Постанова № 72890475, 22.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1911/17 Суддя (судді) першої інстанції: С.О.Кульчицький

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Парінов А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року (місце ухвалення: місто Черкаси, час ухвалення: 17 годин 00 хвилин, дата складання повного тексту: 09 січня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції в Черкаській області про визнання неправомірними дій при наданні відповіді від 26.10.2017 р. та зобов'язання розглянути заяву за його участі.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції помилково ототожнив особистий прийом громадян з письмовим зверненням, внаслідок чого прийшов до необґрунтованого висновку, про необхідність розгляду заяви позивача на особистому прийомі. Крім того, право позивача на участь при розгляді його заяви було реалізоване ним у повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи.

З приводу інших доводів суду першої інстанції апелянт вважає, що мотивувальна частина не містить мотивів з яких судом першої інстанції не було враховано доводів відповідача, зазначених ним у запереченнях.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 14 вересня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою-протестом, зареєстрованою за вх. № Г-959/9-24/4 (а. с. 20 - 21 Т. 1).

Предметом даної заяви були наступні вимоги:

1. розгляд заяви провести за участю позивача;

2. звільнити ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за участь у змові з так званими племінниками позивача та брехню ОСОБА_6;

3. вжити заходів для приведення спадкової справи № 58934848 у статус на дату 16.06.2017 р. так само, як відображено в листі ОСОБА_6;

4. зобов'язати ОСОБА_6 вчинити нотаріальну дію по відношенню до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 за електронною реєстрацією Держгеокадастру, а не за його оригіналом, який вона з її ж слів тримала в руках при отриманні документів від племінників.

Вказана заява була зареєстрована 14.09.2017 р. за вх. № П-959/9-24/4.

В ході розгляду заяви позивач двічі був присутнім на засіданні оперативної наради у начальника відділу з питань нотаріату відповідача, що підтверджується протоколами № 18 від 10.10.2017 р. та № 21 від 17.10.2017 р. (а. с. 26 - 33 Т. 1).

Листом від 26.10.2017 р. № Г-959/9-24/4 «Про результати розгляду звернення» відповідач повідомив позивача про результати розгляду його звернення, в якому з посиланням на норми чинного законодавства роз'яснив про неможливість видачі свідоцтва без подання позивачем правовстановлюючого документа - державного акта на право власності на земельну ділянку та надав інші роз'яснення щодо питань, які були озвучені позивачем безпосередньо на нараді (а. с. 4 - 5 Т.1).

Позивач, вважаючи, що відповідь не містить обґрунтувань щодо викладених у його заяві фактів, звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР (далі - Закон № 393) під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Частиною четвертою статті 3 Закону № 393 передбачено, що скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ст. 5 Закону № 393 звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

У відповідності до ст. 18 Закону № 393 громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

У відповідності до ст. 20 Закону № 393 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Згідно зі ст. 22 Закону № 393 усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

У своєму рішенні суд першої інстанції встановив недоліки у діях відповідача у зв'язку з незабезпеченням скаржнику присутності на особистому прийомі посадової особи відповідача.

Апелянт у апеляційній скарзі таке право позивача заперечує, аргументуючи свої доводи відсутністю бажання у позивача брати участь у особистому прийомі.

В свою чергу, Порядок розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 15.02.2017 р. № 388/5 (далі - Порядок).

У відповідності до ч. 6 Р. VI Порядку прийом здійснюється відповідно до внутрішнього трудового розпорядку роботи Мін'юсту та органу і установи юстиції за попереднім записом у дні та години, визначені графіком особистого прийому громадян, затвердженим їхніми керівниками.

Докази, надані сторонами у справі, не підтверджують звернення позивача до відповідача щодо запису його на особистий прийом посадової особи відповідача.

Відтак, колегія суддів не вбачає порушень у діях чи бездіяльності апелянта з цього питання.

В той же час, як вбачається з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, підставою для задоволення позовних вимог слугувало встановлення судом першої інстанції відсутності у листі відповідача, що є предметом оскарження, чітких та однозначних відповідей, що свідчить про порушення відповідачем принципу правової визначеності та принципу належного урядування.

З даного приводу колегія суддів звертає увагу на наступне.

У відповідності до ст. 19 Закону № 393 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, в тому числі, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

В ході розгляду справи судом першої інстанції відповідач визнав, що в частині вимоги про вжиття заходів для приведення спадкової справи № 58934848 у статус на дату 16.06.2017 р. так само, як відображено в листі ОСОБА_6, відповідач не зміг зрозуміти суті поставленого питання, через що не надав відповіді.

В той же час, колегія суддів не приймає вказаний довід в якості підстави для задоволення апеляційної скарги, оскільки відповідач мав можливість уточнити вказану інформацію під час оперативних нарад у позивача, однак, такою можливістю не скористався, чим порушив принцип всебічної перевірки звернення позивача.

Крім того, зі скарги позивача вбачається, що ОСОБА_6 16.02.2017 р. письмово повідомила позивача та зазначила про відсутність у неї оригіналу документу про право власності на земельну ділянку. Однак, 12.09.2017 р. вказана особа повідомила позивача, що оригінал державного акта було пред'явлено їй племінниками позивача у листопаді 2016 року. Тобто суть скарги в цій частині, на думку суду апеляційної інстанції, викладена позивачем у достатньому обсязі для встановлення відповідачем існування або відсутності вказаних протиріч.

Колегія суддів не надає оцінки вказаним доводам позивача, оскільки встановлення цих фактів не становить предмет доказування у даній справі, проте зауважує, що така оцінка має бути надана відповідачем під час повторного розгляду викладених у заяві від 14.09.2017 р. доводів в цій частині.

Щодо звільнення ОСОБА_4 (згідно листа відповідача: ОСОБА_7.) і ОСОБА_5 відповідач у відповіді на звернення не роз'яснив порядку такого звільнення, встановлення наявності/відсутності в діях зазначених осіб ознак протиправності, не послався на норми чинного законодавства, що регулюють питання підстав та порядку звільнення вказаних осіб.

Доводи відповідача про роз'яснення цих питань позивачу під час оперативних нарад колегією суддів відхиляються, оскільки ці питання в обов'язковому порядку мають бути викладені письмово із зазначенням суті прийнятого рішення згідно вимог ст. 19 Закону № 393.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни в цій частині відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя О. А. ГубськаСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 22.03.2018 р.)