Постанова № 72890255, 21.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Рахманкулова І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року Справа № 750/13737/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 січня 2018 року у справі:

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України

в Чернігівській області

про визнання бездіяльності протиправною

та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не поновлення позивачу виплати пенсії за вислугу років;

- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугою років з 07.10.2009 р. з нарахуванням компенсації втрати частини доходів та із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни, інваліду ІІ групи на визначений ним банківський рахунок.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 січня 2018 року адміністративний позов у частині позовних вимог за період з 07.10.2009 р. по 11.06.2017 р. було залишено без розгляду через порушення строків звернення до суду.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, яка обґрунтована тим, що він не отримував пенсію з 2009 року з вини відповідача, а тому, на його думку, належні йому пенсійні виплати не підлягають обмеженню будь-яким строком давності та підлягають виплаті з нарахуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни, інваліду ІІ групи на визначений ним банківський рахунок.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати.

У судове засідання 21.03.2018 р. сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ст. 310 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.

Судова колегія встановила, що залишаючи позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог за період з 07.10.2009 р. по 11.06.2017 р., суд першої інстанції керувався ст.ст. 122, 123 КАС України та виходив з того, що вказані позовні вимоги заявлені позивачем з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 3 ст. 3 КАС України (у чинній редакції) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України в редакції, яка була чинною на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом у цій справі, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частинами першою та другою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленим цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що перебіг процесуального строку звернення особи до суду з адміністративним позовом починається з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та за загальним правилом становить шість місяців.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що 12.12.2017 р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі, заявляючи позовні вимоги з 07.10.2009 р., тобто з дати прийняття рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009, яким фактично встановлено конституційне право особи на отримання пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень Закону № 1058-ІV (щодо громадян, які виїхали на постійне місце проживання за кордон).

Водночас, наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності щодо захисту свого права. Отже, після опублікування рішення КСУ № 25-рп/2009 та не відновлення виплати пенсії позивачу, він повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 р. по справі № 757/12134/14-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду та з огляду на те, що позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та поновлення виплати його пенсії лише 13.11.2017 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для залишення без розгляду позовних вимог за період з 07.10.2009 р. по 11.06.2017 р.

Доводи апелянта про те, що позивач не отримував пенсію з 2009 року з вини відповідача, а тому, на його думку, належні йому пенсійні виплати не підлягають обмеженню будь-яким строком давності та підлягають виплаті з нарахуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни, інваліду ІІ групи на визначений ним банківський рахунок, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки до вказаних правовідносин слід застосовувати відповідні норми адміністративного процесуального законодавства, а саме ст. 122, КАС України, що регламентує строк звернення до суду аналогічний, встановленому у ст. 99 КАС України в редакції, яка була чинною на момент подання позивачем позову в цій справі (12.12.2017 р.).

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 р. по справі № 757/12134/14-а.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апелянта, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо необхідності залишення без розгляду позовних вимог за період з 07.10.2009 р. по 11.06.2017 р. і судом було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 січня 2018 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 21 березня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: