Постанова № 72890469, 22.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 749/1401/17 Суддя (судді) першої інстанції: Чигвінцева М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської О.А.

суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора роти №3 БУПП в м. Чернігові Цибулька Андрія Володимировича на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року (дата виготовлення повного тексту рішення невідома) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, інспектора роти №3 БУПП в м. Чернігові Цибулька Андрія Володимировича про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, інспектора роти №3 БУПП в м. Чернігові Цибулька Андрія Володимировича про скасування постанови серії БР № 181074 від 22.11.2017 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121, ч.1 ст. 122, ст. 36 КУпАП, закриття провадження в справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено.

На вказане судове рішення інспектор роти №3 БУПП в м. Чернігові Цибулько А.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати назване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, при цьому посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Обґрунтовуючи доводи своєї скарги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії БР № 181074 від 22.11.2017 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч.1 ст. 121, ст. 36 КУпАП та накладено штраф в сумі 680 грн.

Відповідно до вказаної постанови, позивач визнаний винним в тому, що 22.11.2017 о 21-00 годині керував транспортним засобом «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_1, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів рейсом Чернігів-Щорс, в якому не працювали передбачені інструкцією замки дверей кузова, аварійні виходи та дверей, здійснив зупинку в місці, де зупинка заборонена, а саме в зоні дії дорожнього знаку 3.34, чим порушив вимоги дорожнього знаку 33,81, 3,34 та п.п.п 31.4.7 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122, ч.1 ст. 121, ст. 36 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт адміністративного правопорушення не доведено відповідачем.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Згідно вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності регламентовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.

Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі ( ч.2 ст. 258 КУпАП).

Згідно ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Остання, наразі, містить вимоги до змісту постанови про правопорушення.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п. 4 розділ 1 Інструкції).

Щодо доведеності вини правопорушника, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно розділу 33 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України) дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» встановлює заборону зупинки і стоянки транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

При цьому, згідно п.3.43 ПДР зона дії знаків 3.1 - 3.15, 3.19 - 3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33 - 3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34 - 3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.

Зона дії знаків може бути зменшена: для знаків 3.34 - 3.37 - табличкою 7.2.2 на початку зони дії, а також установленням у кінці їх зони дії дублюючих знаків 3.34 - 3.37 з табличкою 7.2.3.

У відповідності до Правил дорожнього руху табличка 7.2.2 «Зона дії». позначає: зону дії заборонних знаків 3.34 - 3.37, а також довжину одного або декількох розташованих один за одним зупинкових майданчиків.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно оскаржуваної постанови, позивач 22.11.2017 о 21-00 годині керував транспортним засобом «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку в місці, де зупинка заборонена, а саме в зоні дії дорожнього знаку 3.34, чим допустив порушення вимог п. 8.4 (в) ПДР України, відповідальність за що передбачена частиною першою ст. 122 КУпАП.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

З матеріалів справи, а саме з відеозапису з нагрудної камери відповідача вбачається, що позивач здійснив зупинку у зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

За правилами частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Частиною першою статті 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Як свідчить відеозапис з нагрудної камери відповідача, інспектор роти №3 БУПП в м. Чернігові Цибулько А.В. до початку розгляду справи про адміністративне правопорушення роз'яснив права позивачу та повідомив про можливість скористатись юридичною допомогою.

Вказане свідчить про необґрунтованість висновків суду першої інстанції про позбавлення позивача скористатись своїми правами, передбаченими статтею 268 КУпАП.

Також колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що позивачем було здійснено вимушену зупинку у зв'язку з тим, що автомобіль втрапив в ямку яка була на дорожньому покритті, в зв'язку з чим з крісла, яке він забрав з ремонту та перевозив в багажному відділенні автомобіля, злетіли ремні фіксації.

Як вбачається із відеозапису з нагрудної камери поліцейського, під час з'ясування відповідачем обставин зупинки позивача у зоні дії знаку, водій повідомив, що здійснив зупинку в з в'язку з розпорядженням господаря забрати людей.

Крім того, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що позивачем, під час зупинки в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» не було ввімкнено аварійну світлову сигналізацію або, яка у відповідності до п.9.9а Правил дорожнього руху повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі або встановлено знак аварійної зупинки згідно п. 9.10 Правил дорожнього руху.

Таким чином, вимушена зупинка не була обумовлена, як встановлено вище, тим, що автомобіль втрапив в ямку, яка була на дорожньому покритті, тому підстав вважати таку зупинку позивача як вимушену не має законних підстав.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем не надано доказів своїм твердженням, що видимість знаку « 3.34 «Зупинку заборонено» була обмежена.

При цьому, колегія суддів зауважує, що згідно п.2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Під час перегляду судом апеляційної інстанції відеозапису встановлено, що позивач на місці скоєння правопорушення та під час складення відповідачем постанови про адміністративне правопорушення не заперечував, що його автомобіль стоїть в зоні дії знаку « 3.34 «Зупинку заборонено».

Крім того, згідно діючих Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: не працюють аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію.

Відповідно порушення пункту (г) статті 31.4.7 Правил дорожнього руху України має місце тоді, коли не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла.

Відповідно до пп. 2.3. Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема, перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивач 22.11.2017 о 21-00 годині керував транспортним засобом «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_1, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів рейсом Чернігів-Щорс, технічний стан якого не відповідав вимогам стандартів правил, зокрема не працювали передбачені конструкцією замки дверей кузова не працювали та були заблоковані аварійні виходи.

На підтвердження правомірності прийнятого рішення суб'єктом владних повноважень, судом апеляційної інстанції був оглянутий відеозапис, який фіксував весь процес оформлення адміністративного правопорушення, зроблений з нагрудної відеокамери інспектора патрульної поліції, відповідно до якого інспектор шляхом особистої перевірки встановив, що в мікроавтобусі не працювали передбачені конструкцією замки дверей кузова, аварійні виходи були заблокованими. При цьому, позивач не заперечував даний факт.

Таким чином, з огляду на наявні у матеріалах справи документи, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та відсутність належних доказів, наданих позивачем на спростування цього факту, колегія суддів вважає, що підстави для скасування постанови про адміністративне правопорушення вчинене позивачем, відсутні.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт порушення позивачем вимог дорожнього знаку 3.34 та п.п.п 31.4.7 ПДР України, тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч.1 ст. 121 КУпАП.

Крім того, колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 зробив підпис на постанові у справі про адміністративне правопорушення без будь-яких заперечень. Тобто, фактично погодився із тим, що ним було допущено правопорушення.

При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (стаття 36 КУпАП).

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який у даному випадку відповідачем виконано.

Отже, на переконання колегії суддів, є доведеним факт вчинення позивачем порушення передбаченого ч. 1 ст. 122, ч.1 ст. 121 КУпАП, а тому оспорювана постанова про адміністративне правопорушення серії БР № 181074 від 22.11.2017 прийнята відповідачем правомірно, а отже суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про скасування оскаржуваної постанови.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи

Вищевикладене свідчить про правомірність дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 122, ч.1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. відповідно до винесеної постанови серії БР № 181074 від 22.11.2017.

Оскільки судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, це є підставою для її скасування та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч.4 ст.229, ст.ст. 242, 250, 286, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

П О С ТА Н О В И В:

Апеляційну скаргу інспектора роти №3 БУПП в м. Чернігові Цибулька Андрія Володимировича на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, інспектора роти №3 БУПП в м. Чернігові Цибулька Андрія Володимировича про визнання дій неправомірними та скасування постанови - задовольнити.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч.3 ст. 272 КАС України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 22 березня 2018 року.