частки автомобіля, негайно продасть автомобіль, що унеможливить виконання рішення суду, оскільки інше майно у відповідача відсутнє.

Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку, що воно підлягає поверненню представнику з таких підстав.

Частинами 1, 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і має відповідати вимогам ст. 151 ЦПК України. Частиною ст. 152 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Детально вивчивши подане клопотання, суд дійшов висновку, що останнє не відповідає приписам передбачених у ст. 151 ЦПК України, а саме: клопотання не містить ціни позову, про забезпечення якого просить заявник, обґрунтування необхідності забезпечення позову саме шляхом накладення арешту, враховуючи наявність інших способів забезпечення позову таких як заборона вчиняти певні дії, заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, чи виконувати щодо нього інші зобов’язання.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не зазначено жодного доказу, що невжиття забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про повернення клопотання заявнику з огляду на його не відповідність вимогам ст. 151 ЦПК України.

Усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, заявник не позбавлений можливості повторно звернутися до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150-151, 260-261, 263, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ

Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя К.С. Маштак