Постанова № 72890405, 21.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року справа №433/2091/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білокуракинського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Троїцького районного суду Луганської області (суддя – Певна О.С.) від 11 грудня 2017 року (повне рішення складено 12 грудня 2017 року смт Троїцьке) у справі №433/2091/17 за позовом ОСОБА_2 до Білокуракинського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконними дії щодо відмови в зарахуванні стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, строку роботи слідчим прокуратури Троїцького району Луганської області з 26.08.1983 року по 07.08.1986 року; зобов’язання нарахувати утримання, виходячи із належного стажу роботи у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді починаючи з серпня 2017 року.

Постановою Троїцького районного суду Луганської області від 11 грудня 2017 року позов задоволено, визнано незаконними дії щодо відмови в зарахуванні до стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, строку роботи на посаді слідчого прокуратури Троїцького району з 26.08.1983 року по 07.08.1986 року; зобов’язано провести з 01 серпня 2017 року розрахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання, виходячи зі стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, зарахувавши строк роботи на посаді слідчого прокуратури Троїцького району з 26.08.1983 року по 07.08.1986 року, у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з урахуванням фактично виплаченого.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з’ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було призначено позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виходячи із стажу роботи на посаді судді складає 24 роки 01 місяців 09 днів, оскільки відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» період роботи на посаді слідчого прокуратури не може бути враховано до стажу роботи судді.

Відповідач в апеляційній скарги просив розгляд адміністративної справи проводити без участі представника управління.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що наказом № 33 від 07.04.1993 Управління юстиції в Луганській області позивача обрано народним суддею Троїцького районного народного суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 травня 2017 року №1214/0/15-17 позивача звільнено з посади судді Троїцького районного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом № 10-О від 12.06.2017 р. позивача відраховано зі штату судді Троїцького районного суду Луганської області у зв'язку із звільненням з посади судді за його заявою про відставку.

Згідно розрахунку Троїцького районного суду Луганської області стаж позивача як судді, який має право на довічне грошове утримання, станом на 12.06.2017 р. складає 34 роки 1 місяць 21 день, до якого включено і стаж роботи на посаді слідчого прокуратури Троїцького району з 26.08.1983 по 07.08.1986, який складає 2 року 11 місяців 12 днів.

Відповідач листом № 41/Л-14 від 30.08.2017 повідомив позивача про те, що йому з 27.06.2017р. призначено щомісячне грошове утримання виходячи із загального стажу роботи - 45 років 06 місяці 10 днів, з яких 24 роки 01 місяць 09 днів складає стаж роботи на посаді судді. Стаж роботи на посаді слідчого зараховано до загального стажу роботи. Стаж роботи суддів визначається статтею 137 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ. Для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів стаж роботи на посаді слідчого не передбачено чинним законодавством

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Для визначення стажу роботи на посаді судді (який отримав статус судді до 30.07.2010) для отримання права на відставку та для отримання довічного грошового утримання слід керуватися пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яким визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, статтями 43 Закону України "Про статус суддів" (Закон втратив чинність 30.07.2010; стаття 43 Закону України "Про статус суддів" втратила чинність 01.01.2011) та постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів". При цьому, будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

Відповідно до ст.ст.129, 130 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" при обчисленні стажу роботи на посаді судді для суддів, які призначені чи обрані на посаду до набрання чинності Законом, слід керуватися положеннями частини шостої статті 44 Закону України "Про статус суддів".

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

За приписами частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон № 2453-VI) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі – Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини 1статті 43 Закону № 2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом 2 частини 4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016були визнані неконституційними, зокрема, положення частини 3статті 141 Закону №2453-VI у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі – Закон №213-VIII), які передбачали зменшення розміру щомісячного грошового утримання судді.

При цьому Конституційний Суд України визначив порядок виконання рішення, відповідно до якого частина 3 статті 141 Закону № 2453-VI в редакції Закону №213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина 3 статті 141 Закону № 2453-VI до внесення змін Законом №213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, а саме, «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє верховенство права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Принцип верховенства права як першочерговий закріплений у статтях 7,8 КАС України.

Незалежність суддів закріплена в Конституції України, отже, статус судді, який зберігається і за суддею у відставці, є конституційним.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Отже, враховуючи вищезазначені рішення Конституційного Суду, не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах положення Закону, які призводять до звуження прав судді, а саме, до зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки такі положення, як і положення Закону, поставлені на розгляд Конституційним Судом, визнані неконституційними та такими, що звужують права судді, шляхом зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Вищенаведене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і, таким чином, вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Наведені положення підтверджуються й міжнародними стандартами у сфері судочинства.

Так, згідно пункту 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17.11.2010 Комітету Міністрів Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Виходячи з наведеного, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

З урахуванням викладеного, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те,що до стажу роботи на посаді судді позивача, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати період роботи на посаді слідчого прокуратури Троїцького району з 26.08.1983 по 07.08.1986, який складає 2 року 11 місяців 12 днів. що з врахуванням вищезазначеної норми закону дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Білокуракинського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Троїцького районного суду Луганської області від 11 грудня 2017 року у справі №433/2091/17 - залишити без задоволення.

Постанову Троїцького районного суду Луганської області від 11 грудня 2017 року у справі №433/2091/17 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 21 березня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 21 березня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

ОСОБА_1