Постанова № 72890627, 20.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13537/17 Суддя (судді) першої інстанції: Власенкова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 грудня 2017 року (повний текст складено 13 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

23 жовтня 2017 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС України, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 08 серпня 2017 року №0005721405 на загальну суму 673939,50 грн. та №0005731405 на загальну суму 4255,26 грн., видані Офісом великих платників податків ДФС України.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 грудня 2017 року позов ТОВ «Глуско Рітейл» задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 08 серпня 2017 року №0005721405 та №0005731405.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до незаконного та необґрунтованого вирішення спору по суті. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що записи в КОРО №3000088720Р/1 від 28 травня 2015 року вчинено безпідставно, так як облік готівкових коштів у КОРО здійснюється виключно на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК, однак 28 травня 2015 року фіскальні звітні чеки на РРО з фіскальним номером 3000088720 не друкувались, РК не використовувалось, записи про ремонт чи технічне обслуговування РРО відсутні у відповідному розділі КОРО, а отже позивачем були порушені вимоги п.2.6 гл.2 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, що призвело до неоприбуткування у КОРО готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень - 134787,90 грн., крім того, представниками контролюючого органу під час проведення перевірки було висунуто вимогу зняти залишки товарно-матеріальних цінностей (ПММ), яку було виконано працівниками ТОВ «Восток» (ТОВ «Глуско Рітейл») з начальником АЗС ОСОБА_2, яка є посадовою особою даного підприємства, внаслідок чого були зняті та вирахувані залишки паливно-мастильних матеріалів відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, зазначаючи, що Z-звіт за зміну 28 травня 2015 року було роздруковано 29 травня 2015 року о 00:05 год. внаслідок збою в електромережі 28 травня 2015 року, що підтверджується актом технічного висновку від 29 травня 2015 року виданого Центром сервісного обслуговування ТОВ «Промтерміналсервіс», а факт неоприбуткування позивачем коштів відсутній, оскільки вся отримана позивачем готівка проведена через опломбований РРО, переведений у фіскальний режим, роздрукований Z-звіт за спірну дату вклеєний до КОРО, отримані кошти записані в КОРО, готівка інкасована та своєчасно здана до банку для зарахування на рахунок позивача. Штраф за неоприбуткування у касах готівки є адміністративно-господарською санкцією, а тому строк застосування вказаної санкції сплив. Крім того, визначення кількості нафтопродуктів у резервуарах АЗК було проведено із численними порушеннями Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, в період перевірки взагалі не проводилась інвентаризація залишку нафтопродуктів у резервуарах, а залишки пального встановлені за допомогою та з урахуванням змінного звіту АЗС за формою 17-НП на попередню дату, звітів РРО, градуювальних таблиць резервуарів, тобто, залишки встановлені без проведення фактичних вимірювань, які відповідно до вимог р.4 наведеної Інструкції та ДСТУ 7094:2009 мають виконуватись повіреними/атестованими засобами вимірювальної техніки, та не звірили їх з даними про залишки товару відповідно до бухгалтерського обліку товариства. Також позивач зазначає про порушення апелянтом порядку та строків подачі апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і відзиву на неї, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 19 липня 2017 року по 20 липня 2017 року, на підставі ПК України, Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про державне регулювання обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, службовими особами ГУ ДФС у Миколаївській області проведено фактично перевірку господарської одиниці АЗС, що розташована за адресою м.Миколаїв, Одеське шосе, 53/Б суб'єкта господарської діяльності ТОВ «Восток» (ТОВ «Глуско Рітейл») щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензії, виробництва та обігу підакцизних товарів, в ході якої встановлено: ведення з порушенням обліку товарних запасів за місцем його реалізації та зберігання на загальну суму 2127,63 грн., а саме за результатами перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів ПММ встановлено нестачу у розмірі 2127,63 грн.; неоприбуткування суми готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій №3000088720Р/1 від 09 лютого 2015 року - 28 травня 2015 року у розмірі 134787,90 грн. Встановлено, що виторг за 28 травня 2015 року у розмірі 134787,90 грн. згідно фіскального звітного чеку від 29 травня 2015 року №113 фактично внесено до книги 29 травня 2015 року о 00:05 год.; нероздрукування фіскального звітного чеку на РРО 28 травня 2015 року, фактично фіскальний звітний чек на РРО роздруковано 29 травня 2015 року о 00:05 год.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 20 липня 2017 року №0113/14/29/14/24812228, в якому зафіксовано порушення позивачем: п.п.9, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637.

На підставі акту перевірки від 20 липня 2017 року №0113/14/29/14/24812228 Офісом великих платників податків 08 серпня 2017 року винесено податкові повідомлення-рішення форми «С»:

- №0005721405, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності 673939,50 грн. за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми 134787,90 грн. х 5);

- №0005731405, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності 4255,26 грн. за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів 2127,63 грн. х 2).

За наслідками оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням Державної фіскальної служби України від 13 жовтня 2017 року №23103/6/99-99-11-03-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків 08 серпня 2017 року №0005721405, №0005731405, а скаргу - без задоволення.

На підставі рішення загальних зборів ТОВ «Восток» від 25 вересня 2017 року (протокол №25/09/17 від 26 вересня 2017 року) змінено найменування товариства та затверджено наступне найменування ТОВ «Глуско Рітейл».

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що 28 травня 2015 року на належній позивачу АЗС відбувся збій електропостачання, у зв'язку з чим Z-звіт за 28 травня 2015 року роздруковано 29 травня 2015 року о 00:05 год., в той же час своєчасна інкасація та здача до банку отриманої напередодні готівки в сумі 135100,00 грн. підтверджується супровідною відомістю з готівковою виручкою від 29 травня 2017 року №270217 з відповідними відмітками відділу перевезення цінностей та інкасації коштів ПАТ «Укрсоцбанк», а застосування до позивача за вказане порушення штрафних санкцій на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» відбулось після спливу строку, визначеного ст.250 ГК України. Також, відповідачем не надано доказів того, що позивачем здійснювалася реалізація товарів, які не були ним обліковані належним чином, оскільки використані контролюючим органом під час перевірки Х-звіт та змінний звіт за формою 17-НП не є первинними документами, що слугують підставою для облікування товарних запасів підприємств, а також документами, які можуть підтверджувати наявність не облікованого товару за місцем реалізації, оскільки вказані документи відображають виключно здійснені облікові операції.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим постановою правління Національного банку України №637 від 15 грудня 2004 року, Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті; денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням; книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до п.9 ст.3 вказаного Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, відповідно до п.2.6 якого уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Пунктом 7.15 вказаного Положення встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Отже, при оприбуткуванні готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням РРО (використанням РК), оприбуткування проводиться шляхом обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК) та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства.

Пунктом 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року №199, визначено, що Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.

Таким чином, законодавством передбачено своєчасне (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбуткування усієї готівки, що надходить до кас. Z-звіт обов'язково роздруковується за підсумками робочого дня.

Згідно абз.3 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З матеріалів справи вбачається, що Z-звіт за підсумками робочого дня 28 травня 2015 року на суму отриманої готівки 134787,90 грн. було роздруковано позивачем 29 травня 2015 року о 00:05 год., тобто не в день надходження готівкових коштів.

Відповідно до акту перевірки від 20 липня 2017 року №0113/14/29/14/24812228 податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України з огляду на неоприбуткування суми готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій №3000088720Р/1 від 09 лютого 2015 року - 28 травня 2015 року у розмірі 134787,90 грн., виторг за 28 травня 2015 року у розмірі 134787,90 грн. згідно фіскального звітного чеку від 29 травня 2015 року №113 фактично внесено до книги 29 травня 2015 року о 00:05 год.; нероздрукування фіскального звітного чеку на РРО 28 травня 2015 року, фактично фіскальний звітний чек на РРО роздруковано 29 травня 2015 року о 00:05 год.

Разом з тим, згідно акту технічного висновку від 29 травня 2015 року, складеним комісією у складі представників ТОВ «Промтерміналсервіс» та ТОВ «Восток», 28 травня 2015 року на АЗС 14009/0 розташованій на Одеському шосе, 53-Б, стався збій в електромережі, в результаті чого Z-звіт за зміну 28 травня 2015 року по касовому апарату заводський номер IS 80020178, фіскальний номер 3000088720 був роздрукований 29 травня 2015 року о 00:05 год.

Отже, роздрукування фіскального звітного чеку за 28 травня 2015 року відбулось 29 травня 2015 року о 00:05 год. за обставин, що не залежали від позивача, а саме через збій електромережі.

Згідно п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

З наявної в матеріалах справи копії книги обліку розрахункових операцій №3000088720Р/1 вбачається, що позивачем було проведено оприбуткування отриманої готівки за 28 травня 2015 року шляхом її обліку в книзі, зокрема, за 28 травня 2015 року наявний запис про номер Z-звіту 113, суми службового внесення та видачі готівки, суми розрахунків.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 серпня 2013 року №417, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за №1618/24150, затверджено Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до п.6 гл.4 р.ІІ якого Використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема, у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій.

Відповідно до примітки 2 додатку 1 до вказаного Порядку у графі 2 розділу 2 замість номера Z-звіту вказується номер розрахункової книжки, що використовувалась під час відключення електроенергії або в період ремонту РРО, якщо наприкінці робочого дня фіскальний звітний чек не роздруковувався через відсутність електроенергії чи непрацездатність РРО.

Однак в порушення Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, позивач у графі 2 розділу 2 книги обліку розрахункових операцій №3000088720Р/1 не зазначив номер розрахункової книжки, що використовувалась під час відключення електроенергії, а вказав номер Z-звіту за 28 травня 2015 року, який був роздрукований 29 травня 2015 року о 00:05 год.

Колегія суддів приймає до уваги, що отримані позивачем 28 травня 2015 року готівкові кошти проведені через опломбований РРО переведений у фіскальний режим, Z-звіт №113 за 28 травня 2015 року, який роздрукований 29 травня 2015 року о 00:05 год. був вклеєний до КОРО, отримані грошові кошти записані до КОРО.

Крім того, отримана позивачем 28 травня 2015 року готівка була інкасована та своєчасно здана до банку для зарахування на рахунок позивача в сумі 135100,00 грн., що підтверджується супровідною відомістю з готівковою виручкою від 29 травня 2017 року №270217 з відповідними відмітками відділу перевезення цінностей та інкасації коштів ПАТ «Укрсоцбанк».

Штрафні санкції за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є, за своєю суттю, адміністративно-господарськими санкціями в розумінні ст.ст.238, 239 Господарського кодексу України, а тому їх застосування регулюється нормами глави 27 ГК України.

Частиною 1 ст.238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 ГК України передбачено, що однією з адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Отже, метою застосування адміністративно-господарських санкцій є припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідація наслідків такого правопорушення, однак в даному випадку роздрукування Z-звіту №113 за 28 травня 2015 року відбулось 29 травня 2015 року о 00:05 год. не з вини позивача та за обставин, що не залежали від його волі, а саме порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні було припинено шляхом обліку отриманої готівки за 28 травня 2015 року у книзі обліку розрахункових операцій №3000088720Р/1, та жодних наслідків вказане правопорушення не мало.

Апелянт зазначає, що записи в КОРО №3000088720Р/1 від 28 травня 2015 року вчинено безпідставно, так як облік готівкових коштів у КОРО здійснюється виключно на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК, однак 28 травня 2015 року фіскальні звітні чеки на РРО з фіскальним номером 3000088720 не друкувались, РК не використовувалось, записи про ремонт чи технічне обслуговування РРО відсутні у відповідному розділі КОРО.

Так, позивачем було порушено Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, яким передбачено, що у випадку відключення електроенергії (яке мало місце 28 травня 2015 року на АЗС позивача) у графі 2 розділу 2 КОРО замість номера Z-звіту вказується номер розрахункової книжки, однак порушення наведеного Порядку не можна розцінювати як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки із застосуванням штрафу, передбаченого абз.3 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Крім того, оскільки штрафні санкції за порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є адміністративно-господарськими санкціями, їх застосування можливе лише в межах строків встановлених ст.250 ГК України.

Згідно ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

З аналізу наведеної статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених правил здійснення господарської діяльності та встановлені вказаною нормою обмеження не поширюються на штрафні санкції, порядок стягнення яких визначається ПК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів

Колегія суддів зазначає, що оскільки Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» та Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, не є законами, прийнятими законодавчим органом державної влади (Верховною Радою України), контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби, а являються підзаконними нормативними актами, то передбачені ними адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання, як це передбачено ст.250 ГКУ, саме протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, передбачена абз.3 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» адміністративно-господарська санкція за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України може бути застосована протягом 6 місяців з дня виявлення цього правопорушення однак не пізніше 1 року з дня його вчинення.

Податковим органом виявлено порушення позивачем п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України за наслідком проведеної перевірки, яка відбувалась в період з 19 липня 2017 року по 20 липня 2017 року, а саме порушення мало місце 28 травня 2015 року, а тому, з урахуванням вимог ст.250 ГК України, відповідна адміністративно-господарська санкція могла бути застосована до позивача протягом 6 місяців з дня складання акту перевірки від 20 липня 2017 року №0113/14/29/14/24812228, в якому зафіксовано виявлене порушення, однак не пізніше 27 травня 2016 року.

В той же час, штраф за порушення позивачем п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України було накладено на позивача податковим повідомленням-рішенням форми «С» від 08 серпня 2017 року №0005721405, тобто з порушенням визначеного ст.250 ГК України строку застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарської санкції.

Висновок колегії суддів щодо застосування до спірних правовідносин положень ст.250 ГК України відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 14 листопада 2014 року №21-466а14, а також позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 лютого 2018 року у справі №2а/0270/1179/11, яка має бути врахована при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, що узгоджується з положеннями ч.5 ст.242 КАС України.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «С» від 08 серпня 2017 року №0005721405, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у розмірі 673939350 грн., прийнято відповідачем не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, без урахування того, що друк Z-звіту за 28 травня 2015 року відбувся 29 травня 2015 року о 00:05 год. внаслідок збою в електромережі, що є обставиною, яка не залежала від волі позивача, за відсутності наслідків, які призвели до неоприбуткування готівкових коштів, незважаючи на встановлені законодавством строки застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто спірне рішення прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, несвоєчасно, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та наявні підстави для його скасування.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг)

Статтею 20 наведеного Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, підставою для застосування фінансової санкції, передбаченої наведеною статтею, є виключно реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Згідно акту перевірки від 20 липня 2017 року №0113/14/29/14/24812228, посадові особи контролюючого органу під час здійснення перевірки дійшли висновку про ведення позивачем з порушенням обліку товарних запасів за місцем його реалізації та зберігання на загальну суму 2127,63 грн., а саме за результатами перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів ПММ встановлено нестачу у розмірі 2127,63 грн.

Отже, стверджуючи про наявність у позивача нестачі палива, яка не облікована у встановленому порядку, відповідач не надає доказів того, що позивачем здійснювалася реалізація необлікованого палива на суму 2127,63 грн., що могло бути підставою для застосування фінансової санкції, передбаченої ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Разом з тим, відповідно до відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) від 19 липня 2017 року (додаток до акту) за результатами перевірки встановлено нестачу бензину А95 у кількості 83,93 л на загальну суму 2127,63 грн. Вказана відомість складена за формою та урахуванням: змінного звіту АЗС за формою 17-НП (18 липня 2017 року о 23:47 год.) вибуття, денних звітів РРО, градуювальних таблиць на сталеві резервуари із застосуванням похибки 0,65%.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно ч.ч. 1, 3, 5 ст.9 якого підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) здійснюється у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Згідно п.8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за №751/4044, придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за №805/15496 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Відповідно до р.3 наведеної Інструкції облік нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і яка полягає у визначенні об'єму і маси нафти або нафтопродуктів для подальших облікових операцій.

За змістом пп.4.2.1 п.4.2 р.4 цієї Інструкції облік нафти і нафтопродуктів на АЗС ведеться в одиницях об'єму. Для визначення маси та об'єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об'ємно-масовий статичний, об'ємно-масовий динамічний, прямий масовий (статичне зважування та зважування під час руху) і об'ємний методи вимірювань відповідно до вимог ГОСТ 26976.

Підпунктом 4.3.1 п.4.3 р.4 Інструкції визначено, що об'єм та маса нафти і нафтопродуктів визначаються у стаціонарних резервуарах, залізничних цистернах, танках суден, мірах повної місткості та технологічних трубопроводах, градуйованих відповідно до вимог чинних нормативних документів Держспоживстандарту України, та/або за допомогою об'ємних та масових лічильників.

Відповідно до п.п.14.3, 14.4 р.14 Інструкції облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

Відповідно до п.п.10.2.1, 10.2.8, 10.2.10, 10.3.1.3, 10.3.2.1, 10.3.2.2, 10.3.3.2, 10.3.4.2, 10.4.1, 10.4.3 Інструкції, приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

У разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчує її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт.

На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП (додаток 14).

Облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП (додаток 16).

Відпуск дизельного палива за відомостями відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП за марками та видами.

Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Відпуск нафтопродуктів за платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

На АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС N 17-НП.

Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою № 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

Пунктом 16.1 «Облік нафтопродуктів на АЗС» згаданої Інструкції передбачено, що матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою № 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Згідно з п. 16.2 Інструкції бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі № 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що облік руху нафтопродуктів за марками і видами ведуть матеріально відповідальні особи АЗС, відповідно первинні документи знаходяться на зберіганні у таких осіб, а також у бухгалтерських службах підприємства.

Згідно п.13.3 р.13 Інструкції основною метою інвентаризації є, зокрема, виявлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами, а також суми готівки на АЗС.

Пунктом 13.13 р.13 цієї Інструкції передбачено, що під час здійснення інвентаризації нафти та/або нафтопродуктів необхідно: перевірити наявність готівки, талонів, торгових карток і відомостей на АЗС; визначити придатність до застосування ЗВТ та градуювальних таблиць. ЗВТ, що використовуються під час інвентаризації (у тому числі резервуари), мають бути повірені або пройти державну метрологічну атестацію; визначити об'єм і масу нафти та/або нафтопродуктів за марками і видами в резервуарах, технологічних трубопроводах, залізничних цистернах, танках наливного судна в порядку, установленому цією Інструкцією.

Як встановлено судом, при здійсненні перевірки посадовими особами контролюючого органу було здійснено вирахування фактичних залишків нафтопродуктів на АЗС позивача за допомогою використання змінного звіту АЗС за формою 17-НП станом на кінець дня 18 липня 2017 року, денних звітів РРО та градуювальних таблиць резервуарів, однак матеріали справи не містять жодних посилань на те, яким чином визначався об'єм нафтопродуктів без проведення інвентаризації.

Крім того, колегія суддів зазначає, що денний звіт РРО та звіт АЗС за формою 17-НП не є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та в силу положень Інструкції вони не можуть бути використані для визначення об'єму нафтопродуктів та бути підставою для обліку товарних запасів підприємств, або підтверджувати наявність не облікованого товару за місцем реалізації, оскільки вказані документи відображають виключно здійснені облікові операції.

Отже, колегія суддів відхиляє посилання апелянта, що під час здійснення перевірки вирахування залишків паливо-мастильних матеріалів на належній позивачу АЗС відбулось у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Також, колегія суддів звертає увагу, що перевіркою позивача встановлено саме нестачу товарно-матеріальних цінностей, що обліковуються, а не їх надлишок, що фактично унеможливлює реалізацію позивачем палива, яке не обліковано у встановленому порядку. Така нестача могла виникнути внаслідок природного убутку, або з вини матеріально відповідальних осіб тощо, однак відповідні обставини контролюючим органом не перевірялись.

Як зазначалось колегією суддів вище, фінансова санкція, встановлена ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», може бути застосована до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Фактично, штрафна санкція у сумі 4255,26 грн. застосована до позивача податковим повідомленням-рішенням форми «С» від 08 серпня 2017 року №0005731405 за порушення обліку товару на АЗС, що не є підставою для накладення на позивача штрафу, передбаченого ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Водночас, у даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України не доведено, як факту порушення ТОВ «Глуско Рітейл» порядку обліку товарних запасів, так і самого факту реалізації не облікованих товарів, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «С» від 08 серпня 2017 року №0005731405 не відповідає вимогам визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, оскільки винесено відповідачем необґрунтовано, без урахуванням всіх обставин та за відсутності підстав для його прийняття.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податкові повідомлення рішення форми «С» від 08 серпня 2017 року №0005721405 та №0005731405 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, передбачені законодавством України, що регулює спірні правовідносини, спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України і порушують права позивача як суб'єкта господарювання, на захист яких подано даний позов.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо порушення відповідачем порядку подачі апеляційної скарги на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року та пропуску процесуальних строків її подачі, оскільки наведені обставини не стосуються перегляду постанови суду першої інстанції, а також вирішені ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року про відкриття апеляційного провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив судові витрати покласти на відповідача, в тому числі витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-4 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За нормами п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження здійснення витрат пов'язаних з правничою допомогою адвоката позивачем надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 від 04 січня 2017 року, копію договору про надання правової допомоги №35-Д-438 від 22 січня 2018 року укладеного між ТОВ «Глуско Рітейл» (клієнт) та Адвокатом ОСОБА_3 (адвокат), а також копію додатка №1 від 22 січня 2018 року до вказаного договору, згідно п.1 якого відповідно до умов цього додатку клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання з надання правової допомоги з підготовки правових висновків і процесуальних документів, подання їх до суду, представлення інтересів клієнта у Окружному адміністративному суді м.Києва, Київському апеляційному адміністративному суді, Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду у наступних судових спорах, зокрема, справа №826/13537/17, гонорар адвоката за надання правової допомоги у цій справі складає 1000,00 грн.

В той же час, позивачем не подано до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, що виключає можливість відшкодування судових витрат позивача у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відсутність документальних доказів їх понесення позивачем.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22 березня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма