Постанова № 72890168, 22.02.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 лютого 2018 рокусправа № 804/3336/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Бишевської Н.А.

судді: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 (суддя Конєва Світлана Олександрівна, дата складання повного тексту 25.09.2017 року)

у справі № 804/3336/17

за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Євраз Южкокс"

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації №42/6/99-99-15-03-02-15-ІПК від 03.05.2017р

ВСТАНОВИВ:

26.05.2017 Приватне акціонерне товариство "Євраз Южкокс" звернулося з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просило визнати протиправною і скасувати індивідуальну податкову консультацію №42/6/99-99-15-03-02-15-ІПК від 03.05.2017 «Про відмову від використання режиму звільнення від оподаткування ПДВ».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки індивідуальної податкової консультації від 03.05.2017 № 42/6/99-99-15-03-02-15-ІПК, на думку позивача, суперечать нормам Податкового кодексу України, абзацу 6 пункту 9 розділу III наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (у редакції чинній до 01.03.2017), оскільки позбавляють можливості позивача скористатись правом, наданим частиною 2 пункту 45 підрозділу 2 розділу XX ПК України (в редакції чинній станом на 31.12.2016) та відмовитись від використання пільги у січні 2017 року взагалі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 р. у справі № 804/3336/17 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідь на заяву платника податків, контролюючим органом надано індивідуальну податкову консультацію щодо відмови у використанні режиму звільнення від оподаткування ПДВ. В наданій консультації зазначено, що, у зв'язку зі змінами в податковому законодавстві, відмова від режиму звільнення від оподаткування у січні 2017 року неможлива. Дослідивши обставини по справі, з врахуванням норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що контролюючий орган протиправно відмовив у можливості відмовитись від режиму звільнення від оподаткування ПДВ, оскільки таке право передбачено чинним законодавством, а зміни в законодавстві прийняті непродумано, без врахування можливості платнику податків звернутись своєчасно з відповідною заявою про відмову від особливого режиму оподаткування.

Наведене обумовило прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДФС подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 р. у справі № 804/3336/17.

Скаржник, наводячи зміст спірної індивідуальної податкової консультації, зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам податкового законодавства, що призвело до невірного їх застосування та неправильного вирішення справи по суті.

ПрАТ "Євраз Южкокс" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, про що і зазначено представником позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідач по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, однак процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, представника не направив, що з урахуванням наявних в справі матеріалів, не перешкоджає розгляду скарги.

З урахуванням зазначеного предмету спору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне: за визначенням, наведеним у п.п.14.1.172 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і надалі – у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація - роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій (п.п.14.1.172-1 п.14.1 ст.14 ПК України).

У відповідності до приписів п.52.1 ст.52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

При цьому згідно з абз.1, 2 п.53.2 ст.53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, за наведених вище норм вбачається, що податкова консультація повинна відповідати, зокрема, таким ознакам як допомога платнику податків і можливість практичного застосування.

Так, з матеріалів справи вбачається і не заперечується сторонами, що ПрАТ «Євраз Южкокс», відносячись до суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з постачання на митній території України вугілля та продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, НОМЕР_1, 270400 згідно з УКТЗЕД власного виробництва, які у відповідності до вимог п.45 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України звільняються від оподаткування ПДВ за вказаними операціями, подало 20.01.2017 до контролюючого органу заяву встановленої форми про відмову від використання пільги, встановленої п.45 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України за звітний (податковий) період - січень 2017 р., яка прийнята контролюючим органом, що підтверджується копією відповідної заяви та копіями квитанцій №1, № 2 про її прийняття (а. с.15-17).

Листом № 537 від 27.03.2017 позивач звернувся до ДФС з проханням щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно порядку подання до контролюючого органу заяви про відмову від використання режиму звільнення від оподаткування ПДВ з постачання на митній території України вугілля у січні 2017 р. (а. с.12, 13).

Вказана заява мотивована тим, що з 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VІІІ, яким внесено зміни до п.45 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України та встановлено, що заява про відмову від використання режиму звільнення від оподаткування ПДВ може бути подана платником податку до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків до настання звітного періоду, в якому платник податку не передбачає використання зазначеної пільги, в той час як до внесення зазначених змін відмова від застосування чи зупинення використання пільги могло мати місце з першого числа звітного періоду, в якому платником податків подавалась відповідна заява.

При цьому позивачем зауважено, що у відповідність до зазначених змін не приведений Наказ МФУ від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», згідно з яким заява про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (Додаток 3) подається платниками, які виявили бажання відмовитись/зупинити використання пільг, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України у звітному (податковому) періоді, з першого числа якого платник відмовляється/зупиняє використання зазначеної пільги.

В зв’язку з цим Товариство просило ДФС надати індивідуальну податкову консультацію, відповівши на питання: чи вірно, що заява про відмову від використання режиму звільнення від оподаткування ПДВ, визначеного п.45 підр.2 р.ХХ ПК України, надана платником податків у січні 2017 року, є підставою для відмови від використання останнім такого режиму у січні 2017 року.

ДФС надано індивідуальну податкову консультацію від 03.05.2017 № 42/6/99-99-15-03-02-15-ІПК «Про відмову від використання режиму звільнення від оподаткування ПДВ», в якій зазначило, що починаючи з 01.01.2017 заява про відмову від використання режиму звільнення від оподаткування ПДВ, визначеного п.45 підр.2 р.ХХ ПК України, може бути подана платником податку до контролюючого органу виключно до настання звітного періоду, в якому платник податку не передбачає використання зазначеної пільги, а відтак подана останнім у січні 2017 р. відповідна заява не може бути підставою для відмови у січні 2017 р. від використання таким платником податків від режиму звільнення від оподаткування ПДВ і тому платник податку-постачальник при здійсненні у січні 2017р. операцій з постачання на митній території України вугілля зобов’язаний застосовувати до таких операцій режим звільнення від оподаткування ПДВ, визначений п.45 підр.2 р.ХХ ПК України (а. с.14).

Суд першої інстанції, дослідивши положення податкового законодавства до і після внесення змін, врахувавши приписи п.56.21 ст.56 ПК України та судову практику Європейського Суду з прав людини, дійшов висновку про хибність позиції відповідача щодо відсутності у позивача права на відмову від використання режиму звільнення від оподаткування ПДВ за січень 2017 р. за заявою, поданою Товариством у січні 2017 р.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України встановлений режим тимчасового звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.

При цьому у редакції станом на 31.12.2016 пункт 45 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, зокрема передбачав, що платник податків може відмовитися від використання зазначеної пільги чи зупинити її використання на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання заяви. Заява, у якій зазначається перелік товарних позицій товарів згідно з УКТ ЗЕД і період, на який платник відмовляється чи зупиняє використання пільги, подається до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків. Відмова від використання пільги, зазначеної у цьому пункті, чи зупинення її використання застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду, в якому подано заяву.

Аналогічні приписи мав абзац 6 пункту 9 розділу ІІІ Наказ МФУ від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (у редакції чинній до 01.03.2017), згідно з яким заява про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (Додаток 3) подається платниками, які виявили бажання відмовитись/зупинити використання пільг, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України у звітному (податковому) періоді, з першого числа якого платник відмовляється/зупиняє використання зазначеної пільги.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VІІІ (далі – Закон № 1797-VІІІ), яким положення п.45 підр.2 р.ХХ ПК України щодо подачі платником податків заяви про відмову від використання зазначеної пільги чи зупинення її використання викладено в наступній редакції: «Платник податків може відмовитися від використання зазначеної пільги чи зупинити її використання на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання заяви. Заява, у якій зазначається перелік товарних позицій товарів згідно з УКТ ЗЕД і період, на який платник відмовляється чи зупиняє використання пільги, подається до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків до настання звітного періоду, в якому платник податку не передбачає використання зазначеної пільги. Відмова від використання пільги, зазначеної у цьому пункті, чи зупинення її використання застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду, зазначеного у заяві».

Тобто до 01.01.2017 право платника податку на відмову від використання пільги, передбаченої п.45 підр.2 р.ХХ ПК України, виникало у останнього з першого числа звітного періоду, в якому подано відповідну заяву, а з 01.01.2017 право платника податку на відмову від використання такої пільги виникає з першого числа звітного періоду за умови подання останнім відповідної заяви до настання цього звітного періоду.

При цьому станом на день надання відповідачем спірної індивідуальної податкової консультації до вищевказаного Наказу МФУ від 28.01.2016 № 21 зміни у порядку подачі платником податку заяви про відмову від використання пільги чи зупинення її використання, що відбулись з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VІІІ, внесені не були.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент виникнення спірних відносин законодавцем при внесенні змін у вказані законодавчі норми не враховано умови використання вказаної пільги платниками податків саме у січні 2017 року, оскільки застосування абз.3 п.45 підр.2 р.ХХ ПК України у редакції з 01.01.2017 у грудні 2016 р. було неможливим з огляду на те, що зміни, внесені Законом № 1797-VІІІ, у грудні 2016 р. ще не діяли. Відтак, у платника податків не міг виникнути обов’язок подати заяву про відмову від використання пільги за звітний період – січень 2017 р., до вказаного періоду.

При цьому перехідні положення, які б врегулювали питання дотримання платником податків змін, внесених Законом № 1797-VІІІ, у зазначеному звітному періоді, були відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що набрання чинності 01.01.2017 змін, внесених Законом № 1797-VІІІ, і відсутність, при цьому, визначення законодавцем порядку подачі заяви про відмову від використання пільги за звітний період січня 2017 р., фактично позбавило Товариство можливості застосування вказаної пільги платником податків за вказаний період шляхом подання відповідної заяви у грудні 2016 року. І ці обставини не були враховані ДФС при наданні спірної індивідуальної податкової консультації.

Разом з тим п.56.21 ст.56 ПК України передбачає, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Також у п.п.127, 128 рішення Європейського Суду з прав людини від 14.06.2007 у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України», зауважується, що «закон» має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість в розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії.

При цьому у відповідності до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Тобто, вносячи зміни до податкового законодавства Законом № 1797-VІІІ, законодавець мав передбачити у перехідних положеннях даного Закону право платників податків на подання заяв про відмову від використання режиму звільнення від оподаткування ПДВ саме у січні 2017 р. для того, щоб платник податків міг передбачити наслідки своїх дій з урахуванням набрання чинності вказаними змінами вже з 01.01.2017, чого, як встановлено вище, зроблено не було.

За таких обставин, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що наданням спірної індивідуальної податкової консультації без урахування всіх обставин, які мають значення для надання цієї консультації, відповідач фактично позбавив права позивача на відмову від використання режиму оподаткування ПДВ за звітний період січня 2017 р., передбаченого абз.3 п.45 підр.2 р.ХХ ПК України.

Таким чином, наведене свідчить, що у суду першої інстанції були наявними законні підстави для визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації №42/6/99-99-15-03-02-15-ІПК від 03.05.2017 «Про відмову від використання режиму звільнення від оподаткування ПДВ».

Стаття 316 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення про задоволення позовних вимог ПрАТ "Євраз Южкокс", і доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновку суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.310, 315, 316, 321, 322, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 р. у справі №804/3336/17 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 р. у справі № 804/3336/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено .

Повну постанову складено 22 лютого 2018 року.

Головуючий суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко