Постанова № 72890025, 20.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року справа №0503/1383/2012

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В.,Сухарька М.Г., розглянувши розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2017 року (повний текст рішення складено 03 січня 2018 року), яке прийнято у м.Бахмут, у справі № № 0503/1383/2012 (головуючий І інстанції Конопленко О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області треті особи Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, ОСОБА_2 про визнання рішень і розпоряджень незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по-тексту позивач) звернулась до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень) до Званівської сільської ради (далі по-тексту відповідач, апелянт) в якому просила суд: 1) визнати частково неправомірним рішення Званівської сільської ради від 08 жовтня 2009 року № 5/32-212 «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Званівської сільської ради» та визнання незаконним рішення в частині зазначення у структурі апарату на наявність двох спеціалістів без зазначення при цьому конкретних посад, які ці спеціалісти повинні обіймати, а також включення до структури посади начальника ВУС за відсутності для цього підстав у вигляді достатньої кількості військовозобов'язаних на території Званівської сільської ради; 2) визнати неправомірним розпорядження № 46 від 28 жовтня 2009 року «Про заходи у зв'язку з затвердженням нової структури апарату сільської ради»; 3) визнати неправомірним розпорядження сільського голови № 47 від 28 жовтня 2009 року «Про затвердження штатного розпису апарату Званівської сільської ради на 2009 рік»; 4) визнати незаконним розпорядження сільського голови № 48 від 28 жовтня 2009 року «Про заходи чисельності у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників апарату сільської ради»; 5) визнати незаконним розпорядження сільського голови Званівської сільської ради № 35 від 16 грудня 2009 року про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, розпорядження № 02 від 15 січня 2009 року «Про внесення змін до розпорядження сільського голови від 16 грудня 2009 року № 34» про зміну дати звільнення з 29 грудня 2009 року на 15 січня 2010 року; 6) поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді бухгалтера Званівської сільської ради; 4) стягнути зі Званівської сільської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 січня 2010 року по 28 квітня 2016 року в сумі 212320,22 грн.; 5) стягнути моральну шкоду в сумі 4000 грн.; 6) поновити строк для звернення з адміністративним позовом (Т. 2 а.с. 61-73).

05 січня 2017 року доповнено позову заяву вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимішеного прогулу в сумі 269333,48 грн. (в тому числі заробітна плата 195937,27 грн. за період з 10 лютого 2010 року по 31 грудня 2016 року; індексація - 40346,55 за період з 10 лютого 2010 року по 31 грудня 2016 року, матеріальна допомога на оздоровлення 2360,69х7років= 16524,93 грн., матеріальна допомога на соціальні потреби 2360,69х7років= 16524,93 грн.) (Т. 2 а.с. 144-149).

Уточненими позовними заявами від 14 червня 2017 року та від 07 липня 2017 року представник позивача просив збільшити позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, збільшивши її розмір до 140000 грн. (Т. 3 а.с. 10-12, 30-32).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження сільського голови Званівської сільської ради № 46 від 28 жовтня 2009 року «Про заходи у зв'язку з затвердженням нової структури апарату сільської ради» в частині скорочення з 29 грудня 2009 року посади спеціаліста ІІ категорії, бухгалтера, в кількості однієї одиниці.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження сільського голови № 48 від 28 жовтня 2009 року в частині попередження про наступне вивільнення 29 грудня 2009 року згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1

Визнано незаконним та скасовано розпорядження сільського голови Званівської сільської ради № 35 від 16 грудня 2009 року в частині звільнення ОСОБА_1, спеціаліста ІІ категорії, бухгалтера, 29 грудня 2009 року у зв'язку зі скороченням чисельності і штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження сільського голови Званівської сільської ради № 2 від 15 січня 2010 року «Про внесення змін в розпорядження сільського голови від 16 грудня 2009 року № 35».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді бухгалтера Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області з 15 січня 2010 року.

Стягнуто зі Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 січня 2010 року по 26 грудня 2017 року в сумі 214414 (двісті чотирнадцять тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 82 копійки.

Стягнуто зі Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді бухгалтера Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

У задоволені решти позовних вимог було відмовлено.

Судове рішення першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі № 2а-11/11 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_3 до Званівської сільської ради, голови Званівської сільської ради ОСОБА_2 про визнання рішень і розпоряджень неправомірними, їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. При цьому визнано протиправним та скасовано рішення Званівської сільської ради від 08 жовтня 2009 року № 5/32-212 в частині затвердження структури та загальної чисельності апарату Званівської сільської ради в кількості 5,5 штатних одиниць з 15 грудня 2009 року з вказівкою спеціалісти 2 штатні одиниці. Також визнано протиправним та скасовано розпорядження сільського голови № 47 від 28 жовтня 2009 року «Про затвердження штатного розпису апарату Званівської сільської ради на 2009 рік». Постанова суду набула законної чинності 07 вересня 2016 року (Т. 3 а.с. 132-135, 136-140).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено внаслідок скорочення штату з дотриманням норм законодавства України. Крім того, поновлюючи на роботі суд першої інстанції не взяв до уваги той факт що позивач на час досягнення 55 років підлягала звільненню у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на посаді державного службовця. Також, при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції не врахував отриману державну допомогу по безробіттю в Артемівському міському центрі зайнятості та отриману нею вихідну допомогу. Просили частково скасувати рішення суду першої інстанції в частині зміни формулювання звільнення та зміни розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що у суді першої інстанції факт звільнення позивачки з підстав досягнення граничного віку перебування на державній службі не був предметом спору. Крім того, відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування міг бути продовжений на строк не більше 5 років. Також було зазначено, що суд першої інстанції правильно розрахував розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

Як встановлено судом першої так і апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 13 серпня 1980 року була прийнята на посаду рахівника-касира до Званівської сільської ради, 12 березня 1985 року переведена бухгалтером до централізованої бухгалтерії Званівської сільської ради, а з 14 квітня 2003 року була призначена на посаду спеціаліста 2-ї категорії , бухгалтером Званівської сільської ради, що також підтверджено записами в трудовій книжці (Т. 1 а.с. 11-17).

Рішенням Званівської сільської ради від 08 жовтня 2009 року № 5/32-212 затверджено структуру та загальну чисельність апарату Званівської сільської ради в кількості 5,5 штатних одиниць з 15 грудня 2009 року. Згідно з Додатком 1 до рішення № 5/32-212 структура та загальна чисельність визначена у складі: 1. Сільський голова - 1 одиниця; 2. Секретар сільської ради -1 одиниця; Спеціалісти - 2 одиниці; 4. Начальник військово-облікового столу - 1 одиниця; 5. Прибиральник службових приміщень - 0,5 одиниці, а всього: 5,5 штатних одиниць. (Т. 1 а.с. 18, 19).

На виконання Рішення Званівської сільської ради від 08 жовтня 2009 року № 5/32-212 сільським головою Званівської сільської ради були видані відповідні розпорядження.

Так, розпорядженням № 46 від 28 жовтня 2009 року «Про заходи у зв'язку з затвердженням нової структури апарату сільської ради» сільський голова, в зв'язку з затвердженням нової структури і загальної чисельності апарату сільради розпорядився скоротити з 29 грудня 2009 року посаду головного бухгалтера - 1 одиниця та посаду спеціаліста II категорії, бухгалтера -1 одиниця. (Т. 1 а.с. 22).

Розпорядженням № 47 від 28 жовтня 2009 року (з додатком) «Про затвердження штатного розпису апарату Званівської сільської ради на 2009 рік» затверджено штатний розпис, який набуває чинності з 29 грудня 2009 року. Згідно з новим штатним розписом визначено: 1. Сільський голова - 1 одиниця; 2. Секретар - 1 одиниця; 3. Спец. II кат.-бухгалтер - 1 одиниця; 4. Спец. II кат.-землевпорядник - 1 одиниця; 5. Завідувач ВОБ - 1 одиниця; 6. Тех. робітник - 0,5 одиниці. Всього: 5,5 штатних одиниць (Т. 1 а.с. 20, 20 зворот).

Розпорядженням № 48 від 28 жовтня 2009 року «Про заходи у зв'язку зі скороченням чисельності і штату працівників апарату сільської ради» у відповідності до вимог ст.ст. 42, 49- 2 Кодексу законів про працю України були попереджені про наступне вивільнення 29 грудня 2009 року у зв'язку зі скороченням чисельності і штату працівників апарату сільської ради, головний бухгалтер ОСОБА_3 і бухгалтер ОСОБА_1 З даним розпорядженням позивач ОСОБА_1 ознайомлена, про що свідчить її підпис на ньому (Т. 1 а.с. 23).

Розпорядженням № 35 від 16 грудня 2009 року позивач ОСОБА_1 була звільнена з посади бухгалтера з 29 грудня 2009 року у зв'язку із скороченням чисельності і штату працівників, згідно пункту 1 ст. 40 КЗпП України.(Т. 1 а.с. 10).

Розпорядженням № 02 від 15 січня 2010 року «Про внесення змін в розпорядження сільського голови від 16 грудня 2009 року № 35» у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному, змінено дату її звільнення з 29 грудня 2009 року на 15 січня 2010 року (Т. 1 а.с. 47).

Суд звертає увагу, що апелянт не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування:

розпорядження сільського голови Званівської сільської ради № 46 від 28 жовтня 2009 року «Про заходи у зв'язку з затвердженням нової структури апарату сільської ради» в частині скорочення з 29 грудня 2009 року посади спеціаліста ІІ категорії, бухгалтера, в кількості однієї одиниці;

розпорядження сільського голови № 48 від 28 жовтня 2009 року в частині попередження про наступне вивільнення 29 грудня 2009 року згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1;

розпорядження сільського голови Званівської сільської ради № 35 від 16 грудня 2009 року в частині звільнення ОСОБА_1, спеціаліста ІІ категорії, бухгалтера, 29 грудня 2009 року у зв'язку зі скороченням чисельності і штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

розпорядження сільського голови Званівської сільської ради № 2 від 15 січня 2010 року «Про внесення змін в розпорядження сільського голови від 16 грудня 2009 року № 35».

Оскаржується формулювання звільнення та розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції поновив ОСОБА_1 на посаді бухгалтера Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області з 15 січня 2010 року.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що під час коли позивачці виповнилось 55 років діяла редакція закону «України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 01.01.2011 року, відповідно якій ст.18 визначала, що граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. Ці обмеження не поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування, які обираються на відповідні посади.

Термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування може бути продовжено, але не більш як на 5 років за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради.

При таких обставинах відповідач вважає, що ОСОБА_1 підлягала звільненню по досягненню граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Проте, станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції, діє редакція цього Закону від 11 липня 2017 року, та стаття 18 в цієї редакції визначає, що граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 65 років. Ці обмеження не поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування, які обираються на відповідні посади.

Враховуючи, те що ОСОБА_1 народилась 13 липня 1956 року, то на теперішній час вона не досягла граничного віку служби в органах місцевого самоврядування.

Тобто, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги норми щодо граничного віку перебування в органах місцевого самоврядування є безпідставними.

Щодо доводів апелянта стосовно стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 затверджено порядок обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 5 вищевказаного порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що позивач звільнена зі Званівської сільської ради з 15 січня 2010 року і середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за період з листопад-грудень 2009 року складає 2360,69 грн. (Т. 1 а.с. 26), відповідно до якого та за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 повинен бути застосований наступний розрахунок: 2360,69 грн. : 21 день ( відпрацьовані у листопаді 2009 року) = 112,41 грн.; 2360,69 грн. : 23 дня (відпрацьовані у грудні 2009 року) = 102,64 грн., 112,41 грн. + 102,64 грн. = 215,05 : 2 = 107,53 грн. це виходить середньоденна заробітна плата позивача.

При цьому суд враховує, що розгляд позовної заяви ОСОБА_1 про поновлення на роботі більш ніж одного року відбувався не з вини позивача, а тому суд вважає, що вимоги першого речення частини 2 статті 235 КЗпП щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не більш як за один рік не можуть бути застосовані і даному випадку. Таким чином, суд дістається висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 15 січня 2010 року по 26 грудня 2017 року, робочі дні за який складають 1994 днів.

Обчислюючи середню заробітну плату суд виходить з правил вищевказаного порядку, а саме слід помножити середньоденний (годинний) заробіток на число робочих днів/годин, середньоденний заробіток у позивача складає 107,53 грн., а число робочих днів складає 1994 день, тобто 107,53 грн. * 1994 = 214414,82 грн., отже середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 січня 2010 року по 26 грудня 2017 року складає у сумі 214414,82 грн.

Сторонами розмір середньоденної заробітної плати не оспорювався.

Враховуючи, що ОСОБА_1 під час звільнення отримала вихідну допомогу у розмірі 2360,69грн. (т.1 а.с. 26) та допомогу по безробіттю, перебуваючи на обліку в Артемівському міському центрі зайнятості (т.1 а.с. 172) у розмірі 17668,35грн., тому зазначені суми підлягають вирахуванню з суми 214414,82грн.

При таких обставинах розмір заробітку за час вимушеного прогулу складає 214414,82-2360,69-17668,35 = 194385,78грн.

При цьому суд не приймає доводи представника позивача про безпідставність зменшення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки це соціальні виплати, які б позивач не отримувала за умови не прийняття рішення про її звільнення.

Щодо вимоги апелянта про повернення судового збору суд зазначає, що відповідно ч.2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Частиною 6 зазначеної статті встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

В даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору, тому розгляд питання про розподіл судового збору в рамках норм КАС України не передбачено, крім того згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. В даному випадку сума судового збору була сплачена правильно, тому підстав для повернення судового збору і відповідно Закону України «Про судовий збір» також не має.

Пунктом першим частини 1 статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Суд вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи в частині неврахування сум допомоги, які були виплачені ОСОБА_1 після звільнення.

При таких обставинах рішення суду підлягає зміні.

Керуючись статями 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області на задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області у справі №0503/1383/2012-змінити.

В абзаці сьомому вислів «214414 (двісті чотирнадцять тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 82 копійки» замінити на «194385,78 (сто дев'яносто чотири тисячі триста вісімдесят п'ять) гривень 78 копійок».

В решті рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області у справі №0503/1383/2012 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 20 березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з 20 березня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.О. Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

М.Г.Сухарьок