Постанова № 72889236, 14.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 р. № 820/6046/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від відповідача від 27.11.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки, застосованими штрафними санкціями та визначеними зобов’язаннями. Позивач вважає, що при проведенні перевірки був порушений порядок встановлений законодавством, оскільки позивача не було повідомлено про проведення такої перевірки. Також, позивач вважає, що викладені в акті перевірки дані не відповідають дійсності, а тому по суті виявленого порушення у нього не виникло зобов’язання самостійно сплатити з доходів податок та відобразити такі доходи у щорічній декларації. Крім того, позивач вважає, що при винесенні оскаржуваних рішень відповідачем не були враховані положення п.п. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 ПК України, під дію яких підпадає саме позивач. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві та письмовій відповіді на відзив на позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити зазначивши, що висновки перевірки про порушення позивачем законодавства належним чином зафіксовані в акті перевірки, а спірні податкові повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими. При цьому, відповідач посилався на те, що на адресу позивача належним чином було направлено поштою з повідомленням про вручення відповідний наказ та повідомлення про проведення перевірки. Щодо суті встановлених порушень відповідач зазначив, що позивач був обізнаний про суму анулювання (прощення) заборгованості, що є додатковим благом, а тому у нього виник обов’язок сплатити податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір, а також подати відповідну податкову декларацію. Така позиція викладена у відзиві на позов.

Позивач, скориставшись правом, передбаченим ст. 163 КАС України, надав відповідь на відзив, в якій посилався на те, що ПАТ «Укрсоцбанк» не було направлено ні відповідного повідомлення про прощення боргу з зазначенням суми прощення, не укладався про це відповідний договір, не вручалось таке повідомлення під підпис, а тому обов’язку сплатити з доходів податок та відобразити доходи у щорічній декларації у нього не виникло. Позивач також зазначив, що сума грошового зобов’язання за військовим збором за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не співпадає з сумою зазначеною в акті перевірки за цим збором.

У відповіді на вказані заперечення позивача, відповідач посилався на те, що ПАТ «Укрсоцбанк» належним чином підтверджено про обізнаність позивача сплатити податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір, а також подати відповідну податкову декларацію.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що фахівцем Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи – платника податку ОСОБА_3 з питань щодо достовірності, повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської діяльності за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., за результатами якої складено акт № 17367/20-40-13-14-07/НОМЕР_4 від 03.11.2017 року, який отримано позивачем 07.11.2017 року згідно з поштовим повідомленням №6105712993721 (а.с. 44-51).

Відповідно до висновків акту № 17367/20-40-13-14-07/НОМЕР_4 від 03.11.2017 року перевіркою встановлено порушення ОСОБА_3, зокрема: п.п. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу; п.п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України; п. 16 прим. 1 підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України..

Не погодившись з зазначеними висновками акту перевірки, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Харківській області з запереченнями від 13.11.2017 року, на які позивачу надана відповідь від 22.11.2017 року про відсутність підстав переглянути висновки акту перевірки №17367/20-40-13-14-07/НОМЕР_4 від 03.11.2017 року (а.с. 75-76).

У зв’язку з виявленою друкарською помилкою позивачу 16.11.2017 року Головним управлінням ДФС у Харківській області було направлено лист №3882/ФОП/20-40-13-14-17 (а.с. 77-78), в якому виправлено п. 2.5 розділу ІІ акту перевірки та висновки п. 1, п. 3 розділу ІІІ акту перевірки, викладені в наступній редакції: п.п. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України у результаті чого визначено суму податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 184673,14 грн.; п. 16 прим. 1 підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у результаті чого визначено суму податкових зобов’язань з військового збору в розмірі 13896,16 грн.

Зміни до акту перевірки були направлені позивачу поштою з повідомленням про вручення та отримані позивачем особисто 30.11.2017 року згідно з поштовим повідомленням №6105713068673, копія якого приєднана до матеріалів справи.

На підставі висновків, викладених в акті № 17367/20-40-13-14-07/НОМЕР_4 від 03.11.2017 року контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 27.11.2017 року №0001681314 по податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 230841,43 грн., з них сума податкового зобов'язання 184673,14 грн., штрафні санкції 46168,29 грн.; № НОМЕР_2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 170,00 грн.; №0001691314 про збільшення грошового зобов’язання з військового збору на загальну суму 17370,20 грн., з них сума податкового зобов'язання 13896,16 грн., штрафні санкції 3474,04 грн. (а.с. 52-57).

Щодо посилань позивача на порушення відповідачем порядку проведення перевірки, у зв’язку з неповідомленням ОСОБА_3 про проведення такої перевірки, суд зазначає наступне.

Особливості проведення документальної позапланової невиїзної перевірки визначенні ст.79 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Пунктом 79.2 ст.79 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виходячи з аналізу норм законодавства, суд приходить до висновку, що підставами для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки є наявність обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Податкового кодексу України; прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення, яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом; надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні представником відповідача, контролюючим органом з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог Податкового кодексу України в частині повноти нарахування та сплати податків та зборів під час отримання доходу у вигляді додаткового блага на адресу ПАТ «Укрсоцбанк» було направлено запит №12293/1/20-31-13-03 від 12.09.2016 року щодо надання документів, які підтверджують анулювання (прощення) боргу (а.с. 59).

На вказаний запит контролюючим органом отримано відповідь ПАТ «Укрсоцбанк» (лист від 27.09.2016 №11.1-186/79-1137, вх. №19259/10 від 30.09.2016) про отримання платником податків ОСОБА_3 доходу у вигляді додаткового блага від ПАТ «Укрсоцбанк» у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 (а.с. 60-61).

У зв’язку з надходженням зазначеної інформації від ПАТ «Укрсоцбанк» та неподанням платником ОСОБА_3 декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, контролюючим органом відповідно до вимог п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було прийнято рішення у формі наказу від 28.09.2017 року №5305 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку ОСОБА_3» (а.с. 41).

Також, контролюючим органом було складено письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (а.с. 42).

Зазначені наказ про проведення перевірки та письмове повідомлення були направлені позивачу 30.10.2017 року поштою з повідомленням про вручення №6105712993721 на адресу платника податків: АДРЕСА_1, згідно з відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України (а.с. 42-43). Поштова кореспонденція була повернута з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

В розумінні норм Закону України «Про поштовий зв'язок», Правил надання послуг поштового зв’язку (затверджених постановою КМУ від 05.03.2009р. №270) та з урахуванням ст. 42,58 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, в спірних відносинах поштова кореспонденція з відміткою «за закінченням терміну зберігання» вважається врученою.

Вказане спростовую твердження позивача про порушення контролюючим органом п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Інших доказів порушення відповідачем порядку проведення перевірки ОСОБА_3 до суду не надано. Також, не надано доказів оскарження дій відповідача щодо проведення такої перевірки.

Таким чином, посилання позивача на порушення контролюючим органом порядку проведення перевірок суд вважає безпідставним та необґрунтованим, тому судом вказані посилання не приймаються.

Щодо висновків, викладених в акті перевірки, на підставі яких були прийняті спірні податкові повідомлення – рішення, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою нарахування позивачу грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій за оскаржуваними рішеннями стали висновки відповідача про наявність у позивача обов’язку сплатити податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір, а також подати відповідну податкову декларацію, у зв’язку з отриманням останнім у 4 кварталі 2015 року доходу у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості, сума якого складає 926410,69 грн. (нарахованого та виплаченого).

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відповідно до п.п. 14.1.47 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, до загального місячного (річного) доходу платника податків включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов’язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з Довідником ознак доходів до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема, у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у сумі, що не перевищує у 2015 році – 609 грн., відображається під ознакою доходу « 126».

Відповідно до п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Пунктом 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Відповідно до п. 16 прим. 1 підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Таким чином, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, є додатковим благом та підлягають оподаткуванню відповідно до вимог п.п. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. При цьому, платник податку зобов’язаний сплатити податок з такого доходу, у тому числі військовий збір, а також відобразити ці суми у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, в порядку встановленому положеннями Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту №839/3/27/38/8-267 в іноземній валюті у розмірі 138600 доларів США зі сплатою 12,5% річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в додатках до договору, на придбання нерухомого майна: квартири АДРЕСА_2 (а.с. 19-25).

На виконання вказаного договору кредиту між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір від 08.04.2008 року №839/4/27/38/8-299 (а.с. 26-27).

З наданих ПАТ «Укрсоцбанк» на ухвалу суду від 29.01.2018 року документів вбачається, що 16.09.2015 року між тими самими сторонами було укладено договір про внесення змін №4 до договору кредиту №839/3/27/38/8-267 від 08.04.2008 року, відповідно до умов якого передбачалось, що у разі виконання ОСОБА_3 умов, зазначених у п. 3.1 та п. 3.2 цього договору про внесення змін, сума заборгованості за кредитом – підлягає анулюванню (а.с. 94-97).

16.10.2015 року ОСОБА_3 до Азовсько-Донецького відділення ПАТ «Укрсоцбанк» було надано заяву (а.с. 91), в якій позивач просить здійснити погашення кредитної заборгованості в порядку черговості, яка передбачена в п.3.10 Договору про внесення змін №4 від 16.10.2015 року до договору кредиту №839/3/27/38/8-267 від 08.04.2008 року в загальній сумі 5000,00 доларів США, шляхом договірного списання коштів з поточного рахунку №26200000846748. Також, позивач просив здійснити анулювання (прощення) заборгованості за договором кредиту в загальній сумі 5000,00 доларів США.

У вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_3 належним чином повідомлена банком про суму анулювання (прощення) заборгованості та про обов’язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної заборгованості за кредитом і відобразити таких дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог п.п. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Дата анулювання (прощення) заборгованості 22.10.2015 року, що підтверджено довідкою банку (а.с. 90).

02.12.2015 року ОСОБА_3 до Азовсько-Донецького відділення ПАТ «Укрсоцбанк» було надано заяву (а.с. 92), в якій позивач просить здійснити погашення кредитної заборгованості в порядку черговості, яка передбачена в п.3.10 Договору про внесення змін №4 від 16.10.2015 року до договору кредиту №839/3/27/38/8-267 від 08.04.2008 року в загальній сумі 20000,00 доларів США, шляхом договірного списання коштів з поточного рахунку №26200000846748. Також, позивач просив здійснити анулювання (прощення) заборгованості за договором кредиту в загальній сумі 20000,00 доларів США.

У вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_3 належним чином повідомлена банком про суму анулювання (прощення) заборгованості та про обов’язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної заборгованості за кредитом і відобразити таких дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог п.п. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Дата анулювання (прощення) заборгованості 08.12.2015 року, що підтверджено довідкою банку (а.с. 90).

18.12.2015 року ОСОБА_3 до Азовсько-Донецького відділення ПАТ «Укрсоцбанк» було надано заяву (а.с. 93), в якій позивач просить здійснити погашення кредитної заборгованості в порядку черговості, яка передбачена в п.3.10 Договору про внесення змін №4 від 16.10.2015 року до договору кредиту №839/3/27/38/8-267 від 08.04.2008 року в загальній сумі 15000,00 доларів США, шляхом договірного списання коштів з поточного рахунку №26200000846748. Також, позивач просив здійснити анулювання (прощення) заборгованості за договором кредиту в загальній сумі 15000,00 доларів США.

У вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_3 належним чином повідомлена банком про суму анулювання (прощення) заборгованості та про обов’язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної заборгованості за кредитом і відобразити таких дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог п.п. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Дата анулювання (прощення) заборгованості 24.12.2015 року, що підтверджено довідкою банку (а.с. 90).

При цьому, в заявах від 16.10.2015 року, 02.12.2015 року, 18.12.2015 року зазначено, що перерахунок суми анульованої (прощеної) заборгованості в національну валюту з метою декларування та сплати податку буде здійснено ОСОБА_3 самостійно за офіційним курсом Національного банку України станом на 00 годин на визначену дату анулювання (прощення) заборгованості.

Отже, позивач був обізнаний про необхідність подання податкової декларації та сплати податку на доходи з фізичних осіб та військового збору відповідно до вимог п.п. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України у зв’язку з отриманням додаткового блага у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, анульованого (прощеного) кредитором, що спростовує твердження позивача про неповідомлення кредитором ОСОБА_3 про прощення (анулювання) боргу та включення такої суми до податкового розрахунку суми доходу.

Згідно наданої ПАТ «Укрсоцбанк» інформації (а.с. 60-61) ОСОБА_3 у 4 кварталі 2015 року отримала дохід з ознакою « 126» - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді анулювання основної суми кредиторської заборгованості, у сумі 927019,69 грн., з яких сума нарахованого та виплаченого доходу складає 926410,69 грн.

Відповідно до Відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів в 4 кварталі 2015 року ОСОБА_3 отримала дохід у сумі 926410,69 грн. з ознакою « 126» - додаткове благо (а.с. 58).

Відповідно до розрахунку відповідача податок на доходи фізичних осіб за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, складає 184673,14 грн., а військовий збір за ставкою, визначеною п. 16 прим. 1 підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, складає – 13896,16 грн.

Отже, суд погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, та вважає, що ОСОБА_3 повинна була сплатити податок з доходу, отриманого як додаткове благо у вигляді анулювання основної суми кредиторської заборгованості, у розмірі 184673,14 грн., у тому числі військовий збір у розмірі 13896,16 грн., а також відобразити ці суми у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, в порядку встановленому положеннями Податкового кодексу України.

З приводу тверджень позивача про те, що прощена сума боргу не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб в силу п.п.165.1.59 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, оскільки була отримана позивачем як кредит на придбання єдиного житла в іноземній валюті, суд зазначає наступне.

Так, Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», пункт 165.1 статті Податкового кодексу України було доповнено підпунктом 165.1.59, згідно з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Вказана норма набрала чинності з 01.01.2016 року, а отже, ця норма не може бути застосована до спірних відносин щодо прощення (анулювання) податкового боргу у 2015 році.

Таким чином, суд вважає, що норми пп.165.1.59 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України не можуть бути застосовані до спірних відносин.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що нарахування позивачу грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій за оскаржуваними рішеннями є обґрунтованим та правомірним, а прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення від 27.11.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 є законними.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1. ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем не доведено належними доказами відсутність у нього обов’язку сплатити податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір, а також подати відповідну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік.

В свою чергу, відповідачем було доведено належними доказами правомірність прийнятих податкових повідомлень – рішень від 27.11.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача щодо порушення позивачем п.п. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України з податку на доходи фізичних осіб, п.п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України у результаті неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України з військового збору.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 27.11.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 прийняті у відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 ( код НОМЕР_4, 61057, АДРЕСА_3) до Головного управління ДФС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39599198, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22 березня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.