Постанова № 72890211, 21.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Гарань С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року Справа № 823/800/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у справі:

за позовом ОСОБА_2

до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області,

начальника юридичного відділу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України

у Черкаській області Нечаєнко Тетяни Андріївни

про визнання дій неправомірними

та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області (далі - відповідач-1), начальника юридичного відділу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області Нечаєнко Тетяни Андріївни (далі - відповідач-2) про:

- визнання в преюдиціальному порядку неправомірними дій управління виконавчої дирекції Фонду при підготовці відповіді від 15.05.2017 р. № 384/01-21;

- визнання незаконною відповіді управління виконавчої дирекції Фонду від 15.05.2017 р. № 384/01-21;

- зобов'язання управління виконавчої дирекції Фонду розглянути звернення позивача і на підставі розгляду направити йому законну, повну та об'єктивну відповідь зі спростуванням наклепу та з обов'язковим підтвердженням наявності справи № 25;

- визнання незаконними розповсюджених Нечаєнко Т.А. відомостей про відсутність справи № 25;

- зобов'язання Нечаєнко Т.А. принести письмові вибачення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що суд підмінив предмет та підставу позову, розглянув позовні вимоги не до того відповідача, послався на інше судове рішення, створив фальсифікат, надто вузько трактує право позивача на захист.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

У судове засідання 14.03.2018 р. сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ст. 310 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.05.2017 р. позивач подав до відділення виконавчої дирекції Фонду звернення (повідомленням про злочин), в якому зазначив про час, місце, обставини вчиненого, на його думку, злочину щодо знищення справи № 25, осіб, причетних до нього та просив спростувати звинувачення його у злочинах, врахувати, що завідомо неправдиві повідомлення про вчинення ним злочинів Нечаєнко Т.А. здійснені у присутності трьох сторонніх осіб, та не змушувати його звертатися до суду і поліції.

Зазначене звернення було розглянуто в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області.

Листом від 15.05.2017 р. № 384/01-21 позивачу було надано відповідь на його звернення від 05.05.2017 р., в якій зазначено, що визначення злочину регламентовано Кримінальним кодексом України, облік заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події і контроль за його здійсненням покладено на органи Національної поліції України, що статтею 62 Конституції України закріплено презумпцію невинуватості, що лише суд у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законодавством, може визнати особу винною у вчиненні злочину і призначити їй відповідне покарання за його скоєння шляхом винесення відповідного вироку, який повинен набрати законної сили. Крім того, у вказаному листі-відповіді позивачу також було роз'яснено, що питання стосовно знищення справи № 25 та його права на відшкодування шкоди були предметом судового розгляду і також неодноразово розглядалися Управлінням, про що позивачу було надано відповіді від 04.03.2016 р. № 181/01-21, від 28.10.2016 р. №№ 815/01-21, 817/01-21, зазначено про відсутність підстав для спростування звинувачень викладених у його зверненні і роз'яснено його право на оскарження наданої відповіді в порядку Закону України «Про звернення громадян» або до суду.

Позивач, вважаючи, що вказаний лист-відповідь від 15.05.2017 р. є формальною відпискою, яка не дає чітких та обґрунтованих відповідей на поставлені ним питання та не спростовує адресованих звинувачень, звернувся з даним позовом до суду.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача від 05.05.2017 р. було розглянуто уповноваженою особою Фонду в порядку та строки, визначені законодавством, з наданням чітких, аргументованих та вичерпних відповідей і роз'яснень з поставлених ним питань, а також з того, що постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.04.2016 р. у справі № 711/12517/14-а, яка набрала законної сили, встановлено, що за № 25 зареєстровано оригінал заяви позивача від 12.11.2001 р., який знаходиться у справі № 12052, тобто, що № 25 - це номер заяви, а не справи.

Крім того, судом зазначено, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.03.2016 р. у справі № 711/498/15-а, на яке посилається позивач, як на доказ наявності справи № 25, скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.06.2017 р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, який своєю ухвалою від 10.08.2017 р. позов ОСОБА_2 залишив без розгляду у зв'язку із залишенням позивачем зали судового засідання без поважних причин.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачами не було вчинено дій, які б порушували права та інтереси позивача у спірних правовідносинах, що в сукупності виключає правові підстави для задоволення його позову у цій справі.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 393/96-ВР врегульовано питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно зі ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

У ст. 3 Закону № 393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. При цьому, заявою є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Частиною 1 статті 15 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Отже, законодавством регламентовано чіткий порядок та строки розгляду суб'єктами владних повноважень звернень громадян, що передбачає їх розгляд упродовж одного місяця від дня надходження, а тих, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня отримання, і вирішення шляхом надання об'єктивної відповіді.

Судовою колегією встановлено, що звернення позивача від 05.05.2017 р. було розглянуто уповноваженою особою виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області упродовж десяти днів від дня його надходження з наданням повної та об'єктивної відповіді на поставлені питання з посиланням на відповідне законодавче підґрунтя.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що питання внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до відповідного реєстру, порушення кримінального провадження та кваліфікація протиправних дій належить до компетенції правоохоронних органів, а питання щодо наявності (відсутності) вини особи та притягнення її до відповідальності - до компетенції суду, а не Фонду соціального страхування від та/або його територіальних управлінь.

Крім того, у мотивувальній частині свого звернення до Управління від 05.05.2017 р. позивач ставив питання щодо фальсифікації справи № 12052 та існування справи № 25, яка є справжньою, за його твердженням. Однак, як було правильно встановлено судом першої інстанції, постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.04.2016 р. у справі № 711/12517/14-а, яка набрала законної сили, встановлено, що за № 25 зареєстровано оригінал заяви позивача від 12.11.2001 р., який знаходиться у справі № 12052, тобто, що № 25 - це номер заяви, а не справи.

Тож, зазначені обставини у розумінні ч. 4 ст. 78 КАС України мають преюдиційне значення при вирішенні даного спору.

При цьому, у рішеннях ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року по справі «Брумареску проти Румунії» та від 24 липня 2003 року по справі «Рябих проти Росії» Європейським судом зазначено, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для визнання неправомірними дій Управління при підготовці відповіді від 15.05.2017 р. № 384/01-21, визнання незаконною зазначеної відповіді, зобов'язання Управління розглянути звернення позивача і надати законну, повну та об'єктивну відповідь із спростуванням наклепу та з обов'язковим підтвердженням наявності справи № 25, визнання незаконними розповсюджені Нечаєнко Т.А. відомості про нібито відсутність справи № 25 та зобов'язання Нечаєнко Т.А. принести письмові вибачення, як про таке просив позивач у своєму адміністративному позові.

Доводи апелянта про те, що суд підмінив предмет та підставу позову, розглянув позовні вимоги не до того відповідача, послався на інше судове рішення, створив фальсифікат, надто вузько трактує право позивача на захист, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на вищезазначене.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене та переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 21 березня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: