Постанова № 72890370, 21.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16959/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

представника позивача: Дремлюга В.В.

представника ДАБІ України: Вернигора М.С.

представника КМДА: Маланчук В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом Державної авіаційної служби України до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Резон», товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Девелопмент», товариства з обмеженою відповідальністю «КДД Інжиніринг», Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Київської міської державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання незаконним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт,

В С Т А Н О В И В :

Державна авіаційна служба України (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Резон», товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Девелопмент», товариства з обмеженою відповідальністю «КДД Інжиніринг», Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Київської міської державної адміністрації про зобов'язання ТОВ «Фірма «Резон», ТОВ «Юніон Девелопмент», ТОВ «КДД Інжиніринг» виконати рішення Державіаслужби № 25, 26, 27 від 18 липня 2017 року; визнання неправомірною бездіяльність Київської міської державної адміністрації в частині погодження об'єкта будівництва за адресою: м. Київ, Солом'янський р-н, пр-т Лобановського, 146 Б з Державіаслужбою та зобов'язання вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва; визнання неправомірними дії Київської міської державної адміністрації, Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо видачі дозвільних документів на початок виконання будівельних та містобудівних умов і обмеження забудови земельної ділянки по об'єкту будівництва за адресою: м. Київ, Солом'янський р-н, пр-т Лобановського, 146 Б; визнання незаконними та скасування дозволу на виконання будівельних робіт та містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією, Київською міською державною адміністрацією по об'єкту будівництва за адресою: м. Київ, Солом'янський р-н, пр-т Лобановського, 146 Б.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю ухвалою від 10 січня 2018 року позов повернув позивачу. Як на підставу повернення позовної заяви суд першої інстанції посилається на те, що позивачем не були усунуті недоліки позовної заяви, визначені ухвалою від 21 грудня 2017 року, та не приведено позовну заяву у відповідність до положень ст. 105, 106 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року).

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року та постановити нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку апелянта, зазначену ухвалу суду прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Від Державної архітектурно-будівельної інспекції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувана ухвала суду є законною, а відтак просили суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 10, 12 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу; заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14 грудня 2017 року позивачем на адресу суду першої інстанції через засіб поштового зв'язку надіслано позовну заяву з додатками.

Таким чином дана позовна заява повинна переглядатися судом на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15 грудня 2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року дану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання зазначеної ухвали.

Підставою для залишення позову без руху слугували встановлені судом недоліки позовної заяви, а саме: не надано доказів сплати судового збору у розмірі 9 600 грн.; доказів сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір»; не уточнено позовні вимоги із конкретизацією та ідентифікацією реквізитів рішень, конкретизації дій та бездіяльності, які оскаржуються позивачем, осіб, які їх прийняли/вчинили, а також не надано доказів фактичного вчинення такої бездіяльності/дій та прийняття таких рішень; не надано копій оскаржуваних рішень; позов не містить обґрунтувань щодо залучення третіх осіб з визначенням їх прав, свобод, інтересів або обов'язків, на які може вплинути рішення по справі; не надано доказів відправлень позивачам та третім особам позовних матеріалів рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення; не надано пояснень щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду або клопотання про поновлення цього строку.

Ухвалу про залишення позовної заяви без руху отримано позивачем 28 грудня 2017 року.

05 січня 2018 року через канцелярію суду першої інстанції позивачем подана заява про усунення недоліків позовної заяви з доданим до неї платіжним дорученням № 1435 від 22 грудня 2017 року, яке підтверджує сплату судового збору за подання позову у розмірі 4 800 грн., та надано підтвердження відправлення позовних матеріалів іншим сторонам по справі.

Проте, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку тим, що позивачем не приведено свої вимоги у відповідність до положень ч. 4 ст. 105 КАС України, в редакції чинній до 15 грудня 2017 року. Як вказав суд першої інстанції, позивачем не надано клопотання про залучення третіх осіб до участі у справі, не зазначено на якій стороні (позивача чи відповідача) слід залучити третіх осіб, не наведено обґрунтування щодо залучення цих осіб, та не вказано, на які права, свободи, інтереси або обов'язки цих осіб може вплинути рішення по даній справі. Також суд першої інстанції в своїй ухвалі звертав увагу на те, що позивачем не надано доказів сплати судового збору у розмірі, який визначений судом в ухвалі про залишення позову без руху.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції від 10 січня 2018 року, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Колегія суддів вважає, що вказані обставини не можуть слугувати підставою для повернення позовної заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 106 КАС України, в редакції чинній на момент подання позову до суду першої інстанції, у позовній заяві зазначається, зокрема, зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою ст. 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

За правилами ч. 3 ст. 71 КАС, в редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Як убачається з позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, позивач зазначає, що Державіаслужба не здійснює державний архітектурно-будівельний контроль, не володіє інформацією щодо дозвільних документів на початок будівництва, містобудівних умов і обмежень, а тому не має можливості надати їх до суду. Формування відповідачів по справі та позовних вимог до них зумовлено відсутністю в Державіаслужбі рішень, дозволів, містобудівних умов і обмежень по об'єкту будівництва за адресою: місто Київ, пр-т В.Лобановського, 146 Б, а також відсутня інформація щодо суб'єктів владних повноважень, якими такі рішення приймалися.

Тому, позивач просив суд першої інстанції зобов'язати відповідачів надати інформацію щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт та містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки по об'єкту будівництва за адресою: місто Київ, пр-т В.Лобановського, 146 Б. Дану вимогу позивач обґрунтовує тим, що порушено вимоги Порядку погодження місця розташування та висоти об'єктів на при аеродромних територіях та об'єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 721 від 30 листопада 2012 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 2147/22459 від 24 грудня 2012 року, тобто, здійснюється неконтрольована забудова при аеродромних територій.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 КАС України, в редакції чинній до 15 грудня 2017 року, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Отже, реалізація судом принципу офіційного з'ясування обставин справи покладає на суд обов'язок вжиття передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, яких, на думку суду, не вистачає.

Що стосується залучення в якості третіх осіб у справі КП МА «Київ» (Жуляни), Міністерства оборони України, державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), регіонального структурного підрозділу «Київцентраеро» (районний диспечерський центр), то позивач вказав їх у своїй позовній заяві у зв'язку з тим, що відповідачі по справі повинні погоджувати з ними умови розташування, будівництва, реконструкції та маркування об'єктів, які можуть створити загрозу безпеці повітряного руху. Таким чином, позивач вважає, що рішення по справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки цих третіх осіб, яких він зазначив у своїй позовній заяві.

Щодо сплати судового збору, то суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням позивача, що судовий збір сплачено в повному обсязі.

В постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 05 лютого 2016 року рекомендованого суддям адміністративних судів враховуючи під час ухвалення рішень у справах відповідних категорій Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 484-VIII від 22 травня 2015 року, передбачено, що перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідок протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру необхідно сплатити 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 600 грн.

Отже, як убачається з позовної заяви, вона має три вимоги немайнового характеру, тобто за подання даного позову до суду першої інстанції підлягає сплата судового збору у розмірі 4 800 грн. (1 600 грн. * 3 вимоги немайнового характеру), що і зроблено позивачем.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що повернення позовної заяви з підстав, зазначених судом першої інстанції, є необґрунтованим.

Що стосується висновків суду першої інстанції про ненадання позивачем пояснень щодо поважності причин пропуску ним строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

У своїй заяві про усунення недоліків позовної заяви, позивач звертав увагу суду першої інстанції на ту обставину, що отримання Державіаслужбою листа Служби безпеки України від 18 січня 2017 року не дає йому право на пред'явлення передбачених законом вимог, а таке право виникає у нього лише після виявлення будівництва на приаеродромній території без належних погоджень. Відсутність погодження об'єкта будівництва між органами місцевого самоврядування та Державіаслужбою було зафіксовано в акті позапланової інспекційної перевірки приаеродромної території аеродрому «Київ» (Жуляни) від 13 липня 2017 року, затвердженого т.в.о. голови Державіаслужби. Таким чином, позивач вважає, що строк звернення до суду з даним позовом слід відраховувати з моменту проведення позапланової інспекційної перевірки, а не від моменту отримання листа Служби безпеки України. Приймаючи ухвалу від 10 січня 2018 року про повернення позовної заяви, суд першої інстанції оцінку даним обставинами справи не надав, а відтак суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 320 КАС України, в редакції чинній на момент звернення апелянта з апеляційною скаргою, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 294, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018року про повернення позовної заяви у справі № 826/16959/17 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року про повернення позовної заяви - скасувати, а справу № 826/16959/17 направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 22.03.2018 року.

Головуючий суддя Є.В. Чаку

Судді В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев