Рішення № 72891087, 22.03.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/492/18

Провадження № 2/211/914/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 березня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гулько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовомта просив усунути йому перешкоди у користуванні власністю, визнавши ОСОБА_2 такою, що втратила право користування належним йому на підставі договору дарування від 19.04.2010 р. житловим приміщенням, а саме квартирою, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, оскільки відповідач є членом сім'ї колишнього власника квартири, не мешкає за вказаною адресою, особистих її речей в квартирі не має, також просив зобов'язати виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради виключити відповідача з реєстрації з вказаної вище квартири.

В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги позову підтримав, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином в порядку, встановленому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відзиву не подала.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява про слухання справи у відсутність представника, заперечень проти заявлених вимог не мають.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з’явилася в судове засідання, не повідомила причини неявки, не подала відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з таких мотивів.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Ст. 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири від 19 квітня 2010 р. є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 9-11 - копії договору, витягу).

Однак у вказаній квартирі за відомостями про реєстрацію місця проживання особи Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради від 14.12.2017 р. зареєстрована відповідач ОСОБА_2 (а.с. 15 – копія довідки), яка за даними акту з місця проживання, складеному 20 грудня 2017 року мешканцями квартир № 108, 112 та 109 по вул. Соборності, 73 в м. Кривому Розі та засвідченого майстром ТОВ «Комбінат благоустрою», з квітня 2009 року фактично не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14 – копія акту).

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Згідно пункту другого частини 34 Постанови, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Оскільки відповідач є членом сім'ї попереднього власника житла, яке належить позивачу на праві приватної власності, для нього відповідач – стороння особа, тому суд вважає, що оскільки її реєстрація чинить власнику перешкоди у користуванні, розпорядженні майном, позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом,обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В частині виключення з реєстрації відповідача за вищевказаною адресою суд вважає необхідним відмовити, оскільки відповідно до абзацу другого ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем не заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, вони покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 317, 319, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України,суд ,-

вирішив:

позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

В задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 22 березня 2018 року

Суддя Д.М.Ніколенко