Постанова № 72890132, 13.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2018 року справа № 804/5707/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.,

суддів: Уханенка С.А. Дурасової Ю.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 року (суддя Н.В. Турлакова) ухвалену в м. Дніпро у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Бізнес Груп» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ-Бізнес Груп» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2017 року №0006511201 про застосування штрафної санкції у розмірі 19228.52 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0006511201 від 05.05.2017р.

Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що Позивача до органів фіскальної служби з заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу не звертався, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судове засідання сторони не з’явились, тому відповідно до ст. 311 КАС України, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним Управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку ТОВ «ІТ-Бізнес Груп» (код ЄДРПОУ 36811341) з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за серпень 2014 року, червень 2016 року.

За результатом камеральної перевірки, податковий орган дійшов висновку про несвоєчасну сплату ТОВ «ІТ-Бізнес Груп» узгодженої суми податкового зобов’язання у зв’язку з несвоєчасним поданням платіжного доручення до установи банку . Відповідальність платника за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання передбаченого п.126.1 ст.126 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України.

На підставі вказаних висновків, 05.05.2017 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0006511201 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 19228.52 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ-БІЗНЕС ГРУП" звернулось до Державної фіскальної служби України із скаргою за вих. №16062017 від 16.06.2017 року на податкове повідомлення-рішення №0006511201 від 05.05.2017 року.

Рішенням про результати розгляду скарги від 03.08.2017 року за вих. №16976/6/99-99-11-03-01-25 Державна фіскальна служба України залишила спірне податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи протиправним прийняття податкового повідомлення-рішення №0006511201 від 05.05.2017 року, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахування фактичних обставин справи, та принципу пропорційності, зокрема в частині дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення, що призвело до порушення прав позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст..46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) – це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно приписів ст..57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В свою чергу, приписами ст.203.1 ст.203 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що покладений на платників ПДВ податку обов’язок по сплаті податкових зобов’язань, визначених ними в поданих податкових деклараціях має здійснюватись у встановлені ПКУ строки, а саме протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Недотримання вказаного обов’язку має наслідком притягнення платника податків до фінансової відповідальності, передбаченої приписами ст..126 ПКУ, розмір якої визначається в залежності від кількості днів затримки сплати податкового зобов’язання.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для нарахування Позивачу штрафних санкцій за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням було несвоєчасна сплата податкового зобов’язання, визначеного в податковій декларації з ПДВ за липень 2014 року, а саме граничний строк сплати за приписами ПКУ настав 30.08.2014 року, а фактична сплата податкового зобов’язання була здійснена 01.09.2014 року.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, Позивач зазначав, що затримка у сплаті узгодженої суми податкового зобов’язання сталась внаслідок виникнення форс-мажорних обставин, а саме станом на день подання податкової декларації з ПДВ та здійснення оплати узгодженого зобов’язання, підприємством було зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_1, яка відноситься до зони АТО. Наявність вказаних обставин, на переконання Позивача, зумовлює відсутність підстав для застосування до нього фінансової відповідальні та як наслідок прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши обставини справи, дійшов висновку про обґрунтованість висновків Позивача з огляду на наступне.

Указом Президента України від 14.04.2014 року №405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст..1 Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

В свою чергу, Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Кабінетом Міністрів України 02.12.2015 року прийнято розпорядження №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

Так, відповідно до вказаної постанови, до населених пунктів, на території яких здійснювалась антитериростична операція відноситься зокрема місто Донецьк.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ-БІЗНЕС ГРУП" до 25.11.2014 року було зареєстровано за адресою: 83114, АДРЕСА_1, здійснювало господарську діяльність на території м. Донецька, Донецької області та перебувало на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька.

Отже, у встановлені приписами ПКУ строки сплати податкового зобов’язання, визначеного підприємством в податковій декларації за липень 2014 року, він був зареєстрований та здійснював господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, Позивач звертався до Донецької торгово-промислової палати щодо засвідчення факту форс-мажорних обставин та отримав 07.05.2014 року сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №4609, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили), а саме: акти тероризму, військові дії на території міста Донецька, які настали для позивача з 01.07.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території м. Донецьк, Донецької області щодо дотримання норм податкового законодавства, зокрема в частині своєчасної сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Відповідно до ст..10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Отже, з зазначених обставин справи вбачається, що у визначений приписами чинного законодавство період, протягом якого Позивач мав сплатити податкові зобов’язання з ПДВ згідно податкової декларації за липень 2017 року, були наявні форс-мажорні обставини, які зумовлювали зокрема неможливість своєчасного виконання обов’язку по сплаті податків та зборів.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що за приписами ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку, як було встановлено судом, Відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не врахував всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та порушив принцип пропорційності, зокрема в частині дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення, оскільки несвоєчасне виконання Позивачем обов’язку по сплаті податкового зобов’язання було зумовлене обставинами, які не залежали від його волі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог і скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст. 243, , ст.308, ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 19.03.2018 року.

Головуючий суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.В. Дурасова