Постанова № 72890560, 22.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1739/17 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року (дата виготовлення повного тексту постанови невідома) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмови у розгляді його документів щодо оформлення посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та зобов'язання розглянути подання управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про встановлення йому відповідного статусу з видачею відповідного посвідчення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у розгляді документів щодо оформлення ОСОБА_2 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та зобов'язано повторно розглянути подання управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про встановлення йому статусу особи постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. В задоволенні іншої частини позовних вимог і відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови місцевого адміністративного суду та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

Свої доводи обґрунтовує тим, що на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (від 28.12.2014 № 76-VІІІ) виключено абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме, виключено зону посиленого радіоекологічного контролю. Закон № 76- VІІІ набрав чинності 01 січня 2015 року. Таким чином, з 01 січня 2015 року позивач не проживає на території забрудненої зони, в зв'язку з чим відсутні правові підстави для віднесення позивача до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та видачі відповідного посвідчення.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

21.11.2016, позивач був визнаний інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою серії АВ №0198621.

Листом №05-49-1012 від 10 травня 2017 року, Департамент соціального захисту населення Київської ОДА відмовив йому у видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, аргументуючи своє рішення внесенням змін до ст. 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме виключенням зі ст.2 та ст.23 поняття "зона радіоактивного забруднення" та пільг.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 11 цього Закону до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент звернення із заявою про надання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, про що свідчить копія посвідчення серії НОМЕР_1 від 09.09.1993.

При цьому відповідачем не надано доказів того, що назване посвідчення вилучалося або визнавалося недійсним або втратило чинність.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Статтею 12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Наявними у справі доказами підтверджується, що позивачеві, який має статус потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, з 21 листопада 2016 року встановлено II групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

Відмовляючи у встановленні позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, відповідач посилався на Закон України від 28.12.2014 № 76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 № 791а-XII та, зокрема, зону посиленого радіоекологічного контролю виключено з числа зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача помилковим і погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що виключення із правового регулювання такої зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зона посиленого радіоекологічного контролю, мало наслідком лише скасування компенсацій та пільг особам, віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 01.01.2015. В той же час, жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не відбулось.

Крім того, виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.

Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що позивач проходив огляд в МСЕК вже після набрання чинності Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VІІІ, з огляду на наступне.

Позивач дійсно проходив огляд в МСЕК 21.11.2016, тобто, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІІ, але для вирішення питання про встановлення позивачу статусу потерпілого 1 категорії не має правового значення факт проходження позивачем огляду у МСЕК після 01.01.2015, оскільки на момент проходження огляду МСЕК позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, який зберігається у нього довічно, якщо не буде змінений на іншу категорію.

Крім того, апеляційна інстанція в якості підстави для відмови у позові не може прийняти посилання на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.11.2016, оскільки існує протилежна позиція цього ж суду, викладена в ухвалі від 14.06.2016 року у справі № К/800/35280/15, де зазначено наступне:

"Враховуючи, що позивачкою надано всі документи, необхідні для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність дій Управління соціального захисту населення … та Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації щодо не прийнятті документів для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1".

Саме така позиція, на думку, апеляційної інстанції є правильною, оскільки статус потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС не можливо втрати в зв'язку з прийняттям нового Закону, яким виключено зону посиленого радіоактивного контролю з переліку території, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів вважає, що встановлення МСЕК факту того, що захворювання, виявлені у позивача, пов'язані з впливом аварії на Чорнобильській АЕС є безумовним підтвердженням статусу постраждалої від наслідків аварії на ЧАЕС та не може ігноруватися в жодному разі.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає законним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у видачі позивачу посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Поряд із цим, надавши правову оцінку всім доводам скаржника, викладеним у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що ним не спростовано правильності висновків суду першої інстанції.

Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги згідно з ч. 2 ст. 308 КАС.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 22 березня 2018 року