Постанова № 72890318, 22.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6148/17 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Парінов А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача ОСОБА_3, представників відповідача Дебольського М. Ю., Хорольського С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту: 19 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Генеральної прокуратури України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна фіскальна служба України, Головне управління ДФС в Одеській області про скасування наказу від 14 квітня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу № 07-дц від 14.04.2017 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_6 у вигляді догани.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що наслідком службової перевірки є втручання в проведення досудового розслідування та порушення принципів незалежності і самостійності прийняття рішень прокурором та слідчим.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції враховано висновки відповідача про ненадання інформації до слідчих суддів під час подання клопотань про арешт рахунків ТОВ «ЗС Авто Еліт» щодо визнання висновків акту податкової перевірки необґрунтованими, проте, не надано оцінки ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 22.02.2017 р. (справа № 761/18745/17), якою суд, оперуючи відомостями про скасування податкових ППР та безпідставність висновків акту податкової перевірки, наклав арешт на грошові кошти підприємства.

Також апелянт наголосив на недотриманні строків проведення службового розслідування, та побудові цих висновків на припущеннях.

До Київського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, зареєстрований 06.02.2018 р. за вх. № 4800, в якому відповідач зазначає, що з листопада 2016 року по лютий 2017 року позивачем було погоджено та складено 22 клопотання про накладення арештів на грошові кошти юридичної особи, в яких позивач здійснював посилання на акт Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області від 20.07.2015 р. «Про результати документальної планової перевірки ТОВ «ЗС Авто Еліт».

В той же час, оцінка правомірності висновків вказаного акту була надана судами адміністративної юрисдикції під час розгляду справи № 815/7042/15.

Окремо відовідач зауважив, що в ухвалі Оболонського районного суду м. Києва від 20.01.2017 р. (справа № 756/519/17) слідчий суддя зазначив, що слідчим та прокурором під час звернення до суду із клопотанням про накладення арешту не було зазначено про те, що постановою Одеського окружного адміністративного суду акт податкової перевірки № 392/15-21-22-01/36718476, який став підставою для порушення кримінального провадження стосовно службових осіб ТОВ «ЗС Авто Еліт», визнано необґрунтованим, а податкові повідомлення-рішення скасовано. Крім того, на момент накладення арешту не було відомо і про те, що рішеннями Шевченківського районного суду м. Києва від 24.11.2016 р., 01.12.2016 р., 02.12.2016 р. було скасовано арешт з рахунків ТОВ «ЗС Авто-Еліт», як такий, що накладений необґрунтовано. Разом з тим, прокурор у судовому засіданні зазначив, що про вказані обставини йому було відомо на момент звернення із клопотанням про накладення арешту до Оболонського районного суду м. Києва.

Відзиви на апеляційну скаргу третіх осіб до Київського апеляційного адміністративного суду не надходили.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на час виникнення спірних правовідносин позивач працював прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності.

З 2014 року старшим групи прокурорів в рамках процесуального керівництва розслідуванням кримінального провадження № 32013170000000044 є позивач.

За його ініціативою з правоохоронних органів Одеської області в жовтні 2016 року було витребувано провадження № 32015160000000287, закрите постановою від 13.04.2016 р., яку скасовано постановою першого застуника Генерального прокурора України від 01.11.2016 р.

03.11.2016 р. вказане кримінальне провадження об'єднано з провадженням № 32013170000000044.

В ході розслідування постановою Державної фіскальної служби України про визнання речей у якості речових доказів від 08.11.2016 р. визнано у якості речових доказів грошові кошти, які перебувають на рахунках ТОВ «ЗС «Авто Еліт».

15.02.2017 р. до Генеральної прокуратури України надійшло звернення групи народних депутатів України стосовно можливих порушень вимог кримінального процесуального законодавства працівниками Генеральної прокуратури, зокрема ОСОБА_6, під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному проваджені за ч. 3 ст. 212 КК України щодо службових осіб ТОВ « 3С Авто Еліт».

Наказом Генерального прокурора України від 10.03.2017 р. № 74 з метою перевірки зазначеної інформації, призначено службове розслідування, за результатами якого складено висновок, затверджений 14.04.2017 р. Генеральним прокурором України, про наявність у діях ОСОБА_6 дисциплінарного проступку.

Згідно п. 1 резолютивної частини наказу Генерального прокурора України від 14.04.2017 р. № 07-дц за неналежне виконання службових обов'язків, грубе порушення правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури позивачу оголошено догану.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII (далі - Закон № 1697).

Згідно ст. 4 Закону № 1697 організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 43 Закону № 1697 визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Відповідно до п.п. 5 п. 5-1 Перехідних положень Закону № 1697 до набрання чинності положеннями, передбаченими абз. 3 п. 1 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону, дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 р. № 1796-ХІІ.

Згідно статті 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.

Частиною першої статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України визначено, що дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Відповідно до ст. 9 Дисциплінарного статуту дисциплінарними стягненнями є:

1) догана;

2) пониження в класному чині;

3) пониження в посаді;

4) позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»;

5) звільнення;

6) звільнення з позбавленням класного чину.

Так матеріали справи містять висновок службового розслідування щодо працівників Генеральної прокуратури України, у тому числі ОСОБА_6, затверджений Генеральним прокурором України від 14.04.2017 р. (а. с. 39 - 47 Т. 1).

Згідно вказаного висновку ОСОБА_6 за умови, що жодній особі ТОВ «ЗС Авто Еліт» про підозру повідомлено не було, особисто підготував і погодив численні клопотання слідчого ДФС про накладення арешту на грошові кошти юридичної особи до слідчих суддів.

Висновком встановлено, що знаючи, що постановою адмінсуду від 12.02.2016 р. акт податкової перевірки товариства від 20.07.2015 р. визнано неправомірним, відтак, порушення податкового законодавства недоведеним, і як наслідок скасовано оскаржувані ППР, позивач у зазначених клопотаннях в якості одного з доказів ухилення від сплати податків зазначав цей акт.

Позивач в адміністративному позові та апеляційній скарзі вказаного факту не заперечував, проте, зауважував, що акт перевірки не був єдиною підставою для заявлення відповідних клопотань, прикладом чого слугувала, зокрема, ухвала Апеляційного суду міста Києва від 22.02.2017 р. (справа № 761/18745/17), якою суд, оперуючи відомостями про скасування податкових ППР та безпідставність висновків акту податкової перевірки, наклав арешт на грошові кошти підприємства.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що критерії дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури є оціночним.

У відповідності до ст. 171 КПК України до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У своєму рішенні від 10.05.2011 р. Європейський суд з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Так позивач, заявляючи клопотання, вважав недоцільним повідомляти слідчих суддів про необґрунтованість висновків акту податкової перевірки, встановленої судами адміністративної юрисдикції.

Відповідач, в особі комісії з проведення службової перевірки та Генерального прокурора України, вважав надання до судів такої інформації доцільним та обов'язковим.

Досліджуючи доводи відповідача, суд апеляційної інстанції встановив, що незазначення позивачем вказаної інформації дійсно призвело в певних випадках до скасування арешту грошових коштів юридичної особи після того, як судам було повідомлено про ці обставини. Тобто дії позивача мали для юридичної особи негативні наслідки, яких можна було уникнути.

За таких обставин, колегія суддів приймає доводи відповідача щодо правомірності прийняття оскаржуваного наказу в якості обґрунтованих.

При цьому, колегією суддів також враховується, що до позивача було застосовано найм'якший з видів дисциплінарних стягнень.

В свою чергу, доводи апелянта про порушення відповідачем строку проведення службового розслідування спростовуються рапортом голови комісії з проведення службового розслідування - заступника начальника управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції ОСОБА_8 від 30.03.2017 р., на підставі якого Генеральним прокурором України строк службового розслідування продовжено до 10.05.2017 р. (а. с. 76 Т. 2).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Генеральної прокуратури України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна фіскальна служба України, Головне управління ДФС в Одеській області про скасування наказу від 14 квітня 2017 року залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя О. А. ГубськаСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 22.03.2018 р.)