Рішення № 72891334, 12.03.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9574/14-ц

2/212/9/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Ваврушак Н. М., за участю секретаря судового засідання Плотнікової Т. Б., представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_3 та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_3 та Кредит» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_5 про стягнення боргу, просив стягнути на його користь заборгованість у розмірі 129668,11 грн. 26 лютого 2015 року позовні вимоги уточнені просив стягнути 171359,78 гривень, та судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 02.09.2007 року між ВАТ «ОСОБА_3 та Кредит» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» та ОСОБА_4, укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 870-2008. Відповідно до якого ОСОБА_3 надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності Кредитні ресурси шляхом відкриття на картковий рахунок позичальника, на якому враховуються операції, здійснені з використанням Visa Electron № 4476070100242981, відновлювальної кредитної лінії з розміром кредитного ліміту у сумі 12000,00 гривень, зі сплатою процентів. Строк повернення кредитних ресурсів 01.07.2010. В якості забезпечення позову по кредитному договору, між банком та ОСОБА_5 було укладено Договір поруки №870-22-2008 від 02.09.2008. Згідно умов даного договору ОСОБА_5 поручилася перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язань по кредитному договору.

Внаслідок невиконання відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5 договірних зобов’язань, в результаті порушення зобов'язань за Договором-1, договором-2 та договорами поруки, банку завдано шкоди, яка станом на 25.05.2010р. складала 16488,47 грн.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу по справі №2-5225/10 від 10.11.2010р. винесено на підставі виниклої заборгованості станом на 25.05.2010р. Тому вказане рішення суду, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє відповідачів від відповідальності за невиконання ними грошового зобов’язання та не позбавляє Банку права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

Таким чином обов’язок боржника сплачувати проценти, комісії та пені за користування кредитом припиняється лише при повному погашенні заборгованості за кредитним договором, чого ані боржником, ані поручителями зроблено не було. А тому позивач просить стягнути з відповідачів солідарно на його користь за користування кредитом з 25.05.2010р. по 20.02.2015р. заборгованість у розмірі 171359,78 грн., яка складається з: - 46367,35 грн. - сума заборгованості по кредитному договору;- 124992,43 грн. - сума пені на прострочену заборгованість, та судовий збір.

ОСОБА_5, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_3 та Кредит» про захист прав споживачів. В обґрунтування вказали, що просять визнати з 01.07.2010 року неправомірним підвищення ОСОБА_2 акціонерним товариством «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» від імені якого діє Криворізька філія ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» процентної ставки з 22 відсотків на 40 відсотків по кредитному договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 870-2008 від 02.09.2008 р., який укладений між ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» та ОСОБА_4.

Визнати з 04.01.2012 року неправомірним підвищення ОСОБА_2 акціонерним товариством «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» від імені якого діє Криворізька філія ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» процентної ставки з 40 відсотків на 60 відсотків по кредитному договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 870-2008 від 02.09.2008 р., який укладений між ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» та ОСОБА_4.

Під час розгляду даної цивільної справи відповідачі звернулись до суду з заявою про застосування строку позовної давності, оскільки кредитний договір був розірваний саме 01 липня 2010 року, строк позовної давності три роки, мав закінчитися 01 липня 2013 року.

Під час розгляду даної цивільної справи представник позивача звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності до зустрічних позовних вимог, оскільки строк позовної давності три роки для відповідачів мав закінчитися 13 грудня 2014 року.

09 жовтня 2014 року ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Розгляд справи неодноразово відкладався через неявку сторін.

Ухвалою суду від 11 лютого 2016 року, явка представника позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та кредит» визнана обов’язковою.

Ухвалою суду від 24.02.2016 провадження по справі зупинено.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2016 провадження у справі відновлено.

Розгляд справи неодноразово відкладався через неявку сторін.

Ухвалою суду від 06 листопада 2017 року витребувані докази від позивача.

12 грудня 2017 року, 26 січня 2018 року, представник позивача в судове засідання не з’явився, витребувані докази до суду не надійшли, розгляд справи відкладався.

В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, під час ухвалення рішення просила врахувати заперечення проти позову, застосувати строк позовної давності, відмовити в задоволенні позовних вимог, та задовольнити зустрічний позов.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

02.09.2007 року між ВАТ «ОСОБА_3 та Кредит» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» та ОСОБА_4, укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 870-2008. Відповідно до якого ОСОБА_3 надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності Кредитні ресурси шляхом відкриття на картковий рахунок позичальника, на якому враховуються операції, здійснені з використанням Visa Electron № 4476070100242981, відновлювальної кредитної лінії з розміром кредитного ліміту у сумі 12000,00 гривень, зі сплатою процентів. Строк повернення кредитних ресурсів 01.07.2010.

Своїм підписом на Договорі відповідач ОСОБА_5 засвідчив, що ознайомлений з умовами договору та Тарифами Банку, і згоден з їх умовами.

Одночасно з Договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії (Договір-2) з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором Банком було укладено договір поруки № 870-22-2008 від 02.09.2008р (надалі договір поруки) з ОСОБА_5(надалі — поручитель, відповідач-2).

Своїм підписом на договорі поруки Відповідач 2 засвідчив, що ознайомлений з умовами договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №870-2008 від 02.09.2008р. та договору поруки №870-22-2008 від 02.09.2008р., і згоден з їх умовами.

Внаслідок невиконання відповідачами - ОСОБА_4, ОСОБА_5 договірних зобов’язань, в результаті порушення зобов'язань за Договором-1, договором-2 та договорами поруки, банку завдано шкоди, яка станом на 25.05.2010р. складала 16488,47 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу по справі №2-5225/10 від 10.11.2010р-. позовні вимоги Банку були задоволені повністю, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь АТ “Банк “ОСОБА_3 та Кредит” 16488,47 грн з рахунок погашення-заборгованості за кредитним договором №870-2008 від 02.09.2008р., а також витрати по справі 164,89 — державне мито та 120,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Дострокове присудження до виконання основного зобов’язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).

Саме звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв’язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов’язань.

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Тобто саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора (банку), виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів, пені й інших втрат, передбачених договором.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Вказане також відображене у абзацах 1.2 п. 17 Постанови N25 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин».

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу по справі №2-5225/10 від 10.11.2010р. ухвалено на підставі виниклої заборгованості станом на 25.05.2010р. Вказане рішення не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє відповідачів від відповідальності за невиконання ними грошового зобов’язання та не позбавляє позивача права на звернення до суду.

Таким чином, обов’язок боржника сплачувати проценти, комісії та пені за користування кредитом припиняється лише при повному погашенні заборгованості за кредитним договором, чого ані боржником, ані поручителями зроблено не було. А тому відповідачі мають заборгованість за користування кредитом з 25.05.2010р. по 20.02.2015р. у розмірі 171359,78 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, який додається до заяви про уточнення позовних вимог, та складається з: - 46367,35 грн. - сума заборгованості по кредитному договору; - 124992,43 грн. - сума пені на прострочену заборгованість.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістам зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов’язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов’язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов’язань.

Приписами ч. 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно. Відповідно до п. 5.1. Договору поруки порука припиняється із припиненням зобов’язання, що забезпечується нею.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимогами ЦК.

Відповідно до ст. 629 ЦК України передбачено що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, не знаходить підстав для стягнення з відповідачів суми пені на прострочену заборгованість в розмірі 124992,43 грн. , оскільки, суд дійшов висновку про те, що вказана пеня є різновидами неустойки, тобто одним і тим самим видом юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій. Вона не може бути застосована одночасно з сумою заборгованості за кредитному договору, до якого входять грошові зобов'язання за прострочення виконання договору, що передбачено договором, а тому, стягнення пені може привести до застосування подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов’язання, що суперечить вимогам ст. 61 Конституції України.

З вказаного суд приходить до висновку, що вимоги Банку про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_5 суми заборгованості по кредитному договору у розмірі 46367,35 грн. підлягають задоволенню, а тому вимоги зустрічної позовної заяви про визнання з 01.07.2010 року неправомірним підвищення ОСОБА_2 акціонерним товариством «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» від імені якого діє Криворізька філія ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» процентної ставки з 22 відсотків на 40 відсотків по кредитному договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 870-2008 від 02.09.2008 р., який укладений між ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» та ОСОБА_4 та визнання з 04.01.2012 року неправомірним підвищення ОСОБА_2 акціонерним товариством «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» від імені якого діє Криворізька філія ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» процентної ставки з 40 відсотків на 60 відсотків по кредитному договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 870-2008 від 02.09.2008 р., який укладений між ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» та ОСОБА_4 не підлягають задоволенню. До даного висновку суд прийшов з підстав того, що Банком правомірно прийнято рішення про підвищення процентної ставки, та вказане підвищення відбувалося відповідно до вимог Договору по відкриття карткового рахунку.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачами умов кредитного договору щодо належного виконання грошового зобов'язання, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню частково.

Розглядаючи заяви позивача та відповідачів про застосування строків позовної давності до позовних вимог, суд вказує, що сторони звернулися до суду в межах строків визначених законом.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача за первісним позовом, підлягають стягненню судові витрати пов’язані зі сплатою судового збору у сумі 463,67 гривень, в рівних частинах пропорційно до задоволених вимог; судові витрати по розгляду зустрічного позову слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.14, 526, 549, 553, 554, 610, 611, 625, 629, 1054 ЦК України, ст. 141, 259, 263 - 266, 280 - 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_3 та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстровані та проживають за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 (Коротченко) АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_3 та Кредит» на розрахунковий рахунок № 290950609000980 МФО 305835, ОКПО 24609556, заборгованість в розмірі 46367,35 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстровані та проживають за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 (Коротченко) АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_3 та Кредит» на розрахунковий рахунок № 290950609000980 МФО 305835, ОКПО 24609556, судовий збір в розмірі по 231,83 гривень з кожного.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_3 та Кредит» про захист прав споживачів – відмовити в повному обсягу.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 22 березня 2018 року

Суддя: Н. М. Ваврушак