Постанова № 72889146, 20.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

20 березня 2018 р. справа № 820/389/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.,

представника позивача - Романенко С.В.,

представника відповідача - Косовської І.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватної фірми "Променерго" до Головного управління ДФС України у Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач, Приватна фірма «Променерго» у порядку адміністративного судочинства (з урахуванням уточнень) заявив вимоги про 1) зобов'язання ГУ ДФС у Харківській області не створювати перешкод у реєстрації складених ПФ «Променерго» (ідентифікаційний код - 30357156) податкових накладних №14 від 14.11.2017р., №15 від 14.11.2017р., №16 від 14.11.2017р., №18 від 16.11.2017р., №37 від 30.11.2017р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, 2) визнання протиправними дії ГУ ДФС у Харківській області з приводу видання наказу №696 від 02.02.2018р. та проведенні планової документальної виїзної перевірки ПФ «Променерго» (ідентифікаційний код - 30357116) у 2018р., 3) скасування наказу ГУ ДФС у Харківській області №696 від 02.02.2018р.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що внаслідок умисно створених перешкод відбувається не реєстрація виписаних ПФ податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Окрім того, стверджував, що підстав для проведення перевірки діяльності платника податків контролюючий орган не має.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що вся робота з приводу реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних проводиться виключно ДФС України у порядку п.20.2 ст.20 Податкового кодексу України. Окрім того, стверджував, що рішення про проведення перевірки платника податків є правомірним.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 19.02.2018р.

Керуючись ч.4 ст.173 КАС України та враховуючи клопотання представника позивача ухвалою від 19.02.2018р. продовжено строк для проведення підготовчого провадження до 01.03.2017р.

01.03.2018 р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.03.2018р..

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов'язок з офіційного з'ясування обставин спору, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що і відповідач, і ДФС України є контролюючими органами у розумінні п.41.1 ст.40 Податкового кодексу України.

На дати виписування перелічених ПФ податкових накладних №14 від 14.11.2017р., №15 від 14.11.2017р., №16 від 14.11.2017р., №18 від 16.11.2017р., №37 від 30.11.2017р. правовідносини з приводу реєстрації складених платником податків податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних були унормовані, насамперед, приписами ст.200-1 та ст.201 Податкового кодексу України, Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), нормами Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569), нормами наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017р. за №753/30621) і відповідно нормами Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, нормами Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №566, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017р. за №752/30620; далі за текстом - Порядок №566), нормами Порядку розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 04.07.2017р. №485; далі за текстом - Порядок №485).

При цьому, п.20.2 ст.20 Податкового кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Оскільки відповідач не є особою, згаданою законодавцем у п.20.2 ст.20 Податкового кодексу України, то суд вважає, що у даному конкретному випадку з огляду на зміст наведених позивачем аргументів ГУ ДФС у Харківській області не мало об'єктивної змоги будь-яким чином вплинути на процедуру реєстрації виписаних ПФ податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доказів, котрі б доводили протилежне, матеріали справи не містять.

За таких обставин, позов у цій частині не підлягає до задоволення.

Розглядаючи спір за вимогами про скасування наказу з приводу призначення перевірки та визнання протиправним дій контролюючого органу з приводу проведення перевірки, суд зазначає, що правовідносини з приводу здійснення контролю за додержанням особами податкової дисципліни з 01.01.2011р. були унормовані виключно приписами Податкового кодексу України, котрий за предметом правового регулювання є спеціальною нормою матеріального права.

Проте, з 01.01.2017р. на ці правовідносини почали поширюватись норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

У ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачем, ГУ ДФС у Харківській області було видано наказ № 3177 від 13.07.2017р. "Про проведення документальної планової перевірки ПФ "Променерго" та наказ № 3754 від 03.08.2017р. "Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Харківській області від 13.07.2017 № 3177 "Про проведення перевірки ПФ "Променерго".

Перелічені накази контролюючого органу були оскаржені платником податків у межах справи №820/3481/17.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2017р., залишеною в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018р., у позові платника було відмовлено.

02.02.2018р. відповідачем було видано наказ №696 про внесення змін до наказу №2177 від 13.07.2017р. у частині дати початку проведення перевірки шляхом викладення п.2 первісного наказу у новій редакції: «Документальну планову виїзну перевірку ПФ «Променерго» (податковий номер 30357159) провести з 19.02.2018р. тривалістю 10 робочих днів».

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для видання спірного наказу владним суб'єктом обрані положення п.20.1.4 ст.20, п.41.1 ст.41, п.61.1 ст.61, п.61.2 ст.61, п.п.62.1.3 ст.62, п.75.1 ст.75, п.п.75.1.2 ст.75, ст.77, ст.82 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження владного суб'єкта про правомірність первісного рішення з приводу призначення перевірки, підтвердженого постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2017р. по справі №820/3481/17.

Перевіряючи відповідність закону, зокрема, ч.3 ст.2 КАС України (у редакції до 15.12.2017р.) та ч.2 ст.2 КАС України (у редакції з 15.12.2017р.), рішень та дій владного суб'єкта у спірних правовідносинах, суд визнає, що право контролюючого органу на проведення документальної планової перевірки платника податків з питань дотримання податкової дисципліни передбачено ст.ст.75, 77 Податкового кодексу України.

Проте, суд вважає, що реалізація цього права у кожному конкретному випадку має відбуватись за чітко визначеним законом приводом (а саме: правомірним включенням платника податків до плану-графіку) та з неухильним додержанням процедури (зокрема, оприлюднення плану -графіку).

Між тим, документів про правомірність включення платника податків до плану - графіку проведення документальних планових перевірок субєктів господарювання на ІІІквартал 2017р. владний суб'єкт до матеріалів справи не подав.

Згідно з абз.2 п.77.2 ст.77 Податкового кодексу України періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Документів про належність платника податків до конкретної категорії в аспекті ступеня ризику владний суб'єкт до матеріалів справи також не подав.

Окрім того, владний суб'єкт не подав і доказів виконання відносно позивача умови абз.2 п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, а саме: оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, плану - графіку на 2018 рік, з урахуванням не проведення запланованої перевірки протягом 2017 року.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до висновку, що з урахуванням обставин спірних правовідносин контролюючий орган у силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України мав діяти у порядку п.82.4 ст.82 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.82.4 ст.82 Податкового кодексу України проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки великого платника податків може бути зупинено за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк (абз.1 п.84.2 ст.84); зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки в разі вручення платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку або надіслання платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу про зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки (абз.2 п.84.2 ст.84); при цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов'язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур (абз.3 п.84.2 ст.84).

При цьому, суд вважає, що навіть застосування процедури згідно з п.82.4 ст.82 Податкового кодексу України у силу приписів ст.8 Конституції України не звільняє контролюючий орган від необхідності виконання обов'язку за абз.2 п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України у тому разі, коли строк перевірки переноситься (припадає) на новий календарний рік.

Натомість, у спірних правовідносинах контролюючий орган вдався до іншого, не передбаченого законом та самотужки на власний розсуд визначеного порядку реалізації управлінської функції контролю шляхом внесення змін до наказу, який вже вичерпав свою дію у часі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У ході розгляду справи відповідач у порядку ч.2 ст.77 КАС України не подав доказів відповідності закону дій по внесенню змін до наказу про призначення перевірки, строк проведення якої вже завершився.

За таких обставин, суд вважає, що судовим розглядом встановлений факт порушення прав та інтересів платника податків у публічно-правових відносинах у сфері податкової справи, внаслідок чого позов у цій частині підлягає до задоволення.

При цьому, суд вважає, що вимога про скасування рішення владного суб'єкта охоплює та поглинає собою вимогу про визнання протиправними дій з видання такого рішення, позаяк процедура створення правового акту індивідуальної дії завершується появою чітко конкретизованого письмового документа правового характеру. Дії контролюючого органу з виїзду для проведення перевірки також охоплюються процедурою проведення перевірки як єдиного нерозривного у часі та структурно пов'язаного механізму реалізації управлінської функції контролю, а тому окремому розгляду не підлягають.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.139 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст..ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №696 від 02.02.2018р.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області з приводу проведення планової документальної виїзної перевірки ПФ «Променерго» (ідентифікаційний код - 30357116) на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №696 від 02.02.2018р.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Харківській області (м.Харків, вул.Пушкінська, 46, ЄДРПОУ 39599198) на користь Приватної фірми "Променерго" (Харківська обл., м.Мерефа, вул.Горького, 187-Г, 62472, ЄДРПОУ 30357156) витрати на сплату судового збору у сумі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири грн. 00 коп.)

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України.

Роз'яснити, що судове рішення у повному обсязі виготовлено за правилами ч.3 ст.243 КАС України 22.03.2018року.

Суддя Старосєльцева О.В.