Рішення № 72889139, 20.03.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року справа № 823/395/18

11 годин 58 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 823/395/18

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 18000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) [позивач — особисто]

до Північного офісу Державної аудиторської служби України (вул. Січових стрільців (Артема), 18, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 40479560) [представник відповідача ОСОБА_2— за довіреністю]

про зобов’язання вчинити дії, прийняв рішення.

31.01.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Північного офісу Державної аудиторської служби України про зобов’язання вчинити дії з урахуванням заяви про усунення недоліків від 08.02.2018 і уточненням вимог від 20.03.2018, просить:

– зобов'язати Північний офіс Державної аудиторської служби України видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату до якої включити показники заробітної плати станом на 01.12.2015 за посадою заступника начальника відділу організаційної роботи Державної фінансової інспекції у Черкаській області, на якій працював позивач до виходу на пенсію, зокрема посадовий оклад, надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо-важливої роботи (%), премія (%), премія (1/12 від середнього розміру цієї премії) та інші виплати (винагорода за вислугу років матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в УПФ України в м. Черкаси Черкаської області та отримує пенсію державного службовця. Останнім місцем роботи була посада начальника відділу організації роботи Державної фінансової інспекції в Черкаській області. 12.09.2017 позивач звернувся до Північного офісу Держаудитслужби як правонаступника ДФІ в Черкаській області із заявою про видачу довідки про заробітну плату. 10.10.2017 отримано лист № 26-17-27/224 відповідача про неможливість видати довідку про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, оскільки з набранням чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, скасовано, зокрема ст.37-1 Закону № 3723-ХІІ та форма довідки не визначена – є нечинною постанова КМУ від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати». Позивач у обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 28.02.2018 подав до суду відзив на позовну заяву, зазначивши, що умови та порядок щодо перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначались на підставі ст.37-1 Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та відповідно до п.4 постанови КМУ «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 № 865, що скасовано постановою КМУ «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 № 1013, постанова втратила чинність на підставі постанови КМУ «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 № 622. Відповідач просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. Натомість, представник відповідача зазначив, що встановленої форми довідки немає і премії мають індивідуальний характер за виконану роботу. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов, та просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позицію позивача та представника відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено згідно запису №14 у трудовій книжці (а.с.51) та копії наказу від 12.09.2013 № 275-0 (а.с.67) що позивач обіймав посаду – начальника відділу організаційної роботи Держфінінспекції у Черкаській області і був звільнений за угодою сторін 16.09.2013, є особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання (а.с.56).

Конституцією України (ст.92) встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод. Законом України «Про звернення громадян» (ст.20) встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Відповідно до ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу). Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ст.41) визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Судом встановлено, що 12.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до Північного офісу Держаудитслужби України із заявою про надання довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям із зазначенням усіх складових заробітної плати державного службовця станом на 01.12.2015, на посаді якого працював до виходу на пенсію (а.с. 57-58). У відповіді від 10.10.2017 № 26-17-27/224 відповідач зазначив, що на даний час підстави для проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» та видачі відповідної довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії відсутні (а.с. 59-60).

У справі B.d.B. проти Нідерландів від 30.03.1989, № 273/1988 Комітет з прав людини зазначив, що держава «не звільняється від своїх зобов’язань у рамках Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, коли вона делегує свої повноваження іншим незалежним органам». Преамбула Загальної декларації прав людини 1948 р. заявляє про те, що «визнання гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру». Визнання принципу недискримінації у ст.3 Конвенції про права інвалідів підкреслює важливе значення розгляду дискримінації у всіх її формах. Негативне зобов’язання не дискримінувати застосовується як на рівні внесення на розгляд законопроектів, так і у правозастосуванні.

Згідно Закону України «Про оплату праці» (ст.30) встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Відповідно до ст.49 Кодексу законів України про працю власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Суд зазначає, що нова редакція постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» передбачає, що форма довідки про розмір заробітної плати державного службовця розробляється уповноваженим на те органом та видається державним органом, в якому працював пенсіонер або його правонаступником, а тому у відповідача існує обов'язок надати позивачу довідку про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії. Відсутність затвердженої форми довідки про заробітну плату з огляду на зміни внесені до постанови Кабінету Міністрів України, не є підставою для відмови позивачу у видачі довідки. Скасування форми довідок про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, не виключає можливості видачі такої довідки у довільній формі (до такого висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у постанові від 06.06.2017 у справі №К/800/18279/17).

КАС України (ч.1 ст.7) передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України (ч.2 ст.7). У контексті захисту прав особи через призму «правомірних або законних очікувань» варто зазначити, що право власності може тлумачитися у контексті «виправданих очікувань» щодо отримання можливості ефективного використання права власності. Судовому захисту належить не лише порушене право, а й порушений законний інтерес, що не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності, іншим загальноправовим засадам. Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, що не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України. Поняття «охоронюваний законом інтерес», означає правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

ЄСПЛ у рішенні Pine Valley Developments Ltd and Others проти Ірландії від 23.10.1991, № 12742/87 зазначив, що ст.1 Першого Протоколу до ЄКПЛ може застосовуватися для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей у майбутньому. Вимога щодо законності у розумінні ЄКПЛ вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі Hentrich проти Франції» від 22.09.1994, № 13616/88 (п.42) та Рішення у справі Kushoglu проти Болгарії» від 10.05.2007 № 48191/99 (пп.49-62).

Позивач звернувшись до відповідача про видачу довідки мав правомірні очікування щодо виконання відповідачем, як органом публічно-владних повноважень, обов’язку щодо об’єктивного, своєчасного та у законний спосіб розгляду його звернення, оскільки скасування форми довідки не виключає можливості видачі довідки у довільній формі, а до повноважень відповідача не належить питання надання правової оцінки наявності/відсутності у позивача права на перерахунок пенсії державного службовця та/або з’ясування мети/мотивів подальшого використання позивачем запитуваної довідки.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності підстав відмови у наданні запитуваної позивачем довідки, суд дійшов висновку про задоволення позову та зобов’язання відповідача видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату, до якої включити показники заробітної плати станом на 01.12.2015 за посадою начальника відділу організаційної роботи Державної фінансової інспекції у Черкаській області, на якій працював ОСОБА_1 до виходу на пенсію.

Згідно положень ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З 01.05.2016 набрали чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» та постанова КМУ від 06.04.2016 №292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році». Порядок призначення пенсій затверджено постановою КМУ від 14.09.2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», що застосовується, починаючи з 01.05.2016. Позивач просив відповідача надати довідку про заробітну плату, до якої включити показники заробітної плати станом на 01.12.2015 за посадою начальника відділу організаційної роботи Державної фінансової інспекції у Черкаській області, на якій працював до виходу на пенсію.

Відповідно до ст.90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється за нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Згідно Постанови від 14.09.2016 №622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики (п.5). Пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (п.4). Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ст.40 – порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії) передбачено: для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами враховується заробітна плата (дохід). Особа має право, за бажанням, перейти на інший вид пенсійного забезпечення у визначених випадках, або у інший спосіб (декларування, підтвердження джерел походження спадщини, тощо) використати інформацію з довідки про заробітну плату, у т.ч. складеної за довільною формою щодо складових виплат за відпрацьований час або з урахуванням правил прирівняності/рівнозначності посад.

Принцип юридичної визначеності є одним із елементів цінності – принципу верховенства права. Діючим законодавством встановлено право особи на отримання довідки про заробітну плату із складовими заробітної плати працюючого державного службовця за відповідною посадою, на які нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також обов'язок відповідача надати таку інформацію. Законодавством не встановлено заборон на отримання від колишнього роботодавця такої довідки непрацюючому пенсіонеру у контексті ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Норма щодо перерахунку призначених пенсій державним службовцям містилася у ст.371 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі – Закон № 3723-XII). Відповідно до зазначеної статті, умови та порядок проведення таких перерахунків визначалися Кабінетом Міністрів України. Законом України від 02.03.2015 № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначалися відповідно до Закону України «Про державну службу». Натомість, форми довідок про заробітну плату (затверджені постановою правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 № 15-1), що надавалися для проведення перерахунку пенсії, виключені постановою правління Пенсійного фонду України від 04.07.2016 № 15-2. Позивач просить надати довідку станом на 01.12.2015.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. У разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та у належний і якомога послідовніший спосіб. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки. Суд враховує правову позицію, викладену ЄКПЛ у рішенні у справі Rysovskyy проти України від 20.10.2011, № 29979/04 щодо принципів застосування ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави в право особи на мирне володіння своїм майном – складовим якого є правомірні очікування.

З урахуванням системного аналізу законодавства, варто зазначити, що відповідач безпідставно відмовив ОСОБА_1 у видачі довідки про заробітну плату з відображенням показників заробітної плати станом на 01.12.2015 за посадою начальника відділу організаційної роботи Державної фінансової інспекції у Черкаській області, на якій працював ОСОБА_1 до виходу на пенсію, зокрема посадового окладу, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо-важливої роботи (%), премії (%), премії (1/12 від середнього розміру цієї премії) та інших виплат (винагорода за вислугу років, матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань), у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 9, 14, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Північний офіс Державної аудиторської служби України (вул. Січових стрільців (Артема), 18, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 40479560) видати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 18000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) довідку про заробітну плату, до якої включити показники заробітної плати станом на 01.12.2015 за посадою начальника відділу організаційної роботи Державної фінансової інспекції у Черкаській області, на якій працював ОСОБА_1 до виходу на пенсію, зокрема посадовий оклад, надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо-важливої роботи (%), премія (%), премія (1/12 від середнього розміру цієї премії) та інші виплати (винагорода за вислугу років, матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань).

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 21.03.2018.

Суддя Л.В. Трофімова